2 Паралипоменон 21 глава

Вторая книга Паралипоменон
Под редакцией Кулаковых → Переклад Хоменка

Иосафат отошел к праотцам и был похоронен в родовой гробнице в Городе Давидовом. После него взошел на престол его сын Иорам.

Йосафат спочив зо своїми батьками, й поховали його разом з його батьками в Давидгороді. Його син Йорам став царем замість нього.

Были у него братья, сыновья Иосафата: Азарья, Ехиэль, Захария, Азарья, Михаил и Шефатья; все они были сыновьями Иосафата, царя Израилева.

Були в нього брати, сини Йосафата: Азарія, Єхієл, Захарія, Азаріягу, Михаїл і Шафатія. Всі вони були сини Йосафата, царя Ізраїля.

Отец щедро одарил их серебром, золотом и драгоценностями и дал во владение укрепленные города Иудеи; царство же он отдал своему первенцу Иораму.

Батько їхній дав їм багато дарів сріблом і золотом та дорогоцінними речами, разом з укріпленими містами в Юдеї; а царство дав Йорамові, бо він був перворідний.

Когда Иорам взошел на престол отца своего и власть его окрепла, он убил мечом всех своих братьев и некоторых вождей Израилевых.

Йорам вступив на царство свого батька, а коли вбився в силу, вибив мечем усіх своїх братів та ще й деяких з ізраїльських князів.

Когда он взошел на престол, ему было тридцать два года, и восемь лет он правил в Иерусалиме.

Було Йорамові 32 роки, як він став царем, і царював він 8 років у Єрусалимі.

Он следовал по пути царей израильских, делал то же, что род Ахава, потому что был женат на дочери Ахава. И было то, что он делал, злом в глазах ГОСПОДА.

Він ходив дорогою ізраїльських царів, як робив дім Ахава, бо дочка Ахава була його жінкою, і чинив зло в очах Господніх.

Но ради Завета, Союза, заключенного с Давидом, Господь решил не губить Иудею, ведь ГОСПОДЬ обещал Давиду, что светильник рода его никогда не угаснет.

Але Господь не хотів вигубити дому Давида — заради союзу, що заключив був з Давидом, і через те, що обіцяв дати світич йому та його синам по всі часи.

При Иораме восстали эдомитяне, отделились от Иудеи и избрали себе собственного царя.

За його часів відпав Едом від Юди й настановив собі царя.

Иорам вместе со своими военачальниками и колесничным войском выступил в поход против них. Ночью он отразил нападение эдомитян, окруживших его вместе с колесничным войском.

Тоді Йорам із своїми начальниками й усіма колісницями двигнувся у похід; устав він уночі й побив едоміїв, що були обступили його, і начальників колісниць.

Так Эдом вышел из-под власти Иудеи, он отделен и поныне. Тогда же против власти Иорама восстали и жители Ливны, потому что Иорам оставил ГОСПОДА, Бога отцов своих:

Одначе, Едом відпав таки від Юди аж по цей день. Того ж самого часу відпала й Лівна від нього, бо він покинув Господа, Бога батьків своїх

понастроил капищ на горах иудейских, развратил жителей Иерусалима, сбил с пути истинного Иудею.

Він також спорудив узвишшя на горах юдейських, завів розпусту між мешканцями Єрусалиму й попсував Юдею.

От пророка Илии пришло Иораму письмо, в котором говорилось: «Так говорит ГОСПОДЬ, Бог праотца твоего Давида. За то, что ты не поступал так же, как отец твой Иосафат и как Аса, царь иудейский,

І надійшло до нього письмо пророка Іллі, а в ньому було сказано: «Так говорить Господь, Бог Давида, батька твого: За те, що не ходив єси дорогами Йосафата, батька твого, й дорогами Аси, юдейського царя,

но пошел по пути царей израильских и ввел Иудею и жителей Иерусалима в распутство, как делал всё это род Ахава, за то, что ты убил своих братьев, сыновей отца твоего, которые были лучше тебя, —

а ходив дорогою ізраїльських царів і завів розпусту в Юдеї та серед мешканців Єрусалиму, як завів розпусту дім Ахава, та ще й до того повбивав єси братів твоїх, — дім батька твого, — що були ліпші від тебе,

за это ГОСПОДЬ обрушит тяжкие беды на народ твой, и на жен твоих и сыновей, и на все достояние твое,

Господь поб'є великою пошестю народ твій, синів твоїх, жінок твоїх і все майно твоє;

а тебя поразит страшной болезнью, которая будет длиться годами, пока внутренности твои не выпадут наружу».

та й сам ти захворієш на тяжку недугу, недугу нутра, аж виходитиме твоя утроба в болях, з дня на день.»

ГОСПОДЬ возбудил воинственный дух в филистимлянах и арабах, что были под властью кушитов.

Тоді Господь збудив проти Йорама дух філістимлян та арабів, суміжних із кушіями,

Они выступили против Иорама и ворвались в Иудею. Захватили они всё имущество царского дворца и сыновей и жен царя. Ни одного сына не осталось у царя, кроме младшего сына Охозии.1

і вони рушили на Юдею, й напали на неї та забрали геть усе добро, яке було в царському домі, а також і синів його та жінок його, й не зосталось у нього сина, крім Йоахаза, найменшого з його синів.

После этого ГОСПОДЬ поразил внутренности Иорама неисцелимой болезнью.

А до того усього наслав Господь на його нутро невигойну хворобу,

День за днем она длилась, пока к концу второго года внутренности царя не выпали от болезни, и он умер в страшных муках. Народ не развел костра из благовоний в его память, как это делали в память его предков.2

так що по довгому часі, коли настав кінець, його нутрощі з-за недуги вилазили два дні, й він умер у великих муках. Його народ не запалив на його честь вогнища, як то палив на честь його батьків.

Было Иораму тридцать два года, когда стал он царем, восемь лет он правил в Иерусалиме. Он умер, никем не оплаканный, похоронили его в Городе Давидовом, но не в царских гробницах.

Було йому 32 роки, як він став царем, і 8 років царював він у Єрусалимі. Він відійшов неоплаканий, і поховали його в Давидгороді, але не в царському гробовищі.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

17 [1] — Так в некот. евр. рукописях; масоретский текст: Иоахаза.

19 [2] — Ср. 16:14.

« 20 глава 22 глава »