Бытие 50 глава

Бытие, Пятикнижие Моисея
Под редакцией Кулаковых → Пераклад Антонія Бокуна

 
 

Иосиф тотчас бросился к отцу и, покрывая лицо его поцелуями, плакал над ним.
 
І ўпаў Язэп на аблічча бацькі свайго, і плакаў над ім, і цалаваў яго.

Врачам, из числа слуг своих, он повелел приступить к бальзамированию тела Израиля, отца своего. И те тотчас же взялись за свое дело,
 
І загадаў Язэп слугам сваім лекарам забальзамаваць бацьку ягонага; і забальзамавалі лекары Ізраіля.

завершив бальзамирование через сорок дней — столько для этого требовалось времени. Египтяне оплакивали умершего семьдесят дней.
 
І прайшло сорак дзён, бо столькі вымагаецца дзён на бальзамаваньне. І плакалі па ім Эгіпцяне семдзясят дзён.

Когда окончились дни плача, Иосиф сказал придворным фараона: «Если вы благоволите мне, передайте, пожалуйста, фараону,
 
І мінулі дні плачу па ім, і прамовіў Язэп дому фараона, кажучы: «Калі я знайшоў ласку ў вачах вашых, скажыце, калі ласка, у вушы фараону, кажучы:

что отец мой, умирая, взял с меня клятву, что я похороню его в усыпальнице, которую он приготовил для себя в земле ханаанской. Прошу, отпустите меня, чтобы я мог пойти похоронить отца; а потом я вернусь».
 
“Бацька мой узяў з мяне прысягу, кажучы: "Вось, я паміраю. У магіле маёй, якую я выкапаў у зямлі Ханаан, там пахавай мяне". І цяпер я ўзыйду, і пахаваю бацьку свайго, і вярнуся”».

«Иди, — сказал фараон, — и похорони отца — сделай то, в чем он просил тебя заверить его клятвенно».
 
І сказаў фараон: «Узыйдзі і пахавай бацьку твайго, як ён узяў у цябе прысягу».

Отправился Иосиф хоронить отца своего, и с ним пошли все придворные фараона — знатнейшие сановники его — и все старейшины Египта,
 
І ўзыйшоў Язэп хаваць бацьку свайго; і ўзыйшлі з ім усе слугі фараона, старшыні дому ягонага, і ўсе старшыні зямлі Эгіпецкай,

так же как и вся семья Иосифа, его братья и домочадцы отца его. В земле Гошен остались только дети малые да скот.
 
і ўвесь дом Язэпа, і браты ягоныя, і дом бацькі ягонага. Толькі дзяцей сваіх, і авечак сваіх, і валоў сваіх пакінулі ў зямлі Гашэн.

Сопровождали Иосифа и колесницы, и конница — шествие было великое.
 
І ўзыйшлі з ім таксама калясьніцы і вершнікі, і быў табар вельмі вялікі.

Дойдя до Горен-ха-Атада,1 что на другой стороне Иордана, они остановились там, чтобы излить скорбь свою в горьких воплях; и провел Иосиф семь дней в плаче по отцу своему.
 
І прыйшлі яны ў Гарэн-Гаатад на другім баку Ярдану, і галасілі там галашэньнем вялікім і вельмі жалосным; і ўчыніў [Язэп] жалобу па бацьку сваім сем дзён.

Ханаанеи, жившие там и ставшие свидетелями плача в Горен-ха-Атаде, говорили один другому: «Посмотрите, как горько скорбят египтяне!» Это место за Иорданом так и стало называться Авель-Мицраим.2
 
І ўбачылі жыхары зямлі той, Хананейцы, жалобу ў Гарэн-Гаатадзе, і сказалі: «Гэта вялікая жалоба ў Эгіпцянаў!» Дзеля гэтага назвалі імя яго: Абэль-Міцраім, які на другім баку Ярдану.

Сыновья Иакова выполнили его предсмертную волю:
 
І зрабілі сыны [Якуба] з ім так, як ён загадаў ім.

перенесли его тело в Ханаан и похоронили в пещере на поле, что при Махпеле, на восток от Мамре, на том самом поле, которое Авраам в свое время купил у Эфрона-хетта для усыпальницы родовой.
 
І занесьлі яго сыны ягоныя ў зямлю Ханаан, і пахавалі яго ў пячоры на полі Махпэля, якую купіў Абрагам разам з полем на ўласнасьць на пахаваньне ў Эфрона Хета, насупраць Мамрэ.

Похоронив отца, Иосиф, его братья и все, кто ходил с ним предать усопшего земле, вернулись в Египет.
 
І вярнуўся Язэп пасьля пахаваньня ім бацькі свайго ў Эгіпет, ён і браты ягоныя, і ўсе, што ўзыходзілі з ім хаваць бацьку ягонага.

Понимая, что уже нет в живых их отца, заступника их, братья Иосифа стали говорить между собой: «А что, если Иосиф питает недобрые чувства к нам и однажды захочет отплатить за всё то зло, что мы причинили ему?»
 
І бачылі браты Язэпа, што памёр бацька іхні, і сказалі: «А што, калі зьненавідзіць нас Язэп і адплочваючы, адплоціць нам за ўсё тое ліха, якое мы яму зрабілі?»

Поэтому они послали Иосифу такую весть: «Твой отец перед смертью дал нам наказ:
 
І загадалі яны сказаць Язэпу, кажучы: «Бацька твой загадаў перад сьмерцю сваёю, кажучы:

„Скажите Иосифу: я очень прошу тебя, прости преступление и грех братьев твоих, которые тебе такое зло причинили“. Так вот и мы теперь молим тебя: прости нам преступление наше, мы ведь тоже рабы Бога отца твоего». Услышав это, Иосиф заплакал.
 
“Гэтак скажыце Язэпу: "Даруй, прашу, правіну братоў тваіх і грэх іхні, бо ліха зрабілі яны табе". І цяпер даруй, прашу, слугам Бога бацькі твайго”». І плакаў Язэп дзеля [гэтых] словаў да яго.

Затем пришли и сами братья, пали к ногам его и сказали: «Мы — рабы твои».
 
І прыйшлі таксама браты ягоныя, і ўпалі перад абліччам ягоным, і сказалі: «Вось, мы — слугі для цябе».

«Не бойтесь! — отвечал им Иосиф. — Разве я вместо Бога могу что-нибудь делать?
 
І сказаў ім Язэп: «Ня бойцеся! Хіба я замест Бога?

Да, вы замышляли сделать мне зло, но по замыслу Бога это благом великим обернулось, чтобы совершить ныне очевидное: спасти жизнь стольких людей!
 
І вы надумалі ліха супраць мяне, але Бог надумаў гэта на дабро, каб зрабіць так, як ёсьць сёньня, каб захаваць жыцьцё народу вялікаму.

Не бойтесь, я буду заботиться о вас и детях ваших». И, говоря с ними от сердца к сердцу, он успокоил их.
 
І цяпер ня бойцеся, я буду карміць вас і дзяцей вашых». І суцяшаў іх, і прамаўляў да сэрцаў іхніх.

Так и остался Иосиф в Египте: и он, и семья отца его. Он прожил сто десять лет.
 
І пасяліўся Язэп у Эгіпце, ён і дом бацькі ягонага. І жыў Язэп сто дзесяць гадоў.

Довелось ему увидеть внуков Ефрема — своих правнуков. Видел он и детей Махира, сына Манассии, коих ввел он в число прямых наследников своих.3
 
І бачыў Язэп у Эфраіма сыноў да трэцяга пакаленьня, таксама сыны Махіра, сына Манасы, нарадзіліся на каленях Язэпа.

Пришло время, и Иосиф сказал своим братьям: «Вот я умираю. Бог же непременно явит вам милость Свою4 и выведет вас отсюда в ту землю, которую Он клятвенно обещал Аврааму, Исааку и Иакову».
 
І сказаў Язэп братам сваім: «Я паміраю, але Бог, наведваючы, наведае вас і выведзе вас з зямлі гэтай у зямлю, пра якую прысягаў Абрагаму, Ісааку і Якубу».

Иосиф взял с сынов Израилевых клятву, что, когда Бог явит им Свою милость, они унесут из Египта останки его.
 
І ўзяў Язэп прысягу ў сыноў Ізраіля, кажучы: «Бог, наведваючы, наведае вас, і вы вынясіце косткі мае адгэтуль».

И умер Иосиф в Египте в возрасте ста десяти лет, тело его набальзамировали и положили в гроб.
 
І памёр Язэп, маючы сто дзесяць гадоў. І забальзамавалі яго, і палажылі ў дамавіну ў Эгіпце.

Примечания:

 
Под редакцией Кулаковых
10  [1] — Букв.: до гумна Атады.
11  [2] — «Авель-Мицраим» переводится как скорбь египтян.
23  [3] — Букв.: сыновья Махира, сына Манассии, родились на колени Иосифа, что указывало на их усыновление Иосифом и получение особых прав наследования от него.
24  [4] — Букв.: Бог посетит вас; то же в ст. 25.
 
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.