2 Samuel 1 глава

Samuel
Darby Bible Translation → Переклад Куліша та Пулюя

And it came to pass after the death of Saul, when David had returned from the slaughter of the Amalekites, that David abode two days in Ziklag.

По Сауловій смертї, як Давид вернувсь, подужавши Амаликіїв, і перебув у Секелазї два днї,

And it came to pass on the third day, that behold, a man came out of the camp from Saul with his garments rent, and earth upon his head; and as soon as he came to David, he fell to the earth and did obeisance.

Приходить на третий день несподївано чоловік із табору Саулового; одїж на йому розідрана, а голова порохом посипана. Приступивши до Давида, припав він і поклонився до землї.

And David said to him, Whence comest thou? And he said to him, Out of the camp of Israel am I escaped.

І питає його Давид: Звідки прийшов єси? А він відказує: Я втїк із табору Ізрайлевого.

And David said to him, What has taken place? I pray thee, tell me. And he said that the people had fled from the battle, and many of the people also had fallen and died, and that Saul and Jonathan his son were dead also.

І питає Давид: Що там сталось? А той каже: Військо повтїкало з бою, і багацько військових полягло й померло; та й Саул і син його Йонатан померли.

And David said to the young man that told him, How knowest thou that Saul and Jonathan his son are dead?

І питає Давид молодика, що принїс йому вість: Як ти взнав, що Саул та Йонатан померли?

And the young man that told him said, I happened by chance to be upon mount Gilboa, and behold, Saul leaned on his spear; and behold, the chariots and horsemen followed hard after him.

І відказав молодик, що принїс вість: Довелось менї случаєм ійти Гелвуйськими горами, коли ж дивлюсь — Саул настромивсь на свого списа, а колесницї й комонник зближаються до його.

And he looked behind him, and saw me, and called to me. And I said, Here am I.

Обернеться він назад себе й, побачивши мене, покликав мене. Я озвавсь: Чую!

And he said to me, Who art thou? And I said to him, I am an Amalekite.

Питає він: Хто ти? Відказую: Амаликій.

He said to me again, Stand, I pray thee, over me, and slay me; for anguish has seized me; for my life is yet whole in me.

І просить мене: Приступи до мене та завдай менї смерть, бо трівога смертня обняла мене, а душа ще вся в менї.

So I stood over him, and put him to death, for I knew that he would not live after his fall; and I took the crown that was upon his head, and the bracelet that was on his arm, and have brought them hither to my lord.

І приступив я й завдав йому смерть, бо я знав, що він не переживе свого впаду. Тодї зняв я з голови в його царський вінець, і запинку з руки в його та й принїс оце мойму панові.

Then David took hold of his garments and rent them; and all the men that were with him [did] likewise.

Тодї вхопив Давид одїж свою та й роздер її, а так само й його прибічники.

And they mourned, and wept, and fasted until even for Saul, and for Jonathan his son, and for the people of Jehovah, and for the house of Israel; because they were fallen by the sword.

І сумували плачучи й постили до вечора по Саулові і по його синові Йонатанові і по людові Ізрайлевому й по домові Ізрайлевому, бо вони полягли від меча.

And David said to the young man that told him, Whence art thou? And he said, I am the son of an Amalekite stranger.

І питає Давид у молодика, що принїс йому звістку: Звідки ти? А той відказав: Я син Амаликія-заволоки.

And David said to him, How wast thou not afraid to stretch forth thy hand to destroy Jehovah's anointed?

Давид же питає: Як же ти не боявсь простягти руку, щоб убити помазанника Господнього?

Then David called one of the young men and said, Draw near, [and] fall on him. And he smote him that he died.

І покликнув Давид на одного слугу й приказав йому: Вбий його! Той рубнув, і вмер він.

And David said to him, Thy blood be upon thy head; for thy mouth has testified against thee, saying, I have slain Jehovah's anointed.

Давид же сказав: Кров твоя на голові твоїй; засуд на себе видав ти словом своїм: Я завдав смерть помазанникові Господньому.

And David lamented with this lamentation over Saul and over Jonathan his son;

І зложив Давид плачевню пісьню над Саулом і над його сином Йонатаном,

and he bade them teach the children of Judah [the song of] the bow. Behold, it is written in the book of Jasher: --

(І повелїв навчати синів Юдиних лука, як се написано в книзї праведного) і промовив:

The beauty of Israel is slain upon thy high places: how are the mighty fallen!

Ой Ізраїлю! пробито (з лука) твою втїху в твоїх таки горах. Як се полягли хоробрі?

Tell [it] not in Gath, carry not the tidings in the streets of Ashkelon; Lest the daughters of the Philistines rejoice, Lest the daughters of the uncircumcised triumph.

Не росказуйте у Гетї, не звіщайте по улицях Аскалону, щоб жіноцтво Филистійське не радувалось, щоб не веселились дочки необрізаних.

Ye mountains of Gilboa, let there be no dew, no rain upon you, nor fields of heave-offerings! For there the shield of the mighty was vilely cast away, The shield of Saul, [as] not anointed with oil.

Ви ж гори, Гелвуйські, щоб на вас не впало нї дощу на ваші ниви, нї роси на поле, бо там покинений щит сильних, щит Саулів, мов би не мазано Саула сьвятою олїєю.

From the blood of the slain, from the fat of the mighty, The bow of Jonathan turned not back, And the sword of Saul returned not empty.

Йонатанів меч не вертавсь назад без крові ранених, а й меч Саулів не вертався даром.

Saul and Jonathan, beloved and pleasant in their lives, Even in their death were not divided; They were swifter than eagles, they were stronger than lions.

Любомирно з Йонатаном жив Саул на сьвітї, їх і смерть не розлучила; і бистрі й сильні обидва над орла й над лева.

Ye daughters of Israel, weep over Saul, who clothed you in scarlet with splendour, Who put ornaments of gold upon your apparel.

Ой Ізрайлеві дочки, плачте по Саулї! Він у пурпур одягав вас, в радощі рядив вас; за його на вас золото блищало.

How are the mighty fallen in the midst of the battle! Jonathan is slain upon thy high places.

Ой як упали потужні у бою! Убитий Йонатан на висотах твоїх.

I am distressed for thee, my brother Jonathan: very pleasant wast thou unto me; Thy love to me was wonderful, passing women's love.

Тяжко сумую по тобі, Йонатане, побратиме; ти був менї найдорожший; ти менї ба й над жіноче серце був любіщий!

How are the mighty fallen, and the instruments of war perished!

Як се впали такі сильні, як погибла збруя воєнна?

« 31 глава 2 глава »