Найвышэйшая песьня 1 глава

Найвышэйшая песьня Саламонава
Пераклад Васіля Сёмухі → Українська Біблія. Турконяк

Найвышэйшая песьня Саламонава. Няхай вусны яго мяне пацалуюць! Бо лепшыя за віно твае ласкі.

Пісня пісень, яка складена Соломоном.

Ад водару мазяў тваіх імя тваё — як разьлітае міра; таму і дзяўчаты цябе кахаюць.

Нехай мене поцілує поцілунком своїх уст, бо твої груди кращі за вино,

Надзь мяне! Мы пабяжым за табою; — цар мяне ўвёў у харомы свае! Радавацца і весяліцца будзем з табою; — больш за віно будзем славіць пяшчоты; цябе годнасна любяць!

і запашність твого мира понад усі аромати, твоє ім’я — пролите миро. Через це дівчата тебе полюбили,

Ерусалімскія дочкі! Чорная я, прыгажуня сабою, нібы намёты Кідара ці полагі Саламонавыя.

притягнули тебе, — ми побіжимо за тобою за запахом твого мира. Цар мене привів до своєї світлиці. Давай будемо радіти і веселитися тобою, полюбимо твої груди понад вино. Праведність тебе полюбила.

Не зважайце на смугласьць маю; гэта сонца мяне апаліла: сыны маёй маці ўгневаліся на мяне, — вінаграднікі вартаваць мне казалі, — свайго вінаградніка я не ўпільнавала.

Я — чорнява і красива, дочки Єрусалима, як і поселення Кидару, як кожухи Соломона.

Ты скажы, каханьне маёй душы, дзе ты пасьвіш? дзе апоўдні ты адпачываеш? навошта бадзяцца мне каля статкаў сяброў тваіх?

Не дивіться на мене, що я — смаглява, бо сонце до мене поставилося з погордою. Сини моєї матері сперечалися зі мною, вони мене поставили сторожкою у виноградниках, а свого виноградника я не оберегла.

Калі гэтага ты ня знаеш, найпрыгажэйшая краска-дзяўчына, дык ідзі па авечых сьлядах і пасьві свае казьляняткі каля буданоў пастушыных.

Сповісти мені, ти, кого полюбила моя душа, де пасеш, де спочиваєш у полудень, щоб я не стала, як та, котра покривається наміткою біля стад твоїх друзів.

З кабыліцаю з фараонавай калясьніцы параўнаў я цябе, каханая.

Якщо себе не знаєш, красуне між жінками, ти вирушай по слідах отар і паси твоїх козенят біля поселень пастухів.

Прыгожыя шчокі твае пад падвескамі, шыю тваю аздабляюць каралькі;

Моя подруго, я тебе вподібнив до мого коня, який в колісницях фараона.

зробім табе залатыя падвескі са срэбнымі іскрамі.

Які гарні твої щоки, — немов горлиці, а твоя шия, як намисто.

Пакуль цар за сталом весяліўся, мой народ разьліваў пахошчы.

Зробимо для тебе золоті фігурки зі срібними цятками.

Мне мой мілы — як ладанка зь мірай; начуе ў мяне на грудзях,

Поки цар за своїм столом, мій нард видав свій запах.

мне мой мілы — як скрыпеню гронка ў мяне ў вінаградніках Эн-гэдзі.

Мій коханий для мене — в’язанка стакту, він умостився між моїми грудьми.

Якая прыгожая ты, каханая! якая прыгожая ты! Твае вочы — дзьве галубіцы!

Мій коханий для мене — кіпрійське гроно у виноградниках Енґадда.

Які ты прыгожы, мой любы, які ты ласкавы, і ложак наш — зелень;

Ось ти красива, моя подруго, ось ти вродлива, твої очі голубині.

стрэхі дамоў нашых — кедры, столі іх — кіпарысы.

Ось ти красивий, мій коханий, і красень. Біля нашого ліжка — тінь,

« 12 глава 2 глава »