Бытие 48 глава

Первая книга Моисеева. Бытие
Библейской Лиги ERV → Переклад Огієнка

Некоторое время спустя Иосиф узнал, что его отец очень болен и, взяв с собой обоих сыновей, Манассию и Ефрема, отправился к отцу.

І сталося по тих випадках, і сказано було Йосипові: „Ось батько твій хворі́є“. І він узяв із собою обох своїх синів, Манасі́ю та Єфре́ма.

Когда Иосиф пришёл, то Израилю сказали: «Твой сын Иосиф пришёл навестить тебя». Израиль был очень слаб, но собрался с силами и сел на постель.

І промовив він до Якова й сказав: „Ось до тебе прийшов твій син Йосип!“ І зміцнився Ізраїль, та й сів на постелі.

Затем Израиль сказал Иосифу: «Всемогущий Бог явился мне в Лузе, в Ханаанской земле, и там благословил меня,

І сказав Яків до Йосипа: „Бог Всемогутній явився був мені в Лузі в землі ханаанській, і поблагословив мене.

сказав: „Я увеличу и приумножу твою семью, дам тебе множество детей, и ты станешь великим народом. Твоя семья будет владеть этой землёй во веки веков”.

І сказав Він до мене: „Ось Я розплоджу́ тебе й розмно́жу тебе, і вчиню тебе громадою народів. А цю землю Я дам наща́дкам твої́м по тобі володінням навіки“.

У тебя сейчас двое сыновей, оба они родились здесь, в Египетской стране, до моего прихода. Оба сына, Ефрем и Манассия, будут мне сыновьями, как Рувим или Симеон.

А тепер два сини твої, уроджені тобі в єгипетськім краї до прибуття мого до тебе до Єгипту, — вони мої! Єфрем і Манасія, як Руви́м і Симео́н, бу́дуть мої.

Так вот, эти двое мальчиков будут словно мои сыновья и будут иметь долю во всём моём имуществе. Но если у тебя будут ещё сыновья, то они будут твоими и в то же время сыновьями Ефрема и Манассии — в будущем они будут иметь долю во всём имуществе Ефрема и Манассии.

А нащадки твої, що породиш по них, — вони будуть твої. Вони будуть зватися на ймення своїх братів у наслідді своїм.

Когда я шёл из Падан-Арама, умерла Рахиль, и я был в глубокой печали. Она умерла в Ханаанской земле, когда мы ещё были на пути в Евфрафу, и я похоронил её на дороге к Евфрафе, в Вифлееме».

А я, коли я прийшов був з Падану, померла мені Рахіль у Краї ханаанськім на дорозі, коли була ще ківра землі, щоб прийти до Ефрати. І я поховав був її там, на дорозі до Ефрати, — це Віфлеєм“.

Тут Израиль увидел сыновей Иосифа и спросил: «Кто эти мальчики?»

А Ізраїль побачив синів Йо́сипових та й сказав: „Хто вони?“

«Мои сыновья, — ответил Иосиф, — дети, посланные мне Богом». «Подведи их ко мне, и я благословлю их», — сказал Израиль.

І сказав Йосип до батька свого: „Вони мої сини, що Бог дав мені тут“. А той відказав: „Візьми ж їх до мене, — і я їх поблагословлю́“.

Израиль был стар и плохо видел; Иосиф подвёл мальчиков поближе к своему отцу, и Израиль обнял их и поцеловал.

А очі Ізраїлеві стали тяжкі від старости, — він не міг дивитися. І Йосип підвів їх до нього, а той поцілував їх і пригорнув їх.

Тогда Израиль сказал Иосифу: «Никогда не думал, что снова увижу твоё лицо, но вот, видишь, Бог дал мне увидеть тебя и твоих детей».

І сказав Ізраїль до Йосипа: „Не сподівався я побачити обличчя твого, а ось Бог дав мені побачити й насіння твоє“.

Иосиф поднял мальчиков с колен Израиля, и они поклонились его отцу до земли.

І Йосип відвів їх від колін його, та й упав на обличчя своє до землі.

Иосиф поставил Ефрема по правую сторону от себя, а Манассию — по левую, так что Ефрем оказался по левую сторону от Израиля, а Манассия — по правую.

І Йосип узяв їх обох, — Єфрема своєю правицею від лівиці Ізраїля, а Манасію своєю лівицею від правиці Ізраїля, та й до нього підвів.

Но Израиль скрестил руки и положил правую руку на голову младшего мальчика, Ефрема, а левую руку на голову Манассии, так что на Манассии оказалась его левая рука, хотя Манассия был первенцем.

І простяг Ізраїль правицю свою та й поклав на голову Єфрема, — а він молодший, а лівицю свою на голову Манасії. Він схрестив свої руки, хоч Манасія — перворідний.

Израиль благословил Иосифа, сказав: «Бог, Которому поклонялись мои предки, Авраам и Исаак, всю мою жизнь указывал мне путь.

І він поблагословив Йосипа, та й промовив: „Бог, що перед обличчям Його ходили батьки мої Авраам та Ісак, що пасе мене, відколи існую аж до цього дня,

Он — Ангел, спасший меня от всех моих невзгод. Я молю, чтобы Он благословил этих мальчиков, они же будут иметь моё имя и имя наших предков, Авраама и Исаака. Я молю Бога, чтобы они умножились и стали великими семействами и народами земли».

Ангол, що рятує мене від усього лихого, — нехай поблагосло́вить цих юнаків, і нехай бу́де зване в них ім'я́ моє й ім'я́ батьків моїх Авраама та Ісака, і нехай вони множаться, як та риба, посеред землі“.

Иосиф увидел, что его отец положил правую руку на голову Ефрема, и это ему не очень понравилось. Он взял руку отца и хотел снять её с головы Ефрема, и положить на голову Манассии.

А Йосип побачив, що батько його кладе правицю свою на голову Єфремову, — і було це не до вподоби йому. І він підпер руку батька свого, щоб зняти її з-над голови Єфрема на голову Манасіїну.

«Твоя правая рука не на том мальчике, — сказал Иосиф отцу. — Первенец — Манассия. Положи правую руку ему на голову».

І сказав Йосип до батька свого: „Не так, батьку мій, бо оцей перворідний, — поклади правицю свою на його голову!“

Но отец возразил: «Я знаю, сын. Манассия, первенец, также станет отцом множества народа и будет велик; но младший брат превзойдёт его в величии, и его семья будет намного больше, чем семья старшего».

А батько його не хотів, і сказав: „3наю, мій сину, знаю! І він буде наро́дом, і він буде великий, але його менший брат буде більший від нього, а потомство його стане повнею наро́дів“.

В тот день Израиль благословил их, сказав: «Вашим именем народ Израиля будет благословлять друг друга, говоря: „Пусть Бог сделает тебя подобным Ефрему и Манассии”». Именно так Израиль вознёс Ефрема выше Манассии.

І він поблагословив їх того дня, кажучи: „Тобою буде благословляти Ізраїль, говорячи: „Нехай Бог учинить тебе як Єфрема і як Манасію!“ І поставив Єфрема перед Манасією.

Израиль сказал Иосифу: «Знай, приближается час моей смерти. Но Бог будет с тобой и приведёт тебя обратно на землю твоих предков.

І сказав Ізраїль до Йосипа: „Ось я вмираю... А Бог бу́де з вами, і поверне вас до Краю ваших батьків!

Я дал тебе то, что не дал твоим братьям: землю, отвоёванную мной у аморреев. Я воевал с ними мечом и луком и победил».

А я тобі дав понад братів твоїх одну частку, яку я взяв був з руки амореянина своїм мечем та луком своїм“.

« 47 глава 49 глава »