2 Хронік 15 глава

Друга книга хроніки
Українська Біблія. Турконяк → Елизаветинская Библия

Азарія, син Одида, — був на ньому Господній дух,

А҆за́рїа же сы́нъ а҆да́довъ, бы́сть на не́мъ дх҃ъ бж҃їй:

і він вийшов назустріч Асі, усьому племені Юди та Веніаміна, і сказав: Послухайте мене, Асо, усе плем’я Юди та Веніаміна! Господь з вами, коли ви є з Ним, і якщо шукатимете Його, Він дасться знайти вам, якщо ж покинете Його, Він залишить вас!

и҆ и҆зы́де во срѣ́тенїе а҆́сѣ и҆ всемѹ̀ ї҆ѹ́дѣ и҆ венїамі́нѹ и҆ речѐ є҆мѹ̀: ѹ҆слы́шите мѧ̀, а҆́са и҆ ве́сь ї҆ѹ́да и҆ венїамі́нъ: гд҇ь съ ва́ми, ѩ҆́кѡ бы́сте съ ни́мъ: и҆ а҆́ще взы́щете є҆гѡ̀, ѡ҆брѧ́щетсѧ ва́мъ, а҆́ще же ѡ҆ста́вите є҆го̀, ѡ҆ста́витъ ва́съ:

Багато минуло часу в Ізраїлі без правдивого Бога і без священика-наставника, і без закону.

мно́зи дні́е (бѹ́дѹтъ) во ї҆и҃ли без̾ бг҃а и҆́стиннагѡ и҆ без̾ свѧще́нника ѹ҆ча́щагѡ и҆ без̾ зако́на:

Та Він поверне їх до Господа, Бога Ізраїля, і дасться знайти їм.

є҆гда́ же ѡ҆братѧ́тсѧ въ печа́ли ко гд҇ѹ бг҃ѹ ї҆и҃левѹ и҆ взы́щѹтъ є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆брѧ́щетсѧ и҆̀мъ:

І в той час немає миру тому, хто виходить і входить, бо Господній жах на всіх тих, хто живе в околицях.

и҆ во вре́мѧ ѻ҆́но не бѹ́детъ ми́ръ и҆сходѧ́щемѹ и҆ входѧ́щемѹ, ѩ҆́кѡ ѹ҆́жасъ гд҇ень на всѣ́хъ ѡ҆бита́ющихъ на землѝ

І народ воюватиме проти народу, і місто проти міста, адже Бог навів на них замішання з усяким смутком.

и҆ ѡ҆полчи́тсѧ ѩ҆зы́къ на ѩ҆зы́къ и҆ гра́дъ проти́вѹ гра́да, ѩ҆́кѡ гд҇ь смѹти́тъ и҆̀хъ во всѧ́цѣй печа́ли:

А ви укріпіться, і хай не слабнуть ваші руки, бо є винагорода вашій праці.

и҆ вы̀ ѹ҆крѣпи́тесѧ, и҆ да не ѡ҆слабѣ́ютъ рѹ́ки ва́шѧ, є҆́сть бо мзда̀ дѣ́лѹ ва́шемѹ.

Коли він почув ці слова і пророцтво пророка Адада, то укріпився і викинув огиди з усієї землі Юди, Веніаміна і з міст, які придбав на горі Єфрема, і обновив Господній жертовник, який був перед Господнім храмом.

И҆ є҆гда̀ ѹ҆слы́ша а҆́са словеса̀ сїѧ҄ и҆ про҇ро́чество а҆за́рїи про҇ро́ка, ѹ҆крѣпи́сѧ и҆ ѿѧ̀ всѧ҄ їдѡлы ѿ всеѧ̀ землѝ ї҆ѹ́дины и҆ венїамі́ни и҆ ѿ градѡ́въ, и҆̀хже содержа́ше ї҆еровоа́мъ въ горѣ̀ є҆фре́мли, и҆ ѡ҆свѧтѝ ѻ҆лта́рь гд҇ень, и҆́же бѣ̀ пред̾ хра́момъ гд҇нимъ:

І зібрав Юду, Веніаміна і прозелітів, які проживали з ним, — з Єфрема, з Манасії й із Симеона, — бо до нього пристали численні з Ізраїля, коли вони побачили, що його Господь Бог є з ним.

собра́ же (всего̀) ї҆ѹ́дѹ и҆ венїамі́на и҆ прише́лцєвъ ѡ҆бита́ющихъ съ ни́мъ ѿ є҆фре́ма и҆ ѿ манассі́и и҆ ѿ сѷмеѡ́на, мно́зи бо къ немѹ̀ прибѣго́ша ѿ ї҆и҃лѧ, є҆гда̀ ѹ҆ви́дѣша, ѩ҆́кѡ гд҇ь бг҃ъ є҆гѡ̀ съ ни́мъ.

І зібралися в Єрусалим на третій місяць п’ятнадцятого року царювання Аси.

И҆ собра́шасѧ во ї҆ер҇ли́мъ въ мц҇ъ тре́тїй, въ лѣ́то пѧтоена́десѧть ца́рства а҆́сы,

Він приніс у жертву для Господа в той день зі здобичі, яку принесли, сімсот телят і сім тисяч овець.

и҆ пожро́ша гд҇ѹ въ де́нь то́й ѿ коры́стей, и҆̀хже приведо́ша, волѡ́въ се́дмь сѡ́тъ и҆ ѻ҆ве́цъ се́дмь ты́сѧщъ,

І склав завіт, щоб шукати Господа, Бога їхніх батьків, з усього серця і з усієї душі.

и҆ поидо́ша въ завѣ́тѣ, є҆́же и҆ска́ти гд҇а бг҃а ѻ҆тє́цъ свои́хъ всѣ́мъ се́рдцемъ и҆ все́ю дѹше́ю свое́ю:

І кожний, хто лиш не шукатиме Господа, Бога Ізраїля, загине, — від молодого до старого, від чоловіка до жінки.

и҆ (речѐ): всѧ́къ, и҆́же а҆́ще не взы́щетъ гд҇а бг҃а ї҆и҃лева, да ѹ҆́мретъ ѿ ю҄нагѡ да́же до старѣ́йшагѡ, ѿ мѹ́жа да́же до жены̀.

І вони поклялися в Господі гучним голосом зі звуками труб і рогів.

И҆ клѧ́шасѧ гд҇ѹ гла́сомъ вели́кимъ въ восклица́нїи и҆ въ трѹба́хъ и҆ въ ро́жаныхъ.

І все плем’я Юди зраділо за клятву, бо з усієї душі поклялися і всім бажанням шукали Його, і дався знайти їм; і Господь дав їм спокій довкола.

И҆ возра́довасѧ ве́сь ї҆ѹ́да ѡ҆ клѧ́твѣ, ѩ҆́кѡ ѿ всеѧ̀ дѹшѝ клѧ́шасѧ, и҆ все́ю во́лею взыска́ша є҆гѡ̀, и҆ ѡ҆брѣ́тесѧ и҆̀мъ, и҆ дадѐ и҆̀мъ гд҇ь поко́й ѡ҆́крестъ.

Аса усунув Мааху, свою матір, щоб не була на служіння Астарті, а ідола порубав і спалив при потоці Кедрон.

И҆ маа́хѹ ма́терь свою̀ ѿлѹчѝ, да не слѹ́житъ а҆ста́ртѹ, и҆ сокрѹшѝ їдѡла и҆ сожжѐ въ пото́цѣ ке́дрстѣмъ.

Лише не знищили висоти, вони ще були в Ізраїлі. Але серце Аси було досконале всі його дні.

То́кмѡ высо́кихъ не ѿста́ви, є҆ще́ бо бѧ́хѹ во ї҆и҃ли, но се́рдце а҆́сы бѣ̀ соверше́нно во всѣ́хъ дне́хъ є҆гѡ̀:

І він вніс святі речі Давида, свого батька, і святі речі дому Господа Бога: срібло, золото і посуд.

и҆ внесѐ ст҃а҄ѧ даві́да ѻ҆тца̀ своегѡ̀ и҆ ст҃а҄ѧ своѧ҄ въ до́мъ бж҃їй, сребро̀ и҆ зла́то и҆ сосѹ́ды.

І з ним не було війни аж до тридцять п’ятого року царювання Аси.

И҆ бра́нь не бы́сть є҆мѹ̀ да́же до три́десѧть пѧ́тагѡ лѣ́та ца́рства а҆́сина.

« 14 глава 16 глава »