1 Самуїла 22 глава

Перша книга Самуїлова (або Перша книга царів)
Українська Біблія. Турконяк → Синодальный перевод

І Давид відійшов звідти, і врятувався; він приходить до печери Одоллама. І чують його брати і дім його батька, та й приходять туди до нього.

И вышел Давид оттуда и убежал в пещеру Одолламскую, и услышали братья его и весь дом отца его и пришли к нему туда.

І кожний, хто в скруті, і кожний, хто в боргах, і кожний, хто в душевних болях, починають збиратися до нього, і він стає їхнім володарем. І було з ним якихось чотириста мужів.

И собрались к нему все притеснённые и все должники и все огорчённые душою, и сделался он начальником над ними; и было с ним около четырёхсот человек.

І звідти Давид пішов до моавської Массифи, і сказав моавському цареві: Хай же мій батько і моя матір будуть у тебе, аж доки не пізнаю, що вчинить мені Бог.

Оттуда пошёл Давид в Массифу Моавитскую и сказал царю Моавитскому: пусть отец мой и мать моя побудут у вас, доколе я не узнаю, что сделает со мною Бог.

І вблагав обличчя моавського царя, і вони жили з ним усі дні, коли Давид був у обозі.

И привёл их к царю Моавитскому, и жили они у него всё время, доколе Давид был в оном убежище.

І пророк Ґад сказав Давидові: Не сиди в обозі! Йди і прийдеш у землю Юди. І Давид пішов, і прийшов, і осів у місті Саріх.

Но пророк Гад сказал Давиду: не оставайся в этом убежище, но ступай, иди в землю Иудину. И пошёл Давид и пришёл в лес Херет.

І почув Саул, що дався чути Давид і мужі, які з ним. А Саул перебував на горі околиці, що в Рамі, і спис у його руці, і всі його слуги довкола нього.

И услышал Саул, что Давид появился и люди, бывшие с ним. Саул сидел тогда в Гиве под дубом на горе, с копьём в руке, и все слуги его окружали его.

І звернувся Саул до своїх слуг, які стояли перед ним, і сказав їм: Послухайте ж, сини Веніаміна: Хіба насправді син Єссея дасть усім вам поля та виноградники і поставить вас усіх сотниками і тисяцькими?

И сказал Саул слугам своим, окружавшим его: послушайте, сыны Вениаминовы, неужели всем вам даст сын Иессея поля и виноградники и всех вас поставит тысяченачальниками и сотниками,

Адже ви всі змовляєтеся проти мене, і немає нікого, хто відкриває вухо моє про те, що мій син склав завіт із сином Єссея, і немає того з вас, хто дбає за мене, і відкриває вухо моє, що мій син підняв проти мене мого раба, як ворога до цього дня.

что вы все сговорились против меня, и никто не открыл мне, когда сын мой вступил в дружбу с сыном Иессея, и никто из вас не пожалел обо мне и не открыл мне, что сын мой возбудил против меня раба моего строить мне ковы, как это ныне видно?

І відповідає Доек, сирієць, який наставлений над ослами Саула, і сказав: Я побачив сина Єссея, який прийшов до Номви, до Авімелеха, сина священика Ахітова,

И отвечал Доик Идумеянин, стоявший со слугами Сауловыми, и сказал: я видел, как сын Иессея приходил в Номву к Ахимелеху, сыну Ахитува,

і той запитав про нього в Бога, і дав йому поживу, і дав йому меч Голіафа, филистимця.

и тот вопросил о нём Господа, и дал ему продовольствие, и меч Голиафа Филистимлянина отдал ему.

І цар послав покликати Авімелеха, сина Ахітова, і всіх синів його батька, священиків, які в Номві, тож усі приходять до царя.

И послал царь призвать Ахимелеха, сына Ахитувова, священника, и весь дом отца его, священников, что в Номве; и пришли они все к царю.

І сказав Саул: Послухай-но, сине Ахітова! А той відповів: Ось я, говори, володарю!

И сказал Саул: послушай, сын Ахитува. И тот отвечал: вот я, господин мой.

І сказав йому Саул: Навіщо змовився проти мене, ти і син Єссея, що ти дав йому хліба і меч, і питав за нього в Бога, щоб наставити його проти мене ворогом до цього дня?

И сказал ему Саул: для чего вы сговорились против меня, ты и сын Иессея, что ты дал ему хлебы и меч и вопросил о нём Бога, чтоб он восстал против меня и строил мне ковы, как это ныне видно?

А він відповів цареві й сказав: А між усіма твоїми слугами, хто такий вірний, як Давид? І зять царя, і виконавець кожного твого наказу, і славний у твоєму домі!

И отвечал Ахимелех царю и сказал: кто из всех рабов твоих верен, как Давид? он и зять царя, и исполнитель повелений твоих, и почтён в доме твоём.

Хіба сьогодні почав я питати за нього в Бога? Зовсім ні. Хай не видає цар звинувачення проти свого раба й проти всього дому мого батька, бо твій раб у цьому всьому не знав слова малого чи великого!

Теперь ли я стал вопрошать для него Бога? Нет, не обвиняй в этом, царь, раба твоего и весь дом отца моего, ибо во всём этом деле не знает раб твой ни малого, ни великого.

І сказав цар Саул: Ти, Авімелех, неодмінно помреш [1] , — ти і весь дім твого батька!

И сказал царь: ты должен умереть, Ахимелех, ты и весь дом отца твоего.

І цар наказав вартовим, які стояли перед ним: Приведіть і повбивайте Господніх священиків, бо їхня рука — з Давидом, оскільки вони знали, що він втікає, і не відкрили вухо моє! Та слуги царя не забажали накласти своїх рук на Господніх священиків.

И сказал царь телохранителям, стоявшим при нём: ступайте, умертвите священников Господних, ибо и их рука с Давидом, и они знали, что он убежал, и не открыли мне. Но слуги царя не хотели поднять рук своих на убиение священников Господних.

Тож цар сказав Доекові: Повернися ти і напади на священиків! І повернувся Доек, сирієць, і повбивав Господніх священиків у той день — триста п’ять чоловік, усіх, хто носить ефод.

И сказал царь Доику: ступай ты и умертви священников. И пошёл Доик Идумеянин, и напал на священников, и умертвил в тот день восемьдесят пять мужей, носивших льняной ефод;

І Номву, місто священиків, побив лезом меча від чоловіка аж до жінки, від немовляти аж до того, хто ссе, — і телят, і ослів, і овець.

и Номву, город священников, поразил мечом; и мужчин и женщин, и юношей и младенцев, и волов и ослов и овец поразил мечом.

Та врятувався один син Авімелеха, сина Ахітова, а його ім’я — Авіятар, і він втік слідом за Давидом.

Спасся один только сын Ахимелеха, сына Ахитува, по имени Авиафар, и убежал к Давиду.

І Авіятар сповістив Давидові, що Саул повбивав усіх Господніх священиків.

И рассказал Авиафар Давиду, что Саул умертвил священников Господних.

А Давид сказав Авіятарові: Знав я в той день, що Доек, сирієць, безсумнівно сповістить [2] Саулові. Я винний за душі дому твого батька.

И сказал Давид Авиафару: я знал в тот день, когда там был Доик Идумеянин, что он непременно донесёт Саулу; я виновен во всех душах дома отца твоего;

Залишайся зі мною, не бійся, бо де лише знайду місце для моєї душі, то шукатиму і для твоєї душі, щоб тебе оберігати біля мене.

останься у меня, не бойся, ибо кто будет искать моей души, будет искать и твоей души; ты будешь у меня под охранением.

« 21 глава 23 глава »