2 Хронік 15 глава

Друга книга хроніки
Переклад Огієнка → Елизаветинская Библия

А Азарія, син Оведів, — злинув на нього Дух Божий.

А҆за́рїа же сы́нъ а҆да́довъ, бы́сть на не́мъ дх҃ъ бж҃їй:

І вийшов він перед Асу та й сказав йому: „Послухайте мене, Асо та ввесь Юдо й Веніямине! Господь з вами, якщо бу́дете з Ним, і якщо бу́дете Його шукати, дасть вам знайти Себе. А якщо ви полишите Його, — полишить Він вас!

и҆ и҆зы́де во срѣ́тенїе а҆́сѣ и҆ всемѹ̀ ї҆ѹ́дѣ и҆ венїамі́нѹ и҆ речѐ є҆мѹ̀: ѹ҆слы́шите мѧ̀, а҆́са и҆ ве́сь ї҆ѹ́да и҆ венїамі́нъ: гд҇ь съ ва́ми, ѩ҆́кѡ бы́сте съ ни́мъ: и҆ а҆́ще взы́щете є҆гѡ̀, ѡ҆брѧ́щетсѧ ва́мъ, а҆́ще же ѡ҆ста́вите є҆го̀, ѡ҆ста́витъ ва́съ:

У Ізраїля було́ багато днів, коли був він без правдивого Бога, і без священика-вчителя та без Зако́ну.

мно́зи дні́е (бѹ́дѹтъ) во ї҆и҃ли без̾ бг҃а и҆́стиннагѡ и҆ без̾ свѧще́нника ѹ҆ча́щагѡ и҆ без̾ зако́на:

І вернувся він в утиску своєму до Господа, Бога Ізраїлевого, і вони шукали Його, і Він дав їм знайти Себе.

є҆гда́ же ѡ҆братѧ́тсѧ въ печа́ли ко гд҇ѹ бг҃ѹ ї҆и҃левѹ и҆ взы́щѹтъ є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆брѧ́щетсѧ и҆̀мъ:

А тими часа́ми не було споко́ю ані тому́, хто виходить, ані тому, хто входить, бо були великі неспоко́ї в усіх ме́шканців кра́ю.

и҆ во вре́мѧ ѻ҆́но не бѹ́детъ ми́ръ и҆сходѧ́щемѹ и҆ входѧ́щемѹ, ѩ҆́кѡ ѹ҆́жасъ гд҇ень на всѣ́хъ ѡ҆бита́ющихъ на землѝ

І воював народ проти народу та місто проти міста, бо Бог побенте́жив їх усяким лихом.

и҆ ѡ҆полчи́тсѧ ѩ҆зы́къ на ѩ҆зы́къ и҆ гра́дъ проти́вѹ гра́да, ѩ҆́кѡ гд҇ь смѹти́тъ и҆̀хъ во всѧ́цѣй печа́ли:

А ви будьте міцні, і нехай не слабнуть ваші ру́ки, бо є нагоро́да для вашої чи́нности!“

и҆ вы̀ ѹ҆крѣпи́тесѧ, и҆ да не ѡ҆слабѣ́ютъ рѹ́ки ва́шѧ, є҆́сть бо мзда̀ дѣ́лѹ ва́шемѹ.

А коли Аса почув оці слова та пророцтво, яке говорив пророк Азарія, син Оведів, то зміцни́вся, і повикидав поганські гидо́ти зо всього кра́ю Юдиного та Веніяминового, та з міст, які він здобув з Єфремових гір, і відновив Господнього же́ртівника, що перед Господнім притво́ром.

И҆ є҆гда̀ ѹ҆слы́ша а҆́са словеса̀ сїѧ҄ и҆ про҇ро́чество а҆за́рїи про҇ро́ка, ѹ҆крѣпи́сѧ и҆ ѿѧ̀ всѧ҄ їдѡлы ѿ всеѧ̀ землѝ ї҆ѹ́дины и҆ венїамі́ни и҆ ѿ градѡ́въ, и҆̀хже содержа́ше ї҆еровоа́мъ въ горѣ̀ є҆фре́мли, и҆ ѡ҆свѧтѝ ѻ҆лта́рь гд҇ень, и҆́же бѣ̀ пред̾ хра́момъ гд҇нимъ:

І зібрав він усього Юду й Веніямина та тих, що ме́шкали часо́во з ними з Єфрему, і з Манасії, і з Симеона, бо дуже багато поперебіга́ли до нього з Ізраїля, коли побачили, що з ним Господь, його Бог.

собра́ же (всего̀) ї҆ѹ́дѹ и҆ венїамі́на и҆ прише́лцєвъ ѡ҆бита́ющихъ съ ни́мъ ѿ є҆фре́ма и҆ ѿ манассі́и и҆ ѿ сѷмеѡ́на, мно́зи бо къ немѹ̀ прибѣго́ша ѿ ї҆и҃лѧ, є҆гда̀ ѹ҆ви́дѣша, ѩ҆́кѡ гд҇ь бг҃ъ є҆гѡ̀ съ ни́мъ.

І вони зібралися до Єрусалиму третього місяця, п'ятнадцятого року царюва́ння Аси.

И҆ собра́шасѧ во ї҆ер҇ли́мъ въ мц҇ъ тре́тїй, въ лѣ́то пѧтоена́десѧть ца́рства а҆́сы,

І прине́сли вони того дня в жертву для Господа зо здо́бичі, яку поприво́дили: худоби великої — сім сотень, а худоби дрібно́ї — сім тисяч.

и҆ пожро́ша гд҇ѹ въ де́нь то́й ѿ коры́стей, и҆̀хже приведо́ша, волѡ́въ се́дмь сѡ́тъ и҆ ѻ҆ве́цъ се́дмь ты́сѧщъ,

І ввійшли вони в умову, щоб звертатися до Господа, Бога їхніх батьків, усім своїм серцем та всією своєю душею.

и҆ поидо́ша въ завѣ́тѣ, є҆́же и҆ска́ти гд҇а бг҃а ѻ҆тє́цъ свои́хъ всѣ́мъ се́рдцемъ и҆ все́ю дѹше́ю свое́ю:

А кожен, хто не буде звертатися до Господа, Бога Ізраїля, буде забитий від мало́го й аж до великого, від чоловіка й аж до жінки.

и҆ (речѐ): всѧ́къ, и҆́же а҆́ще не взы́щетъ гд҇а бг҃а ї҆и҃лева, да ѹ҆́мретъ ѿ ю҄нагѡ да́же до старѣ́йшагѡ, ѿ мѹ́жа да́же до жены̀.

І заприсягли́ся вони Господе́ві голосом сильним, і окликом, і су́рмами, і рога́ми.

И҆ клѧ́шасѧ гд҇ѹ гла́сомъ вели́кимъ въ восклица́нїи и҆ въ трѹба́хъ и҆ въ ро́жаныхъ.

І тішився ввесь Юда тією прися́гою, бо вони заприсягли́ся всім серцем своїм, і всією своєю волею шукали Його, і Він дав їм знайти Себе. І Господь дав їм мир навколо.

И҆ возра́довасѧ ве́сь ї҆ѹ́да ѡ҆ клѧ́твѣ, ѩ҆́кѡ ѿ всеѧ̀ дѹшѝ клѧ́шасѧ, и҆ все́ю во́лею взыска́ша є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆брѣ́тесѧ и҆̀мъ, и҆ дадѐ и҆̀мъ гд҇ь поко́й ѡ҆́крестъ.

І навіть Мааху, матір царя Аси, й її він позбавив права бути царицею, бо вона зробила була́ ідола Астарти. І Аса порубав бовва́на її, і розтер, і спалив у долині Кедро́н.

И҆ маа́хѹ ма́терь свою̀ ѿлѹчѝ, да не слѹ́житъ а҆ста́ртѹ, и҆ сокрѹшѝ їдѡла и҆ сожжѐ въ пото́цѣ ке́дрстѣмъ.

Та па́гірки не минулися в Ізраїля, але́ Асине серце було все з Господом по всі його дні.

То́кмѡ высо́кихъ не ѿста́ви, є҆ще́ бо бѧ́хѹ во ї҆и҃ли, но се́рдце а҆́сы бѣ̀ соверше́нно во всѣ́хъ дне́хъ є҆гѡ̀:

І вніс він до Божого дому святі речі свого батька та святі речі свої, — срібло, і золото, і по́суд.

и҆ внесѐ ст҃а҄ѧ даві́да ѻ҆тца̀ своегѡ̀ и҆ ст҃а҄ѧ своѧ҄ въ до́мъ бж҃їй, сребро̀ и҆ зла́то и҆ сосѹ́ды.

А війни́ не було́ аж до тридцять й п'ятого року царюва́ння Аси.

И҆ бра́нь не бы́сть є҆мѹ̀ да́же до три́десѧть пѧ́тагѡ лѣ́та ца́рства а҆́сина.

« 14 глава 16 глава »