Єзекіїла 24 глава

Книга пророка Єзекіїля
Українська Біблія. Турконяк → Синодальный перевод (СВ)

І до мене було Господнє слово в дев’ятому році, у десятому місяці, на десятий день місяця, що промовляло:

И было ко мне слово Господа в девятом году, в десятом месяце, в десятый день месяца:

Людський сину, записуй собі кожного дня від цього дня, в який цар Вавилону пішов проти Єрусалима, від сьогоднішнього дня,

«Сын человеческий! Запиши себе имя этого дня, этого самого дня: в этот самый день царь вавилонский подступит к Иерусалиму.

і скажи притчу проти дому, що засмучує, і скажеш їм: Так говорить Господь: Постав казан і налий у нього води,

И произнеси на мятежный дом притчу, и скажи им — так говорит Господь Бог: „Поставь котел, поставь и налей в него воды;

і кинь у нього порізане, усяке гарне порізане, литку і лопатку, очищені від костей,

сложи в него куски мяса — все лучшие куски бедра и плеча — и наполни отборными костями;

взяте з вибраної худоби, і пали кості під ними. Заварив, зварив і спік його кості посеред нього.

отборных овец возьми, и разожги под ним кости, и кипяти до того, чтобы и кости разварились в нем“.

Через це так говорить Господь: Місто крові — казан, в якому є іржа на ньому, й іржа з нього не зійшла, по частині її вивів, — не впав на нього жереб.

Поэтому так говорит Господь Бог: „Горе городу крови! Горе котлу, в котором есть накипь и с которого накипь его не сходит! Кусок за куском его выбрасывайте из него, не выбирая по жребию.

- Бо його кров посеред нього, Я його поставив на гладкому камені. Я його не вилив на землю, аби покрити його землею.

Ибо кровь его среди него — он оставил ее на голой скале; не на землю проливал ее, где она могла бы покрыться пылью.

Щоб вийшов гнів на помсту, щоб Я дав помститися за його кров на гладкому камені, щоб її не покрити.

Чтобы возбудить гнев для совершения мщения, Я оставил кровь его на голой скале, чтобы она не скрылась“.

Через це так говорить Господь: І Я побільшу полум’я,

Поэтому так говорит Господь Бог: „Горе городу крови! И Я разложу большой костер.

помножу дрова і запалю вогонь, щоб м’ясо розварилося, і випарувалась юшка,

Прибавь дров, разведи огонь, вывари мясо; пусть все сгустится и кости перегорят.

щоб стояло на вугіллі, щоби його мідь нагрілася, розпеклася і розтопилася посеред його нечистоти, і щоби зникла його іржа!

И когда котел будет пуст, поставь его на уголья, чтобы он разгорелся и чтобы медь его раскалилась, и расплавилась в нем нечистота его, и вся накипь его исчезла.

Та не зійде з нього його велика іржа, і його іржа буде на сором,

Труд будет тяжелый, но большая накипь его не сойдет с него, и в огне останется на нем накипь его.

тому що ти опоганювалося. А що, коли ще не очистишся, доки виповню Мій гнів?

В нечистоте твоей такая мерзость, что, сколько Я ни чищу тебя, ты все нечист; от нечистоты твоей ты и впредь не очистишься, доколе ярости Моей Я не утолю над тобой.

Я, Господь, сказав, і прийде, і зроблю. Не відставлю і не помилую! За твоїми дорогами і за твоїми пожаданнями судитиму тебе, — говорить Господь. Через це Я тебе судитиму за твоєю кров’ю і судитиму тебе за твоїми пожаданнями, ти — нечиста, славна, і багато засмучуєш.

Я Господь, Я говорю: это придет, и Я сделаю; не отменю, и не пощажу, и не помилую. По путям твоим и по делам твоим будут судить тебя“», — говорит Господь Бог.

І до мене було Господнє слово, що промовляло:

И было ко мне слово Господа:

Людський сину, ось Я забираю в тебе пожадання твоїх очей у бойовому поході. Не турбуйся, ти навіть не плакатимеш!

«Сын человеческий! Вот, Я возьму у тебя язвой утеху очей твоих, но ты не сетуй и не плачь, и слезы да не выступают у тебя;

Стогін крові, стегна, є жалоба. Твоє волосся не буде на тобі заплетене і твоє взуття — на твоїх ногах, ти не будеш потішена їхніми устами, і людського хліба не їстимеш.

вздыхай в безмолвии, плача по умершим не совершай, но обвязывай себя повязкой, и обувай ноги твои в обувь твою, и бороды не закрывай, и хлеба от чужих не ешь».

І я заговорив до народу вранці так, як мені ввечері було заповідано. І я зробив вранці так, як мені заповідано.

И после того как говорил я поутру слово к народу, вечером умерла жена моя, и на другой день я сделал так, как повелено было мне.

І сказав мені народ: Чому не сповіщаєш нам, що це є, і що ти чиниш?

И сказал мне народ: «Не скажешь ли нам, какое для нас значение в том, что ты делаешь?»

І я сказав їм: До мене було Господнє слово, що промовляло:

И сказал я им: «Ко мне было слово Господа:

Скажи домові Ізраїля: Так говорить Господь: Ось Я опоганюю Мої святощі, гордість вашої сили, пожадання ваших очей, і те, що щадить ваші душі. І ваші сини та ваші дочки, яких ви покинули, упадуть від меча.

„Скажи дому Израилеву — так говорит Господь Бог: "Вот, Я отдам на поругание святилище Мое, опору силы вашей, утеху очей ваших и отраду души вашей, а сыновья ваши и дочери ваши, которых вы оставили, падут от меча.

І зробите так, як я зробив. Не будете потішені їхніми устами і не їстимете людського хліба,

И вы будете делать то же, что делал я: бороды не будете закрывать, и хлеба от чужих не будете есть;

і ваші чуприни — на вашій голові, і ваше взуття — на ваших ногах. І не плакатимете, і не ридатимете, а розтанете у ваших беззаконнях і потішите кожний свого брата.

и повязки ваши будут на головах ваших, и обувь ваша на ногах ваших; не будете сетовать и плакать, но будете истаивать от грехов ваших и воздыхать друг перед другом.

І Єзекіїл буде вам на знак. Саме так, як він зробив, ви зробите, коли це прийде. І пізнаєте, що Я — Господь.

И будет для вас Иезекииль знамением: все, что он делал, и вы будете делать; и когда это сбудется, узнаете, что Я Господь Бог".

І ти, людський сину, чи не в день, коли забираю в них силу, піднесення їхньої похвали, пожадання їхніх очей і піднесення їхнього духу, їхніх синів і їхніх дочок,

А что до тебя, сын человеческий, то в тот день, когда Я возьму у них украшение славы их, утеху очей их и отраду души их, сыновей их и дочерей их, —

чи не в той день прийде той, що спасається до тебе, щоб сповістити тобі у вуха?

в тот день придет к тебе спасшийся оттуда, чтобы известить тебя.

У той день відкриються твої уста до того, що врятувався, і заговориш, і більше не мовчатимеш. І будеш їм на знак, і пізнають, що Я — Господь.

В тот день при этом спасшемся откроются уста твои, и ты будешь говорить, и не останешься уже безмолвным, и будешь знамением для них, и узнают, что Я Господь“».

« 23 глава 25 глава »