2 Хронік 36 глава

А наро́д кра́ю взяв Йоаха́за, сина Йосії, і настанови́в його царем в Єрусалимі замість ба́тька його.

 

И҆ взѧ́ша лю́дїе землѝ ї҆ѡаха́за сы́на ї҆ѡсі́ина, и҆ пома́заша є҆го̀, и҆ поста́виша є҆го̀ царе́мъ вмѣ́стѡ ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀ во ї҆ер҇ли́мѣ.

Йоаха́з був віку двадцяти й трьох літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі три місяці.

 

Два́десѧти трїе́хъ лѣ́тъ бы́сть ї҆ѡаха́зъ, є҆гда̀ ца́рствовати нача̀, и҆ трѝ мц҇ы ца́рствова во ї҆ер҇ли́мѣ. И҆́мѧ же ма́тере є҆гѡ̀ а҆мїта́лъ, дще́рь ї҆еремі́ина ѿ ловны̀. И҆ сотворѝ лѹка́вое пред̾ гд҇емъ по всѣ҄мъ, ѩ҆̀же сотвори́ша ѻ҆тцы̀ є҆гѡ̀. (И҆ плѣнѝ ї҆ѡаха́за,) и҆ ѡ҆кова̀ є҆го̀ фараѡ́нъ нехаѡ̀ въ девла́ѳѣ въ землѝ є҆ѳа́мли, є҆́же не ца́рствовати є҆мѹ̀ во ї҆ер҇ли́мѣ,

I скинув його єгипетський цар в Єрусалимі, і наклав ка́ру на цей край, — сто талантів срібла та талант золота.

 

и҆ преведѐ є҆го̀ ца́рь во є҆гѵ́петъ, и҆ возложѝ да́нь на зе́млю (ї҆и҃левѹ) сто̀ тала҄нтъ сребра̀ и҆ тала́нтъ зла́та.

І єгипетський цар настанови́в царем над Юдеєю та Єрусалимом брата його Ел'якима, і змінив ім'я́ йому на Єгояким. А брата його Йоахаза узяв Нехо й відвів його до Єгипту.

 

И҆ поста́ви фараѡ́нъ нехаѡ̀ є҆лїакі́ма сы́на ї҆ѡсі́ина царе́мъ над̾ ї҆ѹ́дою и҆ ї҆ер҇ли́момъ вмѣ́стѡ ї҆ѡсі́и ѻ҆тца̀ є҆гѡ̀, и҆ премѣнѝ и҆́мѧ є҆гѡ̀ ї҆ѡакі́мъ. Ї҆ѡаха́за же бра́та є҆гѡ̀ взѧ̀ фараѡ́нъ нехаѡ̀ и҆ введѐ є҆го̀ во є҆гѵ́петъ, и҆ ѹ҆́мре та́мѡ: сребро́ же и҆ зла́то дадѐ фараѡ́нѹ. Тогда̀ нача̀ землѧ̀ подда́на бы́ти, є҆́же даѧ́ти сребро̀ по словесѝ фараѡ́новѹ: и҆ кі́йждо по си́лѣ и҆стѧза́ше сребро̀ и҆ зла́то ѿ люді́й землѝ, є҆́же даѧ́ти фараѡ́нѹ нехаѡ̀.

Єгояки́м був віку двадцяти й п'яти літ, коли він зацарював, і одина́дцять років царював в Єрусалимі. І робив він зло в оча́х Господа, Бога свого.

 

Два́десѧти пѧтѝ лѣ́тъ бѣ̀ ї҆ѡакі́мъ, є҆гда̀ ца́рствовати нача̀, и҆ є҆динона́десѧть лѣ́тъ ца́рствова во ї҆ер҇ли́мѣ. И҆́мѧ же ма́тере є҆гѡ̀ зехѡ́ра, дще́рь нирі́ева ѿ ра́мы. Сотвори́ же лѹка́вое пред̾ гд҇емъ по всѣ҄мъ, є҆ли҄ка сотвори́ша ѻ҆тцы̀ є҆гѡ̀. Во дни҄ є҆гѡ̀ прїи́де навѹходоно́соръ ца́рь вавѷлѡ́нскїй на зе́млю, и҆ бѣ̀ є҆мѹ̀ слѹжа̀ трѝ лѣ҄та и҆ ѿстѹпѝ ѿ негѡ̀. И҆ посла̀ гд҇ь на ни́хъ халдє́и и҆ разбо́йники сѵ҄рскїѧ и҆ разбо́йники мѡавї҄тскїѧ, и҆ сынѡ́въ а҆ммѡ́новыхъ и҆ самарі́йскихъ, и҆ по словесѝ се́мъ ѿстѹпи́ша по словесѝ гд҇ню, (є҆́же гл҃а) ѹ҆́сты҄ рабѡ́въ свои́хъ про҇ро́кѡвъ. Ѻ҆ба́че ѩ҆́рость гд҇нѧ бѣ̀ на ї҆ѹ́дѣ, є҆́же ѿри́нѹти є҆го̀ ѿ лица̀ своегѡ̀, грѣ҄хъ ра́ди манассі́иныхъ во всѣ́хъ, ѩ҆̀же сотворѝ, и҆ въ кро́ви непови́ннѣй, ю҆́же и҆злїѧ̀ ї҆ѡакі́мъ, и҆ напо́лни ї҆ер҇ли́мъ кро́ве непови́нныѧ. Но не восхотѣ̀ гд҇ь и҆скорени́ти и҆̀хъ.

На нього пішов Навуходоно́сор, цар вавилонський, і він закував його в мідяні кайда́ни, щоб відве́сти його до Вавило́ну.

 

И҆ взы́де на него̀ навѹходоно́соръ ца́рь вавѷлѡ́нскїй, и҆ ѡ҆кова̀ є҆го̀ ѡ҆ко́вами мѣ́дѧными, и҆ приведѐ є҆го̀ въ вавѷлѡ́нъ:

А дещо з по́суду Господнього дому Навуходоно́сор відправив до Вавилону, і дав його до храму свого в Вавилоні.

 

и҆ ча́сть сосѹ́дѡвъ до́мѹ гд҇нѧ пренесѐ въ вавѷлѡ́нъ и҆ поста́ви ѧ҆̀ во хра́мѣ свое́мъ въ вавѷлѡ́нѣ.

А решта Єгоякимових діл та гидо́ти його, які він робив, і що зна́йдено проти нього, — ото вони описані в Книзі Царів Ізраїлевих та Юдиних. А замість нього зацарював син його Єгояхі́н.

 

Прѡ́чаѧ же слове́съ ї҆ѡакі́мовыхъ, и҆ всѧ҄, ѩ҆̀же содѣ́ла, не се́ ли, сїѧ҄ пи҄сана въ кни́зѣ слове́съ дні́й царе́й ї҆ѹ́диныхъ; И҆ ѹ҆́спе ї҆ѡакі́мъ со ѻ҆тцы҄ свои́ми и҆ погребе́нъ бы́сть въ ганоза́нѣ со ѻ҆тцы҄ свои́ми. И҆ воцари́сѧ ї҆ехоні́а сы́нъ є҆гѡ̀ вмѣ́стѡ є҆гѡ̀.

Єгояхі́н був віку восьми літ, коли він зацарював, і царював в Єрусалимі три місяці й десять день. І робив він лихе́ в Господніх оча́х.

 

Ѻ҆смина́десѧти лѣ́тъ бѣ̀ ї҆ехоні́а, є҆гда̀ ца́рствовати нача̀, и҆ трѝ мц҇ы и҆ де́сѧть дні́й ца́рствова во ї҆ер҇ли́мѣ, и҆ сотворѝ лѹка́вое пред̾ гд҇емъ.

А по році послав цар Навуходоно́сор, і привів його до Вавилону з дорогим по́судом Господнього дому, а царем над Юдеєю та Єрусалимом настановив брата його Седекі́ю.

 

Е҆гда́ же лѣ́тѹ крѹ́гъ враща́шесѧ, посла̀ навѹходоно́соръ ца́рь, и҆́же и҆ введѐ є҆го̀ въ вавѷлѡ́нъ съ предраги́ми сосѹ҄ды до́мѹ гд҇нѧ, а҆ царе́мъ поста́ви седекі́ю бра́та ѻ҆тцѹ̀ є҆гѡ̀ над̾ ї҆ѹ́дою и҆ ї҆ер҇ли́момъ.

Седекі́я був віку двадцяти й одно́го року, коли він зацарював, і він царював в Єрусалимі одина́дцять років.

 

Два́десѧть є҆ди́но лѣ́то бы́сть седекі́и, є҆гда̀ ца́рствовати нача̀, є҆динна́десѧть лѣ́тъ ца́рствова во ї҆ер҇ли́мѣ:

І робив він зло в оча́х Господа, Бога свого, — не впокори́вся перед пророком Єремією, що говорив із нака́зу Господнього.

 

и҆ сотворѝ лѹка́вое пред̾ гд҇емъ бг҃омъ свои́мъ, и҆ не ѹ҆срами́сѧ лица̀ ї҆еремі́и про҇ро́ка ѿ ѹ҆́стъ гд҇нихъ,

І він також відкинувся від царя Навуходоно́сора, що був заприсягнув його Господом, — і вчинив твердо́ю свою шию, і став запе́клим, щоб не наверта́тися до Господа, Бога Ізраїлевого.

 

є҆гда̀ ѿ царѧ̀ навѹходоно́сора ѿве́ржесѧ, и҆́же заклѧ̀ є҆го̀ пред̾ бг҃омъ: и҆ ѡ҆жесточѝ вы́ю свою̀ и҆ се́рдце своѐ ѹ҆крѣпѝ, да не ѡ҆брати́тсѧ ко гд҇ѹ бг҃ѹ ї҆и҃левѹ.

Також усі зве́рхники священиків та наро́ду ще більше грішили, шануючи гидо́ти поган, і вони занечи́стили Господній дім, якого Він освятив в Єрусалимі.

 

И҆ всѝ сла́внїи ї҆ѹ҄дины и҆ свѧще́нницы и҆ лю́дїе землѝ ѹ҆мно́жиша є҆́же престѹпи́ти престѹплє́нїѧ ме́рзостей ѩ҆зы́ческихъ, и҆ ѡ҆скверни́ша до́мъ гд҇ень, и҆́же во ї҆ер҇ли́мѣ.

А Господь, Бог їхніх батьків, усе посилав до них через Своїх послів слова остороги, бо Він змилосе́рдився над народом Своїм та над осе́лею Своєю.

 

И҆ посыла́ше гд҇ь бг҃ъ ѻ҆тє́цъ и҆́хъ къ ни҄мъ рѹко́ю про҇ро́кѡвъ свои́хъ ѹ҆́тренюѧ и҆ посыла́ѧ вѣ́стники своѧ҄, поне́же щадѧ́ше люді́й свои́хъ и҆ свѧти́лища своегѡ̀: и҆ ті́и поноша́хѹ послѡ́мъ бж҃їимъ,

Та вони соро́мили Божих послів, і пого́рджували їхніми слова́ми, і насміха́лися з Його пророків, аж поки не піднісся гнів Господа на народ Його так, що не було вже ліку.

 

и҆ ѹ҆ничижа́хѹ словеса̀ є҆гѡ̀, и҆ рѹга́хѹсѧ про҇ро́кѡмъ є҆гѡ̀, до́ндеже сни́де гнѣ́въ гд҇ень на лю́ди є҆гѡ̀, до́ндеже не бы́сть и҆зцѣле́нїѧ.

І Він навів на них халдейського царя, і той позабива́в мече́м їхніх ви́браних у домі їхньої святині, і не змилосе́рдився ані над юнако́м, ані над ді́вчиною, ані над стари́м, ані над старе́зним, — усе дав в його руку...

 

И҆ наведѐ на ни́хъ царѧ̀ халде́йска, и҆ побѝ младе́нцы и҆́хъ мече́мъ въ домѹ̀ свѧты́ни є҆гѡ̀: и҆ не пощадѣ̀ седекі́и и҆ дѣ́въ и҆́хъ не поми́лова, и҆ ста́рцы и҆́хъ и҆зведѐ, и҆ всѣ́хъ предадѐ въ рѹ́ки и҆́хъ,

І всі речі Божого дому, вели́кі та малі́, і ска́рби дому Господнього та дому царя й його зверхників, — усе переніс до Вавилону.

 

и҆ всѧ҄ сосѹ́ды до́мѹ бж҃їѧ вели҄кїѧ и҆ ма҄лыѧ, и҆ сокрѡ́вища це́ркве гд҇ни, и҆ всѧ҄ сокрѡ́вища царє́ва и҆ вельмо́жъ, всѧ҄ внесѐ въ вавѷлѡ́нъ:

І спали́ли вони Божий дім, і порозбива́ли мур Єрусалиму, і всі пала́ти його попали́ли огнем, а всі дорогі́ речі його пони́щили...

 

и҆ зажжѐ до́мъ гд҇ень и҆ разорѝ стѣ́нѹ ї҆ер҇ли́млю, и҆ столпы̀ є҆гѡ̀ сожжѐ ѻ҆гне́мъ и҆ всѧ́къ сосѹ́дъ драгі́й и҆стнѝ:

І пішло́ на вигна́ння до Вавилону позоста́ле від меча́, і стали йому та синам його за рабів аж до зацарювання перського царства,

 

и҆ преселѝ ѡ҆ста́вшихсѧ въ вавѷлѡ́нъ, и҆ бы́ша є҆мѹ̀ и҆ сынѡ́мъ є҆гѡ̀ въ рабы҄ да́же до ца́рства ми́дскагѡ,

щоб ви́повнилося Господнє слово, проре́чене Єреміїними устами, аж поки вподо́бає собі земля свої суботи, — по всі дні її спусто́шення святкува́ла вона суботи, щоб спо́внилися сімдеся́т літ.

 

да и҆спо́лнитсѧ сло́во гд҇не ѹ҆ста́ми ї҆еремі́и, доне́лѣже прїѧ̀ землѧ̀ сѹббѡ҄ты своѧ҄ сѹббѡ́тствовати во всѧ҄ дни҄ запѹстѣ́нїѧ своегѡ̀: сѹббѡ́тствова до соверше́нїѧ седми́десѧти лѣ́тъ.

А першого року Кіра, царя перського, коли спо́внилось слово Господнє, проре́чене устами Єреміїними, збудив Господь духа Кі́ра, царя перського, і він оголосив по всьому царству своє́му, а також на письмі, говорячи:

 

Въ лѣ́то пе́рвое кѵ́ра царѧ̀ пе́рсскагѡ, повнегда̀ и҆спо́лнитисѧ словесе́мъ гд҇нимъ ѹ҆сты҄ ї҆еремі́и, воздви́же гд҇ь дѹ́хъ кѵ́ра царѧ̀ пе́рсскагѡ, и҆ повелѣ̀ проповѣ́дати во все́мъ ца́рствїи свое́мъ писа́нїемъ, глаго́лѧ:

„Так говорить Кір, цар перський: Усі зе́мні царства дав мені Госпо́дь, Бог Небесний, і Він наклав на мене збудувати Йому храма в Єрусалимі, що в Юдеї. Хто між вами з усьо́го Його наро́ду, — нехай буде Госпо́дь, Бог його, з ним, і нехай він іде до Єрусалиму!“

 

сїѧ҄ глаго́летъ кѵ́ръ ца́рь пе́рсскїй: всѧ҄ ца҄рства землѝ даде́ ми гд҇ь бг҃ъ нб҇ный, и҆ то́й заповѣ́да мнѣ̀ созда́ти себѣ̀ до́мъ во ї҆ер҇ли́мѣ, и҆́же є҆́сть во ї҆ѹде́и: кто̀ въ ва́съ ѿ всѣ́хъ люді́й є҆гѡ̀; да бѹ́детъ бг҃ъ є҆гѡ̀ съ ни́мъ, и҆ да взы́детъ.