2 Коринфянам 12 глава

Второе послание к Коринфянам святого апостола Павла
Перевод Еп. Кассиана → Сучасний переклад

Приходится хвалиться: неполезно это, но я приду к видениям и откровениям Господним.

Я мушу і далі хвалитися. Хвалитись мені невигідно, але я перейду до видінь та одкровень Господніх.

Знаю я о человеке во Христе, что он четырнадцать лет тому назад — было ли то в теле, не знаю; было ли вне тела, не знаю. Бог знает, — восхищен был до третьего неба.

Я знаю одного чоловіка [18] в Христі, який чотирнадцять років тому був узятий на «третє Небо» (не знаю, чи в тілі своєму, чи духом, одному Богу це відомо).

И знаю об этом человеке — было ли то в теле, не знаю; было ли без тела, не знаю. Бог знает, —

3-4 Я знаю, що цей чоловік (чи то в тілі своєму, чи без нього, це лише Богу відомо) був узятий у рай і чув слова невимовні. Людині не дано їх вимовити.

что он был восхищен в рай и слышал неизреченные слова, которых нельзя человеку выразить.

О нем буду хвалиться, о себе же самом не буду хвалиться, разве только немощами.

Цим чоловіком я й хвалитимуся, а собою хвалитися не буду. Хіба що неміччю своєю.

Ибо если я захочу хвалиться, я не буду неразумен; ибо я скажу истину. Но я от этого воздерживаюсь, чтобы не подумал кто обо мне сверх того, что видит и слышит от меня.

Бо якщо хвалитимуся, то не буду нерозумним, тому що казатиму правду. Та краще стримаюсь, щоб ніхто не подумав про мене більше, ніж він бачить і чує від мене.

И чтобы я не превозносился чрезвычайностью этих откровений, дано мне было жало во плоть, ангел сатаны, заушать меня, чтобы я не превозносился.

І щоб я не занадто звеличувався від надзвичайних видінь, що мені були, дано мені жало у тіло [19] — посланця сатани, щоб той мучив мене, не даючи мені звеличитися.

О нем я трижды просил Господа, чтобы отступил он от меня.

Я благав Господа тричі, щоб забрав його від мене геть, але Він мовив до мене раз і назавжди:

И сказал мне Господь: довольно для тебя благодати Моей: ибо сила Моя в немощи совершается. Поэтому очень охотно я буду хвалиться скорее немощами моими, чтобы вселилась в меня сила Христова,

«Досить для тебе милості Моєї, бо сила Моя повністю здійснюється у твоїй слабкості». Тож я маю бути дуже щасливий з того, що хвалюся слабкостями своїми, аби сила Христова залишалася зі мною.

Поэтому я радуюсь немощам, обидам, нужде, гонениям и притеснениям за Христа: ибо когда я немощен, тогда я силен.

Тому любо мені перебувати у слабкості своїй, у знущаннях, злиднях, гоніннях та труднощах в ім’я Христа. Бо коли я немічний, то набуваю силу.

Я дошел до неразумия. Вы меня заставили. Вы должны были говорить в мою пользу; ибо я ни в чём не отстал от тех «сверхапостолов», хотя я и ничто.

Я хвалився, як нерозумний, але ви самі спонукали мене це робити. Це вам слід було хвалити мене, бо я ні в якому разі не нижчий від тих ваших «великих апостолів», навіть якщо я нічого не вартий.

Признаки апостола были показаны между вами на деле во всяком терпении, и в знамениях, и чудесах и силах.

У всякому разі, коли я був з вами, то багато чого було здійснено на доказ того, що я апостол. Знамення, чудеса і дивовижні речі були виконані з великим терпінням.

Ибо в чём поставлены были вы в худшее положение по сравнению с прочими церквами? Разве только в том, что сам я не стал вам в тягость. Простите мне такую обиду.

То чим же ви гірші від інших церков, чого вам бракує? Хіба лише того, що я не був вам тягарем? Пробачте мені таку провину.

Это вот третий раз я готов придти к вам и не стану вам в тягость; ибо я ищу не вашего, а вас. Ибо не дети должны сберегать для родителей, но родители для детей.

Ось зараз я вже втретє готовий прийти до вас й не буду для вас тягарем. Я не прагну заволодіти добром вашим, мені потрібні ви самі. Бо не діти повинні забезпечувати батьків своїх, а батьки — дітей.

Я же очень охотно буду тратить и себя самого истощу за души ваши. Если я вас особенно люблю, то буду ли я менее любим вами?

Я ж, зі свого боку, з великою радістю віддам усе, що маю, навіть самого себе, заради вас. Якщо я любитиму вас дужче, то як же ви любитимете мене менше?

Пусть так, я не обременил вас; но как лукавый, я взял вас хитростью.

Хоч би як там було, але я не був тягарем для вас. Та ви кажете, що через свою підступність я вас перехитрував.

Через кого-нибудь из тех, кого я послал к вам, искал ли я от вас корысти?

Чи, може, я обдурив вас, використавши у своїх цілях одного з тих, кого до вас посилав? Ні.

Я просил Тита и послал с ним одного брата. Разве Тит искал от вас корысти? Не в одном ли духе мы ходили? Не по тем ли же следам?

Я попросив Тита прийти до вас і послав одного з братів разом з ним. Чи, може, він вас обдурив? Ні. Він діяв так само чесно як і ми.

Вы давно уже думаете, что мы перед вами защищаемся. Мы говорим пред Богом, во Христе; и всё это, возлюбленные, к вашему назиданию.

Чи ви думаєте, що ми весь цей час виправдовувалися перед вами? Ми ж насправді є послідовниками Христа й говоримо це перед Богом. І все, що ми робимо, мої любі друзі, це для того, щоб зміцнити вас духовно.

Ибо я боюсь, как бы, придя, я нашел вас не такими, какими хочу, и вы не нашли бы меня таким, каким не хотите; как бы не было раздоров, зависти, гнева, своекорыстия, наговоров, нашёптываний, надменности, беспорядков,

Бо я боюся, що коли прийду, то можу знайти вас не такими, як хотілося б мені. І ви знайдете мене не таким, як хотілося б вам. Боюся, що почнуться серед вас чвари, ревнощі, злобливі сутички, суперництво, наклепи, плітки, зухвальство і безладдя.

чтобы снова, когда я приду, не смирил меня Бог мой перед вами, и не оплакал бы я многих, впавших прежде в грех и не покаявшихся в нечистоте и блуде и распутстве, которое они совершили.

Боюся, що коли прийду до вас знову, мій Бог принизить мене перед вами і оплакуватиму я всіх тих, хто грішив у минулому і не розкаявся у своїй нечистоті, розпусті й перелюбі, що вони чинили.

« 11 глава 13 глава »