Єзекіїла 24 глава

Книга пророка Єзекіїля
Переклад Хоменка → Синодальный перевод (СВ)

Дев'ятого року, десятого місяця, десятого дня місяця надійшло до мене таке слово Господнє:

И было ко мне слово Господа в девятом году, в десятом месяце, в десятый день месяца:

«Сину чоловічий, запиши собі сьогоднішнє число дня, бо цього дня цар вавилонський обляг Єрусалим.

«Сын человеческий! Запиши себе имя этого дня, этого самого дня: в этот самый день царь вавилонский подступит к Иерусалиму.

Скажи бунтівливому домові притчу й промов до нього: Так говорить Господь Бог: Постав казан, постав та налий води до нього.

И произнеси на мятежный дом притчу, и скажи им — так говорит Господь Бог: „Поставь котел, поставь и налей в него воды;

Поклади туди шматки м'яса, всілякі щонайліпші кусні, стегно й лопатку. Наповни його найдобірнішими кістками.

сложи в него куски мяса — все лучшие куски бедра и плеча — и наполни отборными костями;

Візьми їх із овець найдобірніших, наклади дров під казан; нехай кипить усе сильно, аж поки кості в нім розваряться.

отборных овец возьми, и разожги под ним кости, и кипяти до того, чтобы и кости разварились в нем“.

Бо так говорить Господь Бог: Горе місту крови, казанові, вкритому іржею, іржею, що не відстає від нього. Шматок за шматком повикидай з нього, не треба на них кидати жереба,

Поэтому так говорит Господь Бог: „Горе городу крови! Горе котлу, в котором есть накипь и с которого накипь его не сходит! Кусок за куском его выбрасывайте из него, не выбирая по жребию.

бо пролита ним кров і досі посеред нього; на голій скелі зоставив її, не проливав її на землю, де б вона вкрилась була порохом.

Ибо кровь его среди него — он оставил ее на голой скале; не на землю проливал ее, где она могла бы покрыться пылью.

Щоб розбудити в собі гнів, щоб помститись, зоставив я пролиту ним кров на голій скелі, щоб вона не прикрилась.

Чтобы возбудить гнев для совершения мщения, Я оставил кровь его на голой скале, чтобы она не скрылась“.

Тому ось як говорить Господь Бог: Горе місту крови! Я теж розкладу велике вогнище.

Поэтому так говорит Господь Бог: „Горе городу крови! И Я разложу большой костер.

Наклади багато дров, запали вогонь, вари добре м'ясо, приготуй приправи, щоб аж кості розварились.

Прибавь дров, разведи огонь, вывари мясо; пусть все сгустится и кости перегорят.

Тоді постав порожній казан на жару, щоб розжарився, і мідь розжеврілась, щоб бруд у ньому розтопився, і щоб іржа на ньому зникла.

И когда котел будет пуст, поставь его на уголья, чтобы он разгорелся и чтобы медь его раскалилась, и расплавилась в нем нечистота его, и вся накипь его исчезла.

Та шкода праці! Груба іржа на ньому не сходить від вогню!

Труд будет тяжелый, но большая накипь его не сойдет с него, и в огне останется на нем накипь его.

Від нечистоти твоїх злочинів я хотів очистити тебе, та ти не хотіло очиститись від твоєї нечистоти; тому не очистишся більше, аж докіль я не зжену мого гніву на тобі.

В нечистоте твоей такая мерзость, что, сколько Я ни чищу тебя, ты все нечист; от нечистоты твоей ты и впредь не очистишься, доколе ярости Моей Я не утолю над тобой.

Я, Господь, сказав це. Так воно буде, я зроблю так. Я не попущу, не пожалую, не змилуюся! За твоїми вчинками та за твоїми діяннями буду тебе судити», — слово Господа Бога.

Я Господь, Я говорю: это придет, и Я сделаю; не отменю, и не пощажу, и не помилую. По путям твоим и по делам твоим будут судить тебя“», — говорит Господь Бог.

Надійшло до мене таке слово Господнє:

И было ко мне слово Господа:

«Сину чоловічий! Ось я візьму в тебе втіху очей твоїх раптом; та ти не лементуй, не плач, не рони сліз.

«Сын человеческий! Вот, Я возьму у тебя язвой утеху очей твоих, но ты не сетуй и не плачь, и слезы да не выступают у тебя;

Мовчки зідхай, жалоби по мертвих не справляй, обвивай собі голову турбаном, узуй ноги в сандалі, не закривай бороди й звичайного хліба не їж.»

вздыхай в безмолвии, плача по умершим не совершай, но обвязывай себя повязкой, и обувай ноги твои в обувь твою, и бороды не закрывай, и хлеба от чужих не ешь».

Уранці говорив я до людей, а ввечорі умерла моя жінка. На другий день уранці зробив я, як мені було заповіджено.

И после того как говорил я поутру слово к народу, вечером умерла жена моя, и на другой день я сделал так, как повелено было мне.

І питали в мене люди: «Чи то ж ти нам не скажеш, що воно значить те, що ти робиш?»

И сказал мне народ: «Не скажешь ли нам, какое для нас значение в том, что ты делаешь?»

А я відповів їм: До мене надійшло таке слово Господнє:

И сказал я им: «Ко мне было слово Господа:

«Скажи домові Ізраїля: Так говорить Господь Бог: Ось я віддаю на опоганення мою святиню, вашу зухвалу гординю, утіху очей ваших, одраду душі вашої. Сини ваші й дочки ваші, що ви позоставляли, поляжуть від меча.

„Скажи дому Израилеву — так говорит Господь Бог: "Вот, Я отдам на поругание святилище Мое, опору силы вашей, утеху очей ваших и отраду души вашей, а сыновья ваши и дочери ваши, которых вы оставили, падут от меча.

Ви будете робити так, як я робив: не будете закривати собі бороду й звичайного хліба не будете їсти.

И вы будете делать то же, что делал я: бороды не будете закрывать, и хлеба от чужих не будете есть;

Турбани ваші зостануться у вас на головах і ваші сандалі в вас на ногах. Ви не будете лементувати й плакати. Ви будете нидіти у злочинах ваших, і одні з одними будете стогнати.

и повязки ваши будут на головах ваших, и обувь ваша на ногах ваших; не будете сетовать и плакать, но будете истаивать от грехов ваших и воздыхать друг перед другом.

Єзекиїл буде вам знаком. Ви будете чинити точнісінько так само, як він чинив, і як те все станеться, взнаєте, що я — Господь Бог.

И будет для вас Иезекииль знамением: все, что он делал, и вы будете делать; и когда это сбудется, узнаете, что Я Господь Бог".

Щождо тебе, сину чоловічий, то того дня, як я відніму від них їхню силу, їхню горду радість, утіху очей їхніх, одраду їхньої душі, синів їхніх і дочок їхніх, —

А что до тебя, сын человеческий, то в тот день, когда Я возьму у них украшение славы их, утеху очей их и отраду души их, сыновей их и дочерей их, —

того дня прийде до тебе втікач, щоб принести тобі про це вістку.

в тот день придет к тебе спасшийся оттуда, чтобы известить тебя.

Того дня твої уста відкриються до втікача, і ти станеш говорити й не будеш більше німим; і будеш для них знаком, і вони взнають, що я — Господь.»

В тот день при этом спасшемся откроются уста твои, и ты будешь говорить, и не останешься уже безмолвным, и будешь знамением для них, и узнают, что Я Господь“».

« 23 глава 25 глава »