Бытие 50 глава

Бытие, Пятикнижие Моисея
Под редакцией Кулаковых → Українська Біблія. Турконяк

Иосиф тотчас бросился к отцу и, покрывая лицо его поцелуями, плакал над ним.

І Йосиф, припавши до обличчя свого батька, заплакав за ним і поцілував його.

Врачам, из числа слуг своих, он повелел приступить к бальзамированию тела Израиля, отца своего. И те тотчас же взялись за свое дело,

Своїм слугам-бальзамувальникам Йосиф звелів підготувати до поховання тіло свого батька, і бальзамувальники підготували до поховання тіло Ізраїля.

завершив бальзамирование через сорок дней — столько для этого требовалось времени. Египтяне оплакивали умершего семьдесят дней.

І сповнилося йому сорок днів, тому що стільки днів триває бальзамування. А Єгипет оплакував його сімдесят днів.

Когда окончились дни плача, Иосиф сказал придворным фараона: «Если вы благоволите мне, передайте, пожалуйста, фараону,

Коли ж минули дні оплакування, Йосиф сказав вельможам фараона, промовляючи: Якщо я знайшов ласку перед вами, донесіть до вух фараона такі слова:

что отец мой, умирая, взял с меня клятву, что я похороню его в усыпальнице, которую он приготовил для себя в земле ханаанской. Прошу, отпустите меня, чтобы я мог пойти похоронить отца; а потом я вернусь».

Мій батько взяв з мене клятву, кажучи: У гробниці, яку я собі викопав у Ханаанській землі, — там мене поховаєш. Тож тепер я піду й поховаю мого батька, та й повернуся.

«Иди, — сказал фараон, — и похорони отца — сделай то, в чем он просил тебя заверить его клятвенно».

А фараон відповів: Іди, поховай свого батька саме так, як з тебе взяв клятву.

Отправился Иосиф хоронить отца своего, и с ним пошли все придворные фараона — знатнейшие сановники его — и все старейшины Египта,

І Йосиф пішов поховати свого батька, і пішли з ним усі слуги фараона і вельможі його дому, і всі вельможі Єгипетського краю,

так же как и вся семья Иосифа, его братья и домочадцы отца его. В земле Гошен остались только дети малые да скот.

і весь дім Йосифа, і його брати, і весь дім його батька. А рідних, овець і волів позалишали в ґесемській землі.

Сопровождали Иосифа и колесницы, и конница — шествие было великое.

І вирушили з ним також колісниці та вершники, тож утворився дуже великий табір.

Дойдя до Горен-ха-Атада,1 что на другой стороне Иордана, они остановились там, чтобы излить скорбь свою в горьких воплях; и провел Иосиф семь дней в плаче по отцу своему.

Вони прийшли до току Атада, що за Йорданом, і оплакали його великим та дуже сильним голосінням. І Йосиф учинив семиденну жалобу за своїм батьком.

Ханаанеи, жившие там и ставшие свидетелями плача в Горен-ха-Атаде, говорили один другому: «Посмотрите, как горько скорбят египтяне!» Это место за Иорданом так и стало называться Авель-Мицраим.2

І мешканці Ханаанської землі побачили жалобу на току Атада, та й сказали: Це велика жалоба для єгиптян. Через це названо те місце, що за Йорданом: Жалоба Єгипту.

Сыновья Иакова выполнили его предсмертную волю:

Як Яків їм заповів, так його сини йому і зробили, — там його і поховали.

перенесли его тело в Ханаан и похоронили в пещере на поле, что при Махпеле, на восток от Мамре, на том самом поле, которое Авраам в свое время купил у Эфрона-хетта для усыпальницы родовой.

Його сини перенесли його до Ханаанської землі, та й поховали його в подвійній печері, яку придбав у власність Авраам в Ефрона-хета, — печеру для гробниці, що напроти Мамре.

Похоронив отца, Иосиф, его братья и все, кто ходил с ним предать усопшего земле, вернулись в Египет.

І Йосиф повернувся до Єгипту, — сам, його брати і ті, хто ходив ховати його батька.

Понимая, что уже нет в живых их отца, заступника их, братья Иосифа стали говорить между собой: «А что, если Иосиф питает недобрые чувства к нам и однажды захочет отплатить за всё то зло, что мы причинили ему?»

Брати Йосифа побачили, що їхній батько помер, та й сказали: Щоби часом не пригадав нам Йосиф усього та таки не помстився [1] нам за все зло, яке ми йому заподіяли.

Поэтому они послали Иосифу такую весть: «Твой отец перед смертью дал нам наказ:

І, прийшовши до Йосифа, вони сказали: Твій батько взяв з нас клятву перед своєю смертю, кажучи:

„Скажите Иосифу: я очень прошу тебя, прости преступление и грех братьев твоих, которые тебе такое зло причинили“. Так вот и мы теперь молим тебя: прости нам преступление наше, мы ведь тоже рабы Бога отца твоего». Услышав это, Иосиф заплакал.

Так скажіть Йосифові: Прости їм злочин та їхній гріх, оскільки заподіяли тобі зло. Тож тепер прости зло Божих рабів твого батька. І Йосиф розплакався, коли вони йому це говорили.

Затем пришли и сами братья, пали к ногам его и сказали: «Мы — рабы твои».

А вони підійшли до нього, та й сказали: Ось ми — твої раби.

«Не бойтесь! — отвечал им Иосиф. — Разве я вместо Бога могу что-нибудь делать?

Та Йосиф до них промовив: Не бійтеся, адже я — Божий.

Да, вы замышляли сделать мне зло, но по замыслу Бога это благом великим обернулось, чтобы совершить ныне очевидное: спасти жизнь стольких людей!

Ви змовилися проти мене на зло, однак Бог повернув це для мене на добро, аби лиш вийшло так, як є сьогодні: щоби прогодувати численний народ.

Не бойтесь, я буду заботиться о вас и детях ваших». И, говоря с ними от сердца к сердцу, он успокоил их.

І він сказав їм: Не бійтеся, я надалі годуватиму вас і ваші родини. І втішив їх, промовляючи до їхнього серця.

Так и остался Иосиф в Египте: и он, и семья отца его. Он прожил сто десять лет.

І жив Йосиф у Єгипті, — він, його брати і весь дім його батька. І прожив Йосиф сто десять років.

Довелось ему увидеть внуков Ефрема — своих правнуков. Видел он и детей Махира, сына Манассии, коих ввел он в число прямых наследников своих.3

І побачив Йосиф Єфремових дітей аж до третього покоління. І сини Махіра, Манасіїного сина, народилися біля ніг Йосифа.

Пришло время, и Иосиф сказал своим братьям: «Вот я умираю. Бог же непременно явит вам милость Свою4 и выведет вас отсюда в ту землю, которую Он клятвенно обещал Аврааму, Исааку и Иакову».

І сказав Йосип своїм братам, промовляючи: Я вмираю, та Бог неодмінно відвідає [2] вас і виведе вас із цієї землі в землю, яку Бог обіцяв нашим батькам: Авраамові, Ісаакові та Якову.

Иосиф взял с сынов Израилевых клятву, что, когда Бог явит им Свою милость, они унесут из Египта останки его.

І Йосиф взяв із синів Ізраїля клятву, говорячи: Коли відвідає вас Бог, — а Він неодмінно відвідає, — то заберете звідси й мої кості із собою.

И умер Иосиф в Египте в возрасте ста десяти лет, тело его набальзамировали и положили в гроб.

Йосиф помер у віці ста десяти років, і зробили йому похорон, і поклали його в труну в Єгипті.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

10 [1] — Букв.: до гумна Атады.

11 [2] — «Авель-Мицраим» переводится как скорбь египтян.

23 [3] — Букв.: сыновья Махира, сына Манассии, родились на колени Иосифа, что указывало на их усыновление Иосифом и получение особых прав наследования от него.

24 [4] — Букв.: Бог посетит вас; то же в ст. 25.

« 49 глава 1 глава »