Лікі 22 глава

Кніга Лікі
Пераклад Антонія Бокуна → Синода́льный перево́д

 
 

І выйшлі сыны Ізраіля, і сталі табарам на раўнінах Мааву на другім баку Ярдану, насупраць Ерыхону.
 
И отпра́вились сыны́ Изра́илевы, и останови́лись на равни́нах Моа́ва, при Иорда́не, про́тив Иерихо́на.

І ўбачыў Балак, сын Цыпора, усё, што зрабіў Ізраіль Амарэйцам.
 
И ви́дел Вала́к, сын Сепфо́ров, всё, что сде́лал Изра́иль Аморре́ям;

І Мааў вельмі спалохаўся гэтага народу, бо ён быў шматлікі, і баяўся Мааў сыноў Ізраіля.
 
и весьма́ боя́лись Моавитя́не наро́да сего́, потому́ что он был многочи́слен; и устраши́лись Моавитя́не сыно́в Изра́илевых.

І сказаў Мааў старшыням Мадыяну: «Цяпер гэтая супольнасьць паесьць усё кругом, як вол саскубае траву на полі». У той час валадаром Мааву быў Балак, сын Цыпора.
 
И сказа́ли Моавитя́не старе́йшинам Мадиа́мским: э́тот наро́д поеда́ет тепе́рь всё вокру́г нас, как вол поеда́ет траву́ полеву́ю. Вала́к же, сын Сепфо́ров, был царём Моавитя́н в то вре́мя.

І паслаў ён пасланцоў да Білеама, сына Бэора, у Пэтор, які над ракой зямлі сыноў народу ягонага, каб паклікаць яго, кажучы: «Вось, выйшаў народ з Эгіпту. Вось, ён пакрыў аблічча зямлі і пасяліўся насупраць мяне.
 
И посла́л он посло́в к Валаа́му, сы́ну Вео́рову, в Пефо́р, кото́рый на реке́ Евфра́те, в земле́ сыно́в наро́да его́, что́бы позва́ть его́ и сказа́ть: вот, наро́д вы́шел из Еги́пта и покры́л лицо́ земли́, и живёт он по́дле меня́;

І цяпер прыйдзі, прашу, і пракляні мне народ гэты, бо ён дужэйшы за мяне. Можа, я здолею перамагчы яго і выгнаць з зямлі, бо ведаю, што каго ты дабраславіш, будзе дабраслаўлёны, а каго ты праклянеш, будзе пракляты».
 
ита́к, приди́, прокляни́ мне наро́д сей, и́бо он сильне́е меня́: мо́жет быть, я тогда́ бу́ду в состоя́нии порази́ть его́ и вы́гнать его́ из земли́; я зна́ю, что кого́ ты благослови́шь, тот благослове́н, и кого́ ты проклянёшь, тот про́клят.

І прыйшлі старшыні Мааву са старшынямі Мадыяну, і [плата] за прадказаньне была ў руцэ іхняй, і прыйшлі да Білеама, і перадалі яму словы Балака.
 
И пошли́ старе́йшины Моави́тские и старе́йшины Мадиа́мские, с пода́рками в рука́х за волхвова́ние, и пришли́ к Валаа́му, и пересказа́ли ему́ слова́ Вала́ковы.

І ён сказаў ім: «Застаньцеся тут на ноч, і я прынясу вам слова, якое скажа мне ГОСПАД». І засталіся князі Мааву ў Білеама.
 
И сказа́л он им: переночу́йте здесь ночь, и дам вам отве́т, как ска́жет мне Госпо́дь. И оста́лись старе́йшины Моави́тские у Валаа́ма.

І прыйшоў Бог да Білеама, і сказаў: «Што гэта за людзі ў цябе?»
 
И пришёл Бог к Валаа́му, и сказа́л: каки́е э́то лю́ди у тебя́?

І Білеам сказаў Богу: «Балак, сын Цыпора, валадар Мааву, прыслаў да мяне
 
Валаа́м сказа́л Бо́гу: Вала́к, сын Сепфо́ров, царь Моави́тский, присла́л их ко мне сказа́ть:

[сказаць]: “Вось, народ выйшаў з Эгіпту і пакрыў паверхню зямлі. Цяпер прыйдзі і пракляні мне яго, каб мог я перамагчы яго і выгнаць яго”».
 
вот, наро́д вы́шел из Еги́пта и покры́л лицо́ земли́; ита́к, приди́, прокляни́ мне его́; мо́жет быть, я тогда́ бу́ду в состоя́нии срази́ться с ним и вы́гнать его́.

І сказаў Бог Білеаму: «Ты ня пойдзеш з імі, не праклянеш народ, бо ён дабраслаўлёны».
 
И сказа́л Бог Валаа́му: не ходи́ с ни́ми, не проклина́й наро́да сего́, и́бо он благослове́н.

І ўстаў Білеам раніцаю, і сказаў князям Балака: «Варочайцеся ў зямлю вашую, бо ГОСПАД не дазволіў мне ісьці з вамі».
 
И встал Валаа́м поутру́, и сказа́л князья́м Вала́ковым: пойди́те в зе́млю ва́шу, и́бо не хо́чет Госпо́дь позво́лить мне идти́ с ва́ми.

І ўсталі князі Мааву, і прыйшлі да Балака, і сказалі яму: «Білеам не згадзіўся ісьці з намі».
 
И вста́ли князья́ Моави́тские, и пришли́ к Вала́ку, и сказа́ли ему́: не согласи́лся Валаа́м идти́ с на́ми.

І Балак паслаў яшчэ раз князёў, больш лікам і больш паважаных, чым тыя.
 
Вала́к посла́л ещё князе́й, бо́лее и знамени́тее тех.

І прыйшлі яны да Білеама, і сказалі яму: «Так кажа Балак, сын Цыпора: “Не адмаўляйся, прашу, прыйсьці да мяне.
 
И пришли́ они́ к Валаа́му, и сказа́ли ему́: так говори́т Вала́к, сын Сепфо́ров: не откажи́сь прийти́ ко мне;

Бо, ушаноўваючы, вельмі ўшаную цябе і ўсё, што скажаш мне, зраблю. Прыйдзі і пракляні мне народ гэты”».
 
я окажу́ тебе́ вели́кую по́честь и сде́лаю тебе́ всё, что ни ска́жешь мне; приди́ же, прокляни́ мне наро́д сей.

І адказаў Білеам, і сказаў слугам Балака: «Калі [нават] дасьць мне Балак поўны дом свой срэбра і золата, не магу парушыць [слова] з вуснаў ГОСПАДА, Бога майго, каб зрабіць што малое, або вялікае.
 
И отвеча́л Валаа́м, и сказа́л раба́м Вала́ковым: хотя́ бы Вала́к дава́л мне по́лный свой дом серебра́ и зо́лота, не могу́ преступи́ть повеле́ния Го́спода, Бо́га моего́, и сде́лать что-ли́бо ма́лое и́ли вели́кое по своему́ произво́лу;

А цяпер, прашу, застаньцеся таксама ў гэтую ноч, а я даведаюся, што зноў прамовіць да мяне ГОСПАД».
 
впро́чем, оста́ньтесь здесь и вы на ночь, и я узна́ю, что ещё ска́жет мне Госпо́дь.

І прыйшоў Бог да Білеама ўначы, і сказаў яму: «Калі прыйшлі гэтыя людзі паклікаць цябе, устань і ідзі з імі, але слова, якое Я прамоўлю да цябе, выканаеш».
 
И пришёл Бог к Валаа́му но́чью, и сказа́л ему́: е́сли лю́ди сии́ пришли́ звать тебя́, встань, пойди́ с ни́ми; но то́лько де́лай то, что Я бу́ду говори́ть тебе́.

І ўстаў Білеам раніцаю, і асядлаў асьліцу сваю і вырушыў разам з князямі Мааву.
 
Валаа́м встал поутру́, оседла́л осли́цу свою́ и пошёл с князья́ми Моави́тскими.

І ўзгарэўся гнеў Бога, што ён паехаў. І стаў анёл ГОСПАДА на шляху як супраціўнік ягоны. А ён ехаў на асьліцы сваёй, і два юнакі ягоныя з ім.
 
И воспыла́л гнев Бо́жий за то, что он пошёл, и стал А́нгел Госпо́день на доро́ге, что́бы воспрепя́тствовать ему́. Он е́хал на осли́це свое́й, и с ним дво́е слуг его́.

І ўбачыла асьліца анёла ГОСПАДА, які стаяў на шляху, і меч ягоны выцягнуты ў руцэ ягонай, і зыйшла асьліца з дарогі, і пайшла ў поле. І Білеам ударыў асьліцу, каб яна завярнула на дарогу.
 
И уви́дела осли́ца А́нгела Госпо́дня, стоя́щего на доро́ге с обнажённым мечо́м в руке́, и свороти́ла осли́ца с доро́ги, и пошла́ на по́ле; а Валаа́м стал бить осли́цу, что́бы возврати́ть её на доро́гу.

І стаў анёл ГОСПАДА на сьцежцы паміж вінаграднікамі, і мур быў з таго і з гэтага боку.
 
И стал А́нгел Госпо́день на у́зкой доро́ге, ме́жду виногра́дниками, где с одно́й стороны́ стена́ и с друго́й стороны́ стена́.

І ўбачыла асьліца анёла ГОСПАДА, і прыціснулася да муру, і прыціснула нагу Білеама да муру, і ён зноў пачаў біць яе.
 
Осли́ца, уви́дев А́нгела Госпо́дня, прижа́лась к стене́ и прижа́ла но́гу Валаа́мову к стене́; и он опя́ть стал бить её.

І анёл ГОСПАДА перайшоў і стаў у месцы такім вузкім, што не было дарогі, каб абмінуць яго ані з правага, ані з левага боку.
 
А́нгел Госпо́день опя́ть перешёл и стал в те́сном ме́сте, где не́куда свороти́ть, ни напра́во, ни нале́во.

І ўбачыла асьліца анёла ГОСПАДА, і лягла пад Білеамам. І ўзлаваўся Білеам, і біў асьліцу кіем.
 
Осли́ца, уви́дев А́нгела Госпо́дня, легла́ под Валаа́мом. И воспыла́л гнев Валаа́ма, и стал он бить осли́цу па́лкою.

І адкрыў ГОСПАД вусны асьліцы, і яна сказала Білеаму: «Што я табе зрабіла? Чаму ты б’еш мяне ўжо трэці раз?»
 
И отве́рз Госпо́дь уста́ осли́цы, и она́ сказа́ла Валаа́му: что я тебе́ сде́лала, что ты бьёшь меня́ вот уже́ тре́тий раз?

І сказаў Білеам асьліцы: «Бо ты глумішся з мяне. Каб меў я меч у руцэ маёй, я забіў бы цябе!»
 
Валаа́м сказа́л осли́це: за то, что ты поруга́лась на́до мно́ю; е́сли бы у меня́ в руке́ был меч, то я тепе́рь же уби́л бы тебя́.

І сказала асьліца Білеаму: «Ці ж я не твая асьліца, на якой ты езьдзіш ад пачатку да сёньняшняга дня? Ці ж я мела звычку так рабіць з табой?» І ён сказаў: «Не».
 
Осли́ца же сказа́ла Валаа́му: не я́ ли твоя́ осли́ца, на кото́рой ты е́здил с нача́ла до сего́ дня? име́ла ли я привы́чку так поступа́ть с тобо́ю? Он сказа́л: нет.

І адкрыў ГОСПАД вочы Білеама, і ён угледзеў анёла ГОСПАДА, які стаяў на шляху, і меч выцягнуты ў руцэ ягонай. І пакланіўся ён, і схіліў аблічча сваё.
 
И откры́л Госпо́дь глаза́ Валаа́му, и уви́дел он А́нгела Госпо́дня, стоя́щего на доро́ге с обнажённым мечо́м в руке́, и преклони́лся, и пал на лицо́ своё.

І сказаў яму анёл ГОСПАДА: «Навошта тры разы ты біў асьліцу сваю? Вось, я прыйшоў як супраціўнік твой, бо нядобрая дарога [твая] перад табою.
 
И сказа́л ему́ А́нгел Госпо́день: за что ты бил осли́цу твою́ вот уже́ три ра́за? Я вы́шел, что́бы воспрепя́тствовать тебе́, потому́ что путь твой не прав пре́до Мно́ю;

І ўбачыла мяне асьліца, і тры разы ўхілялася ад мяне, і каб яна не ўхілялася ад мяне, я забіў бы цябе, а яе пакінуў бы жывую».
 
и осли́ца, ви́дев Меня́, свороти́ла от Меня́ вот уже́ три ра́за; е́сли бы она́ не свороти́ла от Меня́, то Я уби́л бы тебя́, а её оста́вил бы живо́ю.

І сказаў Білеам анёлу ГОСПАДА: «Саграшыў я, бо ня ведаў, што ты стаіш супраць мяне на шляху; а цяпер, калі гэта кепска ў вачах тваіх, я вярнуся назад».
 
И сказа́л Валаа́м А́нгелу Госпо́дню: согреши́л я, и́бо не знал, что Ты стои́шь про́тив меня́ на доро́ге; ита́к, е́сли э́то неприя́тно в оча́х Твои́х, то я возвращу́сь.

І сказаў анёл ГОСПАДА Білеаму: «Ідзі з тымі людзьмі, але сьцеражыся, бо слова, якое Я прамоўлю да цябе, прамовіш». І пайшоў Білеам з князямі Балака.
 
И сказа́л А́нгел Госпо́день Валаа́му: пойди́ с людьми́ си́ми, то́лько говори́ то, что Я бу́ду говори́ть тебе́. И пошёл Валаа́м с князья́ми Вала́ковыми.

І пачуў Балак, што Білеам прыйшоў, і выйшаў яму на спатканьне аж да Ір-Мааву, які на мяжы пры Арноне.
 
Вала́к, услы́шав, что идёт Валаа́м, вы́шел навстре́чу ему́ в го́род Моави́тский, кото́рый на грани́це при Арно́не, что у са́мого преде́ла.

І сказаў Балак Білеаму: «Ці ж, пасылаючы, я не пасылаў да цябе, каб паклікалі цябе? Чаму ты не прыйшоў да мяне? Няўжо я не магу ўшанаваць цябе?»
 
И сказа́л Вала́к Валаа́му: не посыла́л ли я к тебе́, звать тебя́? почему́ ты не шёл ко мне? неуже́ли я в са́мом де́ле не могу́ почти́ть тебя́?

І сказаў Білеам Балаку: «Вось, я прыйшоў да цябе цяпер. Ці ж я магу што іншае прамовіць? Слова, якое ўложыць Бог у вусны мае, я прамоўлю».
 
И сказа́л Валаа́м Вала́ку: вот, я и пришёл к тебе́, но могу́ ли я что от себя́ сказа́ть? что вло́жит Бог в уста́ мои́, то и бу́ду говори́ть.

І пайшлі Балак разам з Білеамам, і прыйшлі ў Кірыят-Хуцот.
 
И пошёл Валаа́м с Вала́ком, и пришли́ в Кириа́ф-Хуцо́ф.

І Балак склаў у ахвяру валоў і авечак, і паслаў Білеаму і князям, якія з ім.
 
И заколо́л Вала́к воло́в и ове́ц, и посла́л к Валаа́му и князья́м, кото́рые бы́ли с ним.

І сталася раніцаю, і ўзяў Балак Білеама, і завёў яго на ўзгорышча Баала, і адтуль убачыў ён частку народу [Ізраіля].
 
На друго́й день у́тром Вала́к взял Валаа́ма и возвёл его́ на высо́ты Ваа́ловы, что́бы он уви́дел отту́да часть наро́да.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.