Бытие 48 глава

Бытие, Пятикнижие Моисея
Новый русский перевод → Переклад Хоменка

Некоторое время спустя Иосифу сказали: «Твой отец болен». И он взял с собой двух сыновей, Манассию и Ефрема.[237]

І сталося після тих подій, що сказали Йосифові: "Твій батько хворий." Тоді Йосиф узяв з собою двох своїх синів, Манассію й Ефраїма.

Иакову сказали: «К тебе пришёл твой сын Иосиф». И Израиль собрался с силами, приподнялся и сел на постели.

Коли ж повідомлено Якова: ось, мовляв, син твій Йосиф прибув до тебе, — Ізраїль зібрав сили й сів на ліжку.

Иаков сказал Иосифу: — Бог Всемогущий[238] явился мне в Лузе, в земле Ханаана, благословил меня

Та й каже Яків до Йосифа: "Всемогутній Бог з'явився мені в місцевості Луз, у Ханаан-краю, і благословив мене,

и сказал мне: «Я сделаю тебя плодовитым, размножу тебя, произведу от тебя множество народов и дам эту землю в вечное владение твоим потомкам».

і казав до мене: Ось я зроблю тебе плідним і розмножу тебе й виведу з тебе громаду народів, і дам оцей край твоєму потомству в посідання вічне.

Отныне двое твоих сыновей, рожденных тебе в Египте до моего прихода, станут моими. Ефрем и Манассия будут моими, как Рувим и Симеон;

А твої два сини, які народились у тебе в єгипетській країні, перше, ніж я прийшов до тебе в Єгипет, вони — мої. Ефраїм і Манассія будуть мої, як Рувим і Симеон.

дети же, рожденные у тебя после них, будут твоими, они унаследуют часть земли из доли своих братьев.

Діти ж твої, що народилися в тебе після них, будуть твої, і вони в своїм наслідстві зватимуться іменем своїх братів.

Когда я возвращался из Паддана[239], Рахиль, к горю моему, умерла в земле Ханаана, когда мы были ещё в пути, недалеко от Ефрафы. Поэтому я похоронил её там, у дороги в Ефрафу (то есть Вифлеем).

Було ж, як я йшов з Паддану, вмерла на моє нещастя Рахиль, у Ханаан-краю, в дорозі, коли ще було трохи дороги до Ефрати; поховав я її там при дорозі до Ефрати, себто Вифлеєму."

Увидев сыновей Иосифа, Израиль спросил: — Кто это?

Коли Ізраїль побачив синів Йосифа і спитав: "Хто це?"

Иосиф ответил отцу: — Это сыновья, которых Бог дал мне здесь. И тот сказал: — Подведи их ко мне, чтобы мне благословить их.

Йосиф відповів свому батькові: "Це мої сини, що їх Бог дав мені тут." Каже тоді Яків: "Приведи їх, будь ласка, до мене, щоб я поблагословив їх."

Глаза Израиля ослабли от старости, он почти ослеп. Иосиф подвел сыновей поближе к своему отцу, и тот поцеловал и обнял их.

Очі ж Ізраїля пригасали від старости; він не міг добре бачити. Тоді Йосиф підвів їх до нього, а він їх поцілував і обійняв їх.

Израиль сказал Иосифу: — Я и не мечтал вновь увидеть тебя, а Бог дал мне увидеть даже твоих детей.

Та й каже Ізраїль до Йосифа: "Не думав я побачити обличчя твоє, а ось Бог дав мені бачити ще й твоє потомство."

Иосиф отвел их от колен Израиля и поклонился ему низко до земли.

Тоді Йосиф забрав їх з його колін та й уклонився лицем до землі.

Потом Иосиф поставил Ефрема справа от себя, по левую руку от Израиля, а Манассию слева от себя, по правую руку от Израиля, и подвел их ближе к отцу.

По тому Йосиф узяв їх обидвох, Ефраїма в свою праву руку, ліворуч від Ізраїля, і Манассію в свою ліву руку, праворуч від Ізраїля і наблизив їх до нього;

Но Израиль протянул правую руку и возложил её на голову Ефрема, хотя он и был младше, а левую, перекрестив руки, он возложил на голову Манассии, хотя Манассия был первенцем.

але Ізраїль простягнув свою правицю й поклав на голову Ефраїма, що був молодший, а лівицю свою на голову Манассії, поклавши так з розмислом свої руки, бо ж Манассія був первородний.

Потом он благословил Иосифа и сказал: — Бог, перед Которым ходили отцы мои Авраам и Исаак, Бог, Который был пастырем моим всю мою жизнь до сегодняшнего дня,

І поблагословив він Йосифа словами: "Нехай Бог, перед яким ходили мої батьки, Авраам та Ісаак, Бог, що був мені пастирем, відколи я існую аж по цей день,

Ангел, Который берег меня от всякого зла, — да благословит этих детей. Пусть продолжится в них мое имя и имена моих отцов Авраама и Исаака, и пусть многочисленно будет их потомство на земле.

Ангел, що рятував мене від усякого лиха, нехай благословить цих хлопців. І в них нехай перебуває моє ім'я та ім'я моїх батьків, Авраама й Ісаака. Нехай вони зростають многотою посеред землі."

Когда Иосиф увидел, что отец возложил правую руку на голову Ефрема, он огорчился и взял отца за руку, чтобы переложить её с головы Ефрема на голову Манассии.

Як же побачив Йосиф, що батько його поклав свою праву руку на голову Ефраїма, то не сподобалось те йому, й він схопив батькову руку, щоб віднести її з-над голови Ефраїма на голову Манассії,

Иосиф сказал ему: — Нет, отец, вот этот — первенец; положи правую руку на его голову.

та й каже Йосиф своєму батькові: "Не так, мій тату! Цей бо первородний, поклади свою правицю на його голову."

Но отец отказался и сказал: — Я знаю, мой сын, я знаю. От него тоже произойдет народ, и он тоже станет велик. Но его младший брат будет выше него, и его потомки станут множеством народов.

Та батько не схотів, і каже: "Знаю, мій сину, знаю. З нього теж вийде народ, і він також буде великим, а все ж таки молодший його брат буде більший за нього, і його потомство стане громадою народів."

И он благословил их в тот день и сказал: «Ваши имена будет произносить Израиль как благословение, говоря: „Да сделает тебя Бог подобным Ефрему и Манассии“». Так он поставил Ефрема впереди Манассии.

І поблагословив їх того дня, кажучи: "Тобою благословлятиме Ізраїль, кажучи: Нехай Бог зробить тебе, як Ефраїма і як Манассію." І поставив він Ефраїма перед Манассію.

Израиль сказал Иосифу: — Я умираю, но Бог будет с вами и возвратит вас в землю ваших отцов.

Далі Ізраїль сказав до Йосифа: "Ось я вмираю, але Бог буде з вами й поверне вас назад у землю батьків ваших.

Я отдаю тебе, как высшему среди братьев, лишний горный кряж,[240] который я отвоевал у аморреев мечом и луком.

Я ж даю тобі понад твоїх братів оту частку землі, що її був я забрав від аморія своїм мечем і своїм луком."

Примечания:

Новый русский перевод

1 [237] — Один из древн. переводов добавляет слова: и пошел к Иакову.

3 [238] — Евр. Эль-Шаддай. Так же в других псалмах, где присутствует это имя Бога.

7 [239] — То есть из северо-западной Месопотамии.

22 [240] — Лишний горный кряж. Или: город Шехем. Много веков спустя останки Иосифа были захоронены в Шехеме (см. Нав 24:32).

« 47 глава 49 глава »