Бытие 50 глава

Бытие, Пятикнижие Моисея
Под редакцией Кулаковых → Переклад Хоменка

Иосиф тотчас бросился к отцу и, покрывая лицо его поцелуями, плакал над ним.

Припав Йосиф на лице своєму батькові й плакав над ним та цілував його.

Врачам, из числа слуг своих, он повелел приступить к бальзамированию тела Израиля, отца своего. И те тотчас же взялись за свое дело,

Потім Йосиф повелів своїм слугам, лікарям, набальсамувати батька, й лікарі забальсамували Ізраїля.

завершив бальзамирование через сорок дней — столько для этого требовалось времени. Египтяне оплакивали умершего семьдесят дней.

Сорок днів пішло на те, бо стільки днів треба було на бальсамування. Єгиптяни ж оплакували його сімдесят днів.

Когда окончились дни плача, Иосиф сказал придворным фараона: «Если вы благоволите мне, передайте, пожалуйста, фараону,

А як минули дні жалоби, Йосиф сказав дворові фараона: Коли я знайшов ласку в очах ваших, скажіть фараонові таке:

что отец мой, умирая, взял с меня клятву, что я похороню его в усыпальнице, которую он приготовил для себя в земле ханаанской. Прошу, отпустите меня, чтобы я мог пойти похоронить отца; а потом я вернусь».

Батько мій заприсягнув мене словами: Ось я вмираю. В моєму гробі, що його я викопав собі в Ханаан-краю, там мене поховаєш! Отож дозволь мені піти та поховати свого батька, і я повернуся."

«Иди, — сказал фараон, — и похорони отца — сделай то, в чем он просил тебя заверить его клятвенно».

Фараон відповів: "Іди й поховай свого батька, так, як він тебе заприсягнув."

Отправился Иосиф хоронить отца своего, и с ним пошли все придворные фараона — знатнейшие сановники его — и все старейшины Египта,

І вийшов Йосиф ховати батька свого, а з ним пішли всі двірські фараона, вельможі його роду та й усі старші єгипетського краю,

так же как и вся семья Иосифа, его братья и домочадцы отца его. В земле Гошен остались только дети малые да скот.

і ввесь дім Йосифа та його брати з домашніми його батька; тільки своїх дітей та овець своїх і стада свої лишили вони в Гошен-землі.

Сопровождали Иосифа и колесницы, и конница — шествие было великое.

Вийшли з ним і колісниці й вершники: був це вельми великий почет.

Дойдя до Горен-ха-Атада,1 что на другой стороне Иордана, они остановились там, чтобы излить скорбь свою в горьких воплях; и провел Иосиф семь дней в плаче по отцу своему.

Прийшли ж вони до Атад-току, що по тому боці Йордану, й ридали там вельми великим та важким риданням; і справив він по своєму батькові сімденну жалобу.

Ханаанеи, жившие там и ставшие свидетелями плача в Горен-ха-Атаде, говорили один другому: «Посмотрите, как горько скорбят египтяне!» Это место за Иорданом так и стало называться Авель-Мицраим.2

А як мешканці краю, ханааняни, бачили цю жалобу коло Атад-току, то сказали: "Тяжка це жалоба для єгиптян." Тим то й названо його ім'ям Авел-Міцраїм, що є по тому боці Йордану.

Сыновья Иакова выполнили его предсмертную волю:

Сини його, отже, зробили так, як він велів їм;

перенесли его тело в Ханаан и похоронили в пещере на поле, что при Махпеле, на восток от Мамре, на том самом поле, которое Авраам в свое время купил у Эфрона-хетта для усыпальницы родовой.

вони бо занесли його в Ханаан-край і поховали його в печері на полі Махпела, яку вкупі з полем купив був Авраам на власне кладовище в Ефрона, хеттита, проти Мамре.

Похоронив отца, Иосиф, его братья и все, кто ходил с ним предать усопшего земле, вернулись в Египет.

Після похорону батька повернувся Йосиф у Єгипет, він і його брати й усі, що ходили з ним ховати його батька.

Понимая, что уже нет в живых их отца, заступника их, братья Иосифа стали говорить между собой: «А что, если Иосиф питает недобрые чувства к нам и однажды захочет отплатить за всё то зло, что мы причинили ему?»

Побачивши Йосифові брати, що помер їх батько, сказали: "Ануж Йосиф зненавидить нас (тепер) та й направду відплатить нам за все те лихо, що ми йому заподіяли."

Поэтому они послали Иосифу такую весть: «Твой отец перед смертью дал нам наказ:

І послали до Йосифа сказати: "Батько твій перед своєю смертю так заповідав, кажучи:

„Скажите Иосифу: я очень прошу тебя, прости преступление и грех братьев твоих, которые тебе такое зло причинили“. Так вот и мы теперь молим тебя: прости нам преступление наше, мы ведь тоже рабы Бога отца твоего». Услышав это, Иосиф заплакал.

Ось так промовте до Йосифа: Прости братам твоїм, будь ласка, вину за гріх їх, вони бо зло вчинили тобі. Та ти прости тепер, будь ласка, провину рабам Бога твого батька." І заплакав Йосиф, як вони це говорили до нього.

Затем пришли и сами братья, пали к ногам его и сказали: «Мы — рабы твои».

Тоді прийшли ще його брати і, впавши перед ним, сказали: "Ось ми — твої раби."

«Не бойтесь! — отвечал им Иосиф. — Разве я вместо Бога могу что-нибудь делать?

А Йосиф каже до них: "Не бійтеся! Хіба ж я замість Бога?

Да, вы замышляли сделать мне зло, но по замыслу Бога это благом великим обернулось, чтобы совершить ныне очевидное: спасти жизнь стольких людей!

Ви зло задумали на мене, але Бог обернув це на добре, щоб зробити так, як воно й є сьогодні: спасти життя багатьом людям.

Не бойтесь, я буду заботиться о вас и детях ваших». И, говоря с ними от сердца к сердцу, он успокоил их.

Не бійтесь, отже, я годуватиму вас і дітей ваших." І втішив їх і говорив до них зичливо.

Так и остался Иосиф в Египте: и он, и семья отца его. Он прожил сто десять лет.

І пробував Йосиф у Єгипті, він і дім його батька. А жив Йосиф сто десять років.

Довелось ему увидеть внуков Ефрема — своих правнуков. Видел он и детей Махира, сына Манассии, коих ввел он в число прямых наследников своих.3

Йосиф бачив дітей Ефраїма до третього покоління; також діти Махіра, сина Манассії, народилися в Йосифові прийми.

Пришло время, и Иосиф сказал своим братьям: «Вот я умираю. Бог же непременно явит вам милость Свою4 и выведет вас отсюда в ту землю, которую Он клятвенно обещал Аврааму, Исааку и Иакову».

Нарешті Йосиф сказав до своїх братів: "Я вмираю, але Бог напевно навідається до вас і виведе вас із цього краю в край, що про нього клявся Авраамові, Ісаакові та Яковові."

Иосиф взял с сынов Израилевых клятву, что, когда Бог явит им Свою милость, они унесут из Египта останки его.

І взяв Йосиф у синів Ізраїля таку клятву: "Як Бог навідається до вас, ви заберете звідси мої кості."

И умер Иосиф в Египте в возрасте ста десяти лет, тело его набальзамировали и положили в гроб.

І помер Йосиф мавши сто десять років, а вони забальсамували його й поклали у труну в Єгипті.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

10 [1] — Букв.: до гумна Атады.

11 [2] — «Авель-Мицраим» переводится как скорбь египтян.

23 [3] — Букв.: сыновья Махира, сына Манассии, родились на колени Иосифа, что указывало на их усыновление Иосифом и получение особых прав наследования от него.

24 [4] — Букв.: Бог посетит вас; то же в ст. 25.

« 49 глава 1 глава »