2 Коринфянам 12 глава

Второе послание к Коринфянам апостола Павла
Синодальный перевод → Сучасний переклад

Не полезно хвалиться мне, ибо я приду к видениям и откровениям Господним.

Я мушу і далі хвалитися. Хвалитись мені невигідно, але я перейду до видінь та одкровень Господніх.

Знаю человека во Христе, который назад тому четырнадцать лет (в теле ли — не знаю, вне ли тела — не знаю: Бог знает) восхищен был до третьего неба.

Я знаю одного чоловіка [18] в Христі, який чотирнадцять років тому був узятий на «третє Небо» (не знаю, чи в тілі своєму, чи духом, одному Богу це відомо).

И знаю о таком человеке (только не знаю — в теле или вне тела: Бог знает),

3-4 Я знаю, що цей чоловік (чи то в тілі своєму, чи без нього, це лише Богу відомо) був узятий у рай і чув слова невимовні. Людині не дано їх вимовити.

что он был восхищен в рай и слышал неизреченные слова, которых человеку нельзя пересказать.

Таким человеком могу хвалиться; собою же не похвалюсь, разве только немощами моими.

Цим чоловіком я й хвалитимуся, а собою хвалитися не буду. Хіба що неміччю своєю.

Впрочем, если захочу хвалиться, не буду неразумен, потому что скажу истину; но я удерживаюсь, чтобы кто не подумал о мне более, нежели сколько во мне видит или слышит от меня.

Бо якщо хвалитимуся, то не буду нерозумним, тому що казатиму правду. Та краще стримаюсь, щоб ніхто не подумав про мене більше, ніж він бачить і чує від мене.

И чтобы я не превозносился чрезвычайностью откровений, дано мне жало в плоть, ангел сатаны, удручать меня, чтобы я не превозносился.

І щоб я не занадто звеличувався від надзвичайних видінь, що мені були, дано мені жало у тіло [19] — посланця сатани, щоб той мучив мене, не даючи мені звеличитися.

Трижды молил я Господа о том, чтобы удалил его от меня.

Я благав Господа тричі, щоб забрав його від мене геть, але Він мовив до мене раз і назавжди:

Но Господь сказал мне: «довольно для тебя благодати Моей, ибо сила Моя совершается в немощи». И потому я гораздо охотнее буду хвалиться своими немощами, чтобы обитала во мне сила Христова.

«Досить для тебе милості Моєї, бо сила Моя повністю здійснюється у твоїй слабкості». Тож я маю бути дуже щасливий з того, що хвалюся слабкостями своїми, аби сила Христова залишалася зі мною.

Посему я благодушествую в немощах, в обидах, в нуждах, в гонениях, в притеснениях за Христа, ибо, когда я немощен, тогда силён.

Тому любо мені перебувати у слабкості своїй, у знущаннях, злиднях, гоніннях та труднощах в ім’я Христа. Бо коли я немічний, то набуваю силу.

Я дошёл до неразумия, хвалясь; вы меня к сему принудили. Вам бы надлежало хвалить меня, ибо у меня ни в чём нет недостатка против высших Апостолов, хотя я и ничто.

Я хвалився, як нерозумний, але ви самі спонукали мене це робити. Це вам слід було хвалити мене, бо я ні в якому разі не нижчий від тих ваших «великих апостолів», навіть якщо я нічого не вартий.

Признаки Апостола оказались перед вами всяким терпением, знамениями, чудесами и силами.

У всякому разі, коли я був з вами, то багато чого було здійснено на доказ того, що я апостол. Знамення, чудеса і дивовижні речі були виконані з великим терпінням.

Ибо чего у вас недостаёт перед прочими церквами, разве только того, что сам я не был вам в тягость? Простите мне такую вину.

То чим же ви гірші від інших церков, чого вам бракує? Хіба лише того, що я не був вам тягарем? Пробачте мені таку провину.

Вот, в третий раз я готов идти к вам, и не буду отягощать вас, ибо я ищу не вашего, а вас. Не дети должны собирать имение для родителей, но родители для детей.

Ось зараз я вже втретє готовий прийти до вас й не буду для вас тягарем. Я не прагну заволодіти добром вашим, мені потрібні ви самі. Бо не діти повинні забезпечувати батьків своїх, а батьки — дітей.

Я охотно буду издерживать своё и истощать себя за души ваши, несмотря на то, что, чрезвычайно любя вас, я менее любим вами.

Я ж, зі свого боку, з великою радістю віддам усе, що маю, навіть самого себе, заради вас. Якщо я любитиму вас дужче, то як же ви любитимете мене менше?

Положим, что сам я не обременял вас, но, будучи хитр, лукавством брал с вас.

Хоч би як там було, але я не був тягарем для вас. Та ви кажете, що через свою підступність я вас перехитрував.

Но пользовался ли я чем от вас через кого-нибудь из тех, кого посылал к вам?

Чи, може, я обдурив вас, використавши у своїх цілях одного з тих, кого до вас посилав? Ні.

Я упросил Тита и послал с ним одного из братьев: Тит воспользовался ли чем от вас? Не в одном ли духе мы действовали? Не одним ли путём ходили?

Я попросив Тита прийти до вас і послав одного з братів разом з ним. Чи, може, він вас обдурив? Ні. Він діяв так само чесно як і ми.

Не думаете ли ещё, что мы только оправдываемся перед вами? Мы говорим пред Богом, во Христе, и всё это, возлюбленные, к вашему назиданию.

Чи ви думаєте, що ми весь цей час виправдовувалися перед вами? Ми ж насправді є послідовниками Христа й говоримо це перед Богом. І все, що ми робимо, мої любі друзі, це для того, щоб зміцнити вас духовно.

Ибо я опасаюсь, чтобы мне, по пришествии моём, не найти вас такими, какими не желаю, также чтобы и вам не найти меня таким, каким не желаете: чтобы не найти у вас раздоров, зависти, гнева, ссор, клевет, ябед, гордости, беспорядков,

Бо я боюся, що коли прийду, то можу знайти вас не такими, як хотілося б мені. І ви знайдете мене не таким, як хотілося б вам. Боюся, що почнуться серед вас чвари, ревнощі, злобливі сутички, суперництво, наклепи, плітки, зухвальство і безладдя.

чтобы опять, когда приду, не уничижил меня у вас Бог мой и чтобы не оплакивать мне многих, которые согрешили прежде и не покаялись в нечистоте, блудодеянии и непотребстве, какое делали.

Боюся, що коли прийду до вас знову, мій Бог принизить мене перед вами і оплакуватиму я всіх тих, хто грішив у минулому і не розкаявся у своїй нечистоті, розпусті й перелюбі, що вони чинили.

Примечания:

Синодальный перевод

13 церквами — старое написание, но не ошибка; сейчас пишут «церквями», однако, чтобы искать по симфонии, нужно понимать, как слово пишется в старой орфографии.

« 11 глава 13 глава »