Бытие 48 глава

Первая книга Моисеева. Бытие
Библейской Лиги ERV → Переклад Хоменка

Некоторое время спустя Иосиф узнал, что его отец очень болен и, взяв с собой обоих сыновей, Манассию и Ефрема, отправился к отцу.

І сталося після тих подій, що сказали Йосифові: "Твій батько хворий." Тоді Йосиф узяв з собою двох своїх синів, Манассію й Ефраїма.

Когда Иосиф пришёл, то Израилю сказали: «Твой сын Иосиф пришёл навестить тебя». Израиль был очень слаб, но собрался с силами и сел на постель.

Коли ж повідомлено Якова: ось, мовляв, син твій Йосиф прибув до тебе, — Ізраїль зібрав сили й сів на ліжку.

Затем Израиль сказал Иосифу: «Всемогущий Бог явился мне в Лузе, в Ханаанской земле, и там благословил меня,

Та й каже Яків до Йосифа: "Всемогутній Бог з'явився мені в місцевості Луз, у Ханаан-краю, і благословив мене,

сказав: „Я увеличу и приумножу твою семью, дам тебе множество детей, и ты станешь великим народом. Твоя семья будет владеть этой землёй во веки веков”.

і казав до мене: Ось я зроблю тебе плідним і розмножу тебе й виведу з тебе громаду народів, і дам оцей край твоєму потомству в посідання вічне.

У тебя сейчас двое сыновей, оба они родились здесь, в Египетской стране, до моего прихода. Оба сына, Ефрем и Манассия, будут мне сыновьями, как Рувим или Симеон.

А твої два сини, які народились у тебе в єгипетській країні, перше, ніж я прийшов до тебе в Єгипет, вони — мої. Ефраїм і Манассія будуть мої, як Рувим і Симеон.

Так вот, эти двое мальчиков будут словно мои сыновья и будут иметь долю во всём моём имуществе. Но если у тебя будут ещё сыновья, то они будут твоими и в то же время сыновьями Ефрема и Манассии — в будущем они будут иметь долю во всём имуществе Ефрема и Манассии.

Діти ж твої, що народилися в тебе після них, будуть твої, і вони в своїм наслідстві зватимуться іменем своїх братів.

Когда я шёл из Падан-Арама, умерла Рахиль, и я был в глубокой печали. Она умерла в Ханаанской земле, когда мы ещё были на пути в Евфрафу, и я похоронил её на дороге к Евфрафе, в Вифлееме».

Було ж, як я йшов з Паддану, вмерла на моє нещастя Рахиль, у Ханаан-краю, в дорозі, коли ще було трохи дороги до Ефрати; поховав я її там при дорозі до Ефрати, себто Вифлеєму."

Тут Израиль увидел сыновей Иосифа и спросил: «Кто эти мальчики?»

Коли Ізраїль побачив синів Йосифа і спитав: "Хто це?"

«Мои сыновья, — ответил Иосиф, — дети, посланные мне Богом». «Подведи их ко мне, и я благословлю их», — сказал Израиль.

Йосиф відповів свому батькові: "Це мої сини, що їх Бог дав мені тут." Каже тоді Яків: "Приведи їх, будь ласка, до мене, щоб я поблагословив їх."

Израиль был стар и плохо видел; Иосиф подвёл мальчиков поближе к своему отцу, и Израиль обнял их и поцеловал.

Очі ж Ізраїля пригасали від старости; він не міг добре бачити. Тоді Йосиф підвів їх до нього, а він їх поцілував і обійняв їх.

Тогда Израиль сказал Иосифу: «Никогда не думал, что снова увижу твоё лицо, но вот, видишь, Бог дал мне увидеть тебя и твоих детей».

Та й каже Ізраїль до Йосифа: "Не думав я побачити обличчя твоє, а ось Бог дав мені бачити ще й твоє потомство."

Иосиф поднял мальчиков с колен Израиля, и они поклонились его отцу до земли.

Тоді Йосиф забрав їх з його колін та й уклонився лицем до землі.

Иосиф поставил Ефрема по правую сторону от себя, а Манассию — по левую, так что Ефрем оказался по левую сторону от Израиля, а Манассия — по правую.

По тому Йосиф узяв їх обидвох, Ефраїма в свою праву руку, ліворуч від Ізраїля, і Манассію в свою ліву руку, праворуч від Ізраїля і наблизив їх до нього;

Но Израиль скрестил руки и положил правую руку на голову младшего мальчика, Ефрема, а левую руку на голову Манассии, так что на Манассии оказалась его левая рука, хотя Манассия был первенцем.

але Ізраїль простягнув свою правицю й поклав на голову Ефраїма, що був молодший, а лівицю свою на голову Манассії, поклавши так з розмислом свої руки, бо ж Манассія був первородний.

Израиль благословил Иосифа, сказав: «Бог, Которому поклонялись мои предки, Авраам и Исаак, всю мою жизнь указывал мне путь.

І поблагословив він Йосифа словами: "Нехай Бог, перед яким ходили мої батьки, Авраам та Ісаак, Бог, що був мені пастирем, відколи я існую аж по цей день,

Он — Ангел, спасший меня от всех моих невзгод. Я молю, чтобы Он благословил этих мальчиков, они же будут иметь моё имя и имя наших предков, Авраама и Исаака. Я молю Бога, чтобы они умножились и стали великими семействами и народами земли».

Ангел, що рятував мене від усякого лиха, нехай благословить цих хлопців. І в них нехай перебуває моє ім'я та ім'я моїх батьків, Авраама й Ісаака. Нехай вони зростають многотою посеред землі."

Иосиф увидел, что его отец положил правую руку на голову Ефрема, и это ему не очень понравилось. Он взял руку отца и хотел снять её с головы Ефрема, и положить на голову Манассии.

Як же побачив Йосиф, що батько його поклав свою праву руку на голову Ефраїма, то не сподобалось те йому, й він схопив батькову руку, щоб віднести її з-над голови Ефраїма на голову Манассії,

«Твоя правая рука не на том мальчике, — сказал Иосиф отцу. — Первенец — Манассия. Положи правую руку ему на голову».

та й каже Йосиф своєму батькові: "Не так, мій тату! Цей бо первородний, поклади свою правицю на його голову."

Но отец возразил: «Я знаю, сын. Манассия, первенец, также станет отцом множества народа и будет велик; но младший брат превзойдёт его в величии, и его семья будет намного больше, чем семья старшего».

Та батько не схотів, і каже: "Знаю, мій сину, знаю. З нього теж вийде народ, і він також буде великим, а все ж таки молодший його брат буде більший за нього, і його потомство стане громадою народів."

В тот день Израиль благословил их, сказав: «Вашим именем народ Израиля будет благословлять друг друга, говоря: „Пусть Бог сделает тебя подобным Ефрему и Манассии”». Именно так Израиль вознёс Ефрема выше Манассии.

І поблагословив їх того дня, кажучи: "Тобою благословлятиме Ізраїль, кажучи: Нехай Бог зробить тебе, як Ефраїма і як Манассію." І поставив він Ефраїма перед Манассію.

Израиль сказал Иосифу: «Знай, приближается час моей смерти. Но Бог будет с тобой и приведёт тебя обратно на землю твоих предков.

Далі Ізраїль сказав до Йосифа: "Ось я вмираю, але Бог буде з вами й поверне вас назад у землю батьків ваших.

Я дал тебе то, что не дал твоим братьям: землю, отвоёванную мной у аморреев. Я воевал с ними мечом и луком и победил».

Я ж даю тобі понад твоїх братів оту частку землі, що її був я забрав від аморія своїм мечем і своїм луком."

« 47 глава 49 глава »