Бытие 50 глава

Первая книга Моисеева. Бытие
Cовременный перевод WBTC → Переклад Хоменка

Иосиф очень горевал, когда Израиль умер. Обняв отца, он плакал над ним и целовал его.

Припав Йосиф на лице своєму батькові й плакав над ним та цілував його.

И приказал он своим слугам — врачам подготовить тело отца, и те по-особому набальзамировали тело Иакова для погребения, по обычаю египтян,

Потім Йосиф повелів своїм слугам, лікарям, набальсамувати батька, й лікарі забальсамували Ізраїля.

подготавливая тело по-особому, египтяне выжидали сорок дней до погребения, а потом семьдесят дней скорбели об Иакове.

Сорок днів пішло на те, бо стільки днів треба було на бальсамування. Єгиптяни ж оплакували його сімдесят днів.

Когда же время скорби прошло, Иосиф обратился к придворным фараона и сказал: "Прошу вас, передайте фараону:

А як минули дні жалоби, Йосиф сказав дворові фараона: Коли я знайшов ласку в очах ваших, скажіть фараонові таке:

когда мой отец был при смерти, я дал ему обещание, что похороню его в земле Ханаанской: в той пещере, которую он приготовил для себя. Так позволь же мне пойти похоронить моего отца, а после этого я возвращусь к тебе".

Батько мій заприсягнув мене словами: Ось я вмираю. В моєму гробі, що його я викопав собі в Ханаан-краю, там мене поховаєш! Отож дозволь мені піти та поховати свого батька, і я повернуся."

"Сдержи обещание, — сказал фараон, — иди и похорони своего отца".

Фараон відповів: "Іди й поховай свого батька, так, як він тебе заприсягнув."

И вот Иосиф пошёл хоронить отца, и с ним пошли все придворные фараона, все старейшины дома фараона и все старейшины Египта.

І вийшов Йосиф ховати батька свого, а з ним пішли всі двірські фараона, вельможі його роду та й усі старші єгипетського краю,

С Иосифом пошли вся его семья, его братья и все члены семьи его отца, только дети, овцы и скот остались в земле Гесем.

і ввесь дім Йосифа та його брати з домашніми його батька; тільки своїх дітей та овець своїх і стада свої лишили вони в Гошен-землі.

Народа было очень много, там были даже воины на колесницах и всадники.

Вийшли з ним і колісниці й вершники: був це вельми великий почет.

Они дошли до Горенгаатада к востоку от реки Иордан и там свершили по Израилю долгую погребальную службу, продолжавшуюся семь дней.

Прийшли ж вони до Атад-току, що по тому боці Йордану, й ридали там вельми великим та важким риданням; і справив він по своєму батькові сімденну жалобу.

Увидев погребальную службу в Горенгаатаде, обитатели земли Ханаанской сказали: "До чего же печальная служба у этих египтян!". Потому и называется то место Авель-мизраим

А як мешканці краю, ханааняни, бачили цю жалобу коло Атад-току, то сказали: "Тяжка це жалоба для єгиптян." Тим то й названо його ім'ям Авел-Міцраїм, що є по тому боці Йордану.

Так сыновья Израиля исполнили то, что он им завещал.

Сини його, отже, зробили так, як він велів їм;

Они отнесли его тело в Ханаан и похоронили в пещере у Махпелы, неподалеку от Мамре на поле, купленном Авраамом у Ефрона Хеттеянина. Авраам купил эту пещеру, чтобы иметь место для погребения.

вони бо занесли його в Ханаан-край і поховали його в печері на полі Махпела, яку вкупі з полем купив був Авраам на власне кладовище в Ефрона, хеттита, проти Мамре.

Иосиф похоронил отца и вместе со всеми, кто был с ним, возвратился в Египет.

Після похорону батька повернувся Йосиф у Єгипет, він і його брати й усі, що ходили з ним ховати його батька.

После смерти Иакова братья Иосифа стали опасаться, что Иосиф всё ещё разгневан на них за то, что они сделали много лет назад. "Может быть, Иосиф всё ещё ненавидит нас за то, что мы сделали", — говорили они

Побачивши Йосифові брати, що помер їх батько, сказали: "Ануж Йосиф зненавидить нас (тепер) та й направду відплатить нам за все те лихо, що ми йому заподіяли."

и послали сказать ему: "Отец перед смертью велел нам что-то передать тебе.

І послали до Йосифа сказати: "Батько твій перед своєю смертю так заповідав, кажучи:

"Скажите Иосифу, — сказал он, — что я прошу его простить братьям зло, которое они ему причинили". И вот теперь мы просим тебя, Иосиф: прости нас, слуг Бога твоего отца, за то зло, что мы тебе причинили". Иосиф был очень опечален этим посланием и заплакал.

Ось так промовте до Йосифа: Прости братам твоїм, будь ласка, вину за гріх їх, вони бо зло вчинили тобі. Та ти прости тепер, будь ласка, провину рабам Бога твого батька." І заплакав Йосиф, як вони це говорили до нього.

Братья пришли и низко поклонились ему, сказав: "Мы — слуги твои",

Тоді прийшли ще його брати і, впавши перед ним, сказали: "Ось ми — твої раби."

Иосиф же ответил: "Не бойтесь меня, я не Бог!

А Йосиф каже до них: "Не бійтеся! Хіба ж я замість Бога?

Правда, что вы замыслили против меня худое, но Бог назначил мне доброе, по промыслу Его я послужил к сохранению жизни множества людей, как и случилось до сего дня!

Ви зло задумали на мене, але Бог обернув це на добре, щоб зробити так, як воно й є сьогодні: спасти життя багатьом людям.

Так не бойтесь же, я позабочусь о вас и о ваших детях". И он успокоил их, говоря добрые слова.

Не бійтесь, отже, я годуватиму вас і дітей ваших." І втішив їх і говорив до них зичливо.

Иосиф жил в Египте с семьёй своего отца и прожил всего сто десять лет.

І пробував Йосиф у Єгипті, він і дім його батька. А жив Йосиф сто десять років.

При жизни Иосифа у Ефрема родились дети и внуки, и у сына его Манассии родился сын по имени Макир. И дожил Иосиф до того, что увидел детей Макира.

Йосиф бачив дітей Ефраїма до третього покоління; також діти Махіра, сина Манассії, народилися в Йосифові прийми.

Когда Иосиф был близок к смерти, он сказал своим братьям: "Близок час моей смерти, но я знаю, что Бог позаботится о вас и выведет вас из этой страны. Бог приведёт вас в ту землю, которую обещал дать Аврааму, Исааку и Иакову".

Нарешті Йосиф сказав до своїх братів: "Я вмираю, але Бог напевно навідається до вас і виведе вас із цього краю в край, що про нього клявся Авраамові, Ісаакові та Яковові."

Потом Иосиф попросил свою семью, чтобы они дали ему обещание. "Обещайте мне, — сказал Иосиф, — что возьмёте с собой мои кости, когда Бог поведёт вас в ту новую землю".

І взяв Йосиф у синів Ізраїля таку клятву: "Як Бог навідається до вас, ви заберете звідси мої кості."

Иосиф умер в Египте, когда ему было сто десять лет, его тело набальзамировали к погребению и положили в гроб в Египте.

І помер Йосиф мавши сто десять років, а вони забальсамували його й поклали у труну в Єгипті.

« 49 глава 1 глава »