Бытие 48 глава

Первая книга Моисеева. Бытие
Библейской Лиги ERV → Пераклад Антонія Бокуна

 
 

Некоторое время спустя Иосиф узнал, что его отец очень болен и, взяв с собой обоих сыновей, Манассию и Ефрема, отправился к отцу.
 
І сталася пасьля падзеяў гэтых, і сказалі Язэпу: «Вось, бацька твой хворы». І ён узяў двух сыноў сваіх з сабою, Манасу і Эфраіма.

Когда Иосиф пришёл, то Израилю сказали: «Твой сын Иосиф пришёл навестить тебя». Израиль был очень слаб, но собрался с силами и сел на постель.
 
І паведамілі Якубу, і сказалі: «Вось, сын твой Язэп прыйшоў да цябе». І сабраў сілы Ізраіль, і сеў на ложку.

Затем Израиль сказал Иосифу: «Всемогущий Бог явился мне в Лузе, в Ханаанской земле, и там благословил меня,
 
І сказаў Якуб Язэпу: «Бог Усемагутны зьявіўся мне ў Люзе, у зямлі Ханаан, і дабраславіў мяне,

сказав: „Я увеличу и приумножу твою семью, дам тебе множество детей, и ты станешь великим народом. Твоя семья будет владеть этой землёй во веки веков”.
 
і сказаў мне: “Вось, Я зраблю цябе плодным, і памножу цябе, і дам табе [быць] супольнасьцю народаў, і дам зямлю гэтую насеньню твайму пасьля цябе на ўласнасьць вечную”.

У тебя сейчас двое сыновей, оба они родились здесь, в Египетской стране, до моего прихода. Оба сына, Ефрем и Манассия, будут мне сыновьями, как Рувим или Симеон.
 
І цяпер два сыны твае, што нарадзіліся табе ў зямлі Эгіпецкай, да прыходу майго да цябе ў Эгіпет, яны — мае; Эфраім і Манаса, як Рубэн і Сымон, будуць мае.

Так вот, эти двое мальчиков будут словно мои сыновья и будут иметь долю во всём моём имуществе. Но если у тебя будут ещё сыновья, то они будут твоими и в то же время сыновьями Ефрема и Манассии — в будущем они будут иметь долю во всём имуществе Ефрема и Манассии.
 
А нашчадкі твае, якіх ты нарадзіў пасьля іх, будуць твае. Паводле імёнаў братоў сваіх будуць яны называцца ў спадчыне сваёй.

Когда я шёл из Падан-Арама, умерла Рахиль, и я был в глубокой печали. Она умерла в Ханаанской земле, когда мы ещё были на пути в Евфрафу, и я похоронил её на дороге к Евфрафе, в Вифлееме».
 
А ў мяне, калі я прыйшоў з Падану, памерла ў мяне Рахель у зямлі Ханаан, у дарозе, калі яшчэ заставаўся кавалак зямлі, каб дайсьці да Эфраты, і я пахаваў яе там, пры дарозе ў Эфрату, гэта значыць у Бэтлеем».

Тут Израиль увидел сыновей Иосифа и спросил: «Кто эти мальчики?»
 
І ўбачыў Ізраіль сыноў Язэпа, і сказаў: «Хто яны?»

«Мои сыновья, — ответил Иосиф, — дети, посланные мне Богом». «Подведи их ко мне, и я благословлю их», — сказал Израиль.
 
І сказаў Язэп бацьку свайму: «Яны — сыны мае, якіх Бог даў мне тут». І сказаў [Якуб]: «Вазьмі, прашу, іх да мяне, і я дабраслаўлю іх».

Израиль был стар и плохо видел; Иосиф подвёл мальчиков поближе к своему отцу, и Израиль обнял их и поцеловал.
 
А вочы Ізраіля сталі цяжкія ад старасьці, ня мог ён бачыць. І наблізіў іх да яго, і ён пацалаваў іх, і абняў іх.

Тогда Израиль сказал Иосифу: «Никогда не думал, что снова увижу твоё лицо, но вот, видишь, Бог дал мне увидеть тебя и твоих детей».
 
І сказаў Ізраіль Язэпу: «Я не спадзяваўся ўбачыць аблічча тваё, і вось, Бог даў мне ўбачыць насеньне тваё».

Иосиф поднял мальчиков с колен Израиля, и они поклонились его отцу до земли.
 
І адвёў іх Язэп ад каленяў ягоных, і пакланіўся яму абліччам сваім да зямлі.

Иосиф поставил Ефрема по правую сторону от себя, а Манассию — по левую, так что Ефрем оказался по левую сторону от Израиля, а Манассия — по правую.
 
І ўзяў Язэп іх абодвух, Эфраіма правіцай сваёю, леваруч Ізраіля, а Манасу — лявіцай сваёю, праваруч Ізраіля, і наблізіўся да яго.

Но Израиль скрестил руки и положил правую руку на голову младшего мальчика, Ефрема, а левую руку на голову Манассии, так что на Манассии оказалась его левая рука, хотя Манассия был первенцем.
 
І выцягнуў Ізраіль правіцу сваю, і палажыў на галаву Эфраіма, а ён быў малодшы, а лявіцу сваю — на галаву Манасы, і скрыжаваў рукі свае, бо Манаса быў першародны.

Израиль благословил Иосифа, сказав: «Бог, Которому поклонялись мои предки, Авраам и Исаак, всю мою жизнь указывал мне путь.
 
І дабраславіў Язэпа, і сказаў: «Бог, перад абліччам Якога хадзілі бацькі мае, Абрагам і Ісаак, Бог, Які пасьвіў мяне ад [моманту], як я існую, аж да гэтага дня,

Он — Ангел, спасший меня от всех моих невзгод. Я молю, чтобы Он благословил этих мальчиков, они же будут иметь моё имя и имя наших предков, Авраама и Исаака. Я молю Бога, чтобы они умножились и стали великими семействами и народами земли».
 
анёл, што выбаўляе мяне ад усякага ліха, няхай дабраславіць юнакоў гэтых; і няхай яны будуць названыя імем маім і імем бацькоў маіх, Абрагама і Ісаака, і няхай разрастуцца яны ў мноства сярод зямлі».

Иосиф увидел, что его отец положил правую руку на голову Ефрема, и это ему не очень понравилось. Он взял руку отца и хотел снять её с головы Ефрема, и положить на голову Манассии.
 
І ўбачыў Язэп, што бацька ягоны палажыў правую руку сваю на галаву Эфраіма, і было гэта ліхім у вачах ягоных. І падхапіў ён руку бацькі свайго, каб пералажыць яе з галавы Эфраіма на галаву Манасы.

«Твоя правая рука не на том мальчике, — сказал Иосиф отцу. — Первенец — Манассия. Положи правую руку ему на голову».
 
І сказаў Язэп бацьку свайму: «Ня гэтак, ойча мой, бо гэта першародны. Палажы правіцу тваю на галаву ягоную».

Но отец возразил: «Я знаю, сын. Манассия, первенец, также станет отцом множества народа и будет велик; но младший брат превзойдёт его в величии, и его семья будет намного больше, чем семья старшего».
 
І запярэчыў бацька ягоны, і сказаў: «Ведаю, сыне мой, ведаю, таксама ён будзе народам, і таксама ён будзе вялікі, але брат ягоны малодшы будзе большы за яго, і насеньне ягонае будзе поўняю народаў».

В тот день Израиль благословил их, сказав: «Вашим именем народ Израиля будет благословлять друг друга, говоря: „Пусть Бог сделает тебя подобным Ефрему и Манассии”». Именно так Израиль вознёс Ефрема выше Манассии.
 
І дабраславіў іх у той дзень, кажучы: «Табою будзе дабраслаўляць Ізраіль, кажучы: “Няхай зробіць табе Бог, як Эфраіму і Манасе”». І паставіў Эфраіма перад Манасам.

Израиль сказал Иосифу: «Знай, приближается час моей смерти. Но Бог будет с тобой и приведёт тебя обратно на землю твоих предков.
 
І сказаў Ізраіль Язэпу: «Вось, я паміраю. І Бог будзе з вамі, і верне вас у зямлю бацькоў вашых.

Я дал тебе то, что не дал твоим братьям: землю, отвоёванную мной у аморреев. Я воевал с ними мечом и луком и победил».
 
І я даў табе на адну частку больш за братоў тваіх, тую, якую я ўзяў з рукі Амарэя мячом маім і лукам маім».



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.