Richter 1 глава

Richter
Elberfelder Bibel 2006 → Переклад Огієнка

Und es geschah nach dem Tod Josuasⓐ, da befragten die Söhne Israel den HERRNⓑ und sagten: Wer von uns soll zuerst gegen die Kanaaniter hinaufziehenⓒ, um gegen sie zu kämpfenⓓ?

I сталося по смерті Ісуса, і питалися Ізра́їлеві сини Господа, говорячи: „Хто з нас ви́йде спе́реду на ханаане́янина, щоб воювати з ним?“

Und der HERR sprach: Juda soll hinaufziehenⓔ. Siehe, ich habe das Land in seine Hand gegebenⓕ.

І сказав Господь: „Юда пі́де. Оце Я дав Край у його руку“.

Und Juda sagte zu seinem Bruder Simeon: Zieh mit mir hinauf in mein Los, dass wir ‹gemeinsam› gegen die Kanaaniter kämpfen, dann will auch ich mit dir in dein Los ziehen! Da zog Simeon mit ihm.

І сказав Юда до Симеона, свого брата: „Іди зо мною на мій жеребо́к, і бу́демо воювати з ханаанеянином, то піду́ й я з тобою на твій жеребо́к“. І пішов із ним Симео́н.

Und Juda zog hinauf, und der HERR gab die Kanaaniter und die Perisiter in ihre Hand; und sie schlugen sie bei Besek, zehntausend Mann.

І піднявся Юда, а Господь дав ханаанеянина та періззеянина в їхню руку. І вони побили їх у Безеку, — десять тисяч чоловіка.

Und sie fanden den Adoni-Besek in Besek und kämpften gegen ihn. Und sie schlugen die Kanaaniter und die Perisiterⓖ.

І знайшли вони в Безеку Адоні-Безека, і воювали з ним, і побили ханаане́янина та періззе́янина.

Und Adoni-Besek floh. Sie aber jagten ihm nach, packten ihn und hieben ihm die Daumen seiner Hände und ‹die großen Zehen› seiner Füße ab.

І втікав Адоні-Безек, а вони гналися за ним, і злови́ли його, і повідру́бували великі пальці його рук та його ніг.

Da sagte Adoni-Besek: Siebzig Könige, denen die Daumen ihrer Hände und ‹die großen Zehen› ihrer Füße abgehauen waren, lasen ‹Reste› auf unter meinem Tischⓗ. So wie ich getan habe, so hat Gott mir vergoltenⓘ. Und sie brachten ihn nach Jerusalem, dort starb er.

І сказав Адоні-Безек: „Сімдеся́т царів з відру́баними великими пальцями їхніх рук та їхніх ніг часто збирали поживу під столом моїм. Як робив я, так відплатив мені Бог!“

Und die Söhne Juda kämpften um Jerusalem und nahmen es ein und schlugen es mit der Schärfe des Schwertes, und die Stadt steckten sie in Brandⓙ.

І воювали Юдині сини з Єрусалимом, і здобули́ його, і побили його ві́стрям меча́, а місто пустили з огнем.

Danach zogen die Söhne Juda hinab, um gegen die Kanaaniter zu kämpfen, die das Gebirge und das Südland[1] und die Niederung[2] bewohntenⓚ.

А потому Юдині сини зійшли воювати з ханаане́янином, ме́шканцем гори, і Неґеву, і Шефелі.

Und Juda ging gegen die Kanaaniter vor, die in Hebron wohnten; der Name Hebrons war aber früher Kirjat-Arba; und sie schlugen Scheschai und Ahiman und Talmaiⓛ.

І пішов Юда до ханаанеянина, що сидить у Хевроні, — а ім'я́ Хеврону було колись: Кір'ят-Арба, — і побили Шешая, й Ахімана та Талмая.

Und von dort ging er gegen die Bewohner von Debir vor; der Name von Debir war aber früher Kirjat-Sefer.

А звідти пішов він до мешканців Девіру, а ім'я́ Девіру колись: Кір'ят-Сефер.

ⓜ Und Kaleb sagte: Wer Kirjat-Sefer schlägt und es einnimmt, dem gebe ich meine Tochter Achsa zur Frau.

І сказав Калев: „Хто поб'є Кір'ят-Сефер та здобуде його, то дам йому Ахсу, дочку мою, за жінку“.

Da nahm es Otniëlⓝ ein, der Sohn des Kenas, der Bruder Kalebs — jünger als er —; und er gab ihm seine Tochter Achsa zur Frau.

І здобув його Отніїл, син Кенезів, брат Калевів, молодший від нього. І він дав йому свою дочку́ Ахсу за жінку.

Und es geschah, als sie herbeikam, da trieb sie ihn an[3], von ihrem Vater das Feld zu fordern. Und sie sprang vom Esel herab. Da sagte Kaleb zu ihr: Was hast du?

І сталося, коли вона прийшла, то намовила його жадати по́ля від її батька. І зійшла вона з осла, а Калев сказав їй: „Що тобі?“

Und sie sagte zu ihm: Gib mir einen Segen[4]! Denn ein ‹dürres› Südland hast du mir gegeben[5], so gib mir auch Wasserquellen! Da gab ihr Kaleb die oberen Quellen und die unteren Quellen.

І вона сказала йому: „Дай мені дара благословення! Бо ти дав мені землю суху, то дай мені водні джере́ла“. І Калев дав їй Ґуллот-горі́шній та Ґуллот-до́лішній.

Und die Söhne des Keniters[6]ⓞ, des Schwiegervaters des Moseⓟ, waren mit den Söhnen Juda aus der Palmenstadtⓠ heraufgezogen in die Wüste Juda, die im Süden von Arad ‹liegt›; und sie gingen hin und wohnten bei dem Volk[7]ⓡ.

А сини Кенея, Мойсеєвого тестя, пішли з міста Пальм з Юдиними синами до Юдиної пустині, що на півдні Араду. І пішов він, і осівся з народом.

Und Juda zog mit seinem Bruder Simeon hin, und sie schlugen die Kanaaniter, die Zefat bewohnten. Und sie vollstreckten an ihnen den Bann und gaben der Stadt den Namen Horma[8]ⓢ.

І пішов Юда з Симеоном, своїм братом, та й побили ханаанеянина, ме́шканця Цефату, і вчинили його закляттям. І назвав ім'я́ того міста: Хорма.

Doch nahm Juda Gazaⓣ und sein Gebiet nicht in Besitz[9], ebenso Aschkelonⓤ und sein Gebiet und Ekronⓥ und sein Gebiet.

І здобув Юда Аззу та границю її, й Ашкелон та границю його, і Екрон та границю його.

Und der HERR war mit Judaⓦ, und er nahm das Gebirge in Besitz. Aber die Bewohner der Ebene waren nicht zu vertreiben, weil sie eiserne Wagen hattenⓧ.

І був Господь з Юдою, і він повиганяв мешканців гори. Та не міг він повиганяти ме́шканців долини, бо вони мали залізні колесни́ці.

Und sie gaben dem Kaleb Hebron, wie Mose geredet hatteⓨ; und er vertrieb daraus die drei Söhne Enaksⓩ.

І дали Калевові Хевро́н, як говорив був Мойсей, і він вигнав звідти трьох ве́летнів.

Aber die Söhne Benjamin vertrieben nicht die Jebusiter, die Bewohner von Jerusalemⓐ. So blieben die Jebusiter bei den Söhnen Benjamin in Jerusalem wohnen bis auf diesen Tagⓑ.

А євусеянина, ме́шканця Єрусалиму, не вигнали Веніяминові сини, — і осів євусеянин із Веніяминовими синами в Єрусалимі, і сидя́ть тут аж до цього дня.

Und das Haus Josef, auch sie zogen nach Bethel hinaufⓒ, und der HERR war mit ihnenⓓ.

І пішов також дім Йо́сипів до Бет-Елу, а Господь був з ними.

Und das Haus Josef ließ Bethel auskundschaftenⓔ; der Name der Stadt aber war früher Lusⓕ.

І ви́відав Йо́сипів дім у Бет-Елі, а ім'я́ того міста колись було Луз.

Und die Wachen sahen einen Mann aus der Stadt herauskommen, und sie sagten zu ihm: Zeig uns doch den Zugang zur Stadt, dann werden wir dir Gnade erweisenⓖ!

І побачили сторожі́ чоловіка, що виходив із того міста, та й сказали до нього: „Покажи нам вхід до міста, а ми вчинимо тобі ми́лість!“

Da zeigte er ihnen den Zugang zur Stadt. Und sie schlugen die Stadt mit der Schärfe des Schwertes, aber den Mann und seine ganze Sippe ließen sie gehenⓗ.

І він показав їм вхід до міста, і вони побили те місто ві́стрям меча, а того чоловіка та ввесь його рід відпустили.

Und der Mann zog in das Land der Hetiter. ‹Dort› baute er eine Stadt und gab ihr den Namen Lus. Das ist ihr Name bis auf diesen Tag.

І пішов той чоловік до кра́ю хітте́ян, і збудував місто, та й назвав ім'я́ йому: Луз, — воно ім'я́ його аж до цього дня.

Aber Manasse vertrieb nicht Bet-Scheanⓘ und seine Tochterstädte, und Taanach und seine Tochterstädte, und die Bewohner von Dor und seine Tochterstädte, und die Bewohner von Jibleam und seine Tochterstädte, und die Bewohner von Megiddoⓙ und seine Tochterstädte. Und die Kanaaniter vermochten[10] in diesem Land zu bleiben.

А Манасія не повиганяв мешканців Бет-Шеану та його залежних міст, і Таанаху та його залежних міст, і ме́шканців Дору та його залежних міст, і ме́шканців Ївлеаму та його залежних міст, і мешканців Міґіддо та його залежних міст, — і ханаане́янин волів сидіти в тому кра́ї.

Und es geschah, als Israel stark geworden war, da stellte es die Kanaaniter an die Zwangsarbeitⓚ, doch vertreiben konnte es sie nicht. —

І сталося, коли Ізраїль зміцни́вся, то він наклав на ханаанеянина дани́ну, але вигнати — не вигнав його.

Und Ephraim vertrieb nicht die Kanaaniter, die in Geserⓛ wohnten. So blieben die Kanaaniter in seiner Mitte in Geser wohnen. —

І Єфрем не вигнав ханаане́янина, що мешкає в Ґезері, — і осівся ханаанеянин серед нього в Ґезері.

Sebulon vertrieb nicht die Bewohner von Kitron und die Bewohner von Nahalolⓜ; so blieben die Kanaaniter in seiner Mitte wohnen und wurden zur Zwangsarbeit ‹herangezogen›. —

Завуло́н не повиганяв ме́шканців Кітрону та мешканців Нагалолу, — і осівся ханаане́янин серед нього, і став за дани́ну.

Asser vertrieb nicht die Bewohner von Akko und die Bewohner von Sidonⓝ und Achlab und Achsib und Helba und Afek und Rehobⓞ,

Аси́р не повиганяв ме́шканців Акко, і ме́шканців Сидону, і Ахлаву, і Ахзіву, і Хелби, і Афіку, і Рехову.

sondern die Asseriter wohnten mitten unter den Kanaanitern, den Bewohnern des Landes, denn sie hatten sie nicht vertrieben.

І осівся аси́рець серед ханаане́янина, мешканця того кра́ю, бо він не вигнав його.

Naftali vertrieb nicht die Bewohner von Bet-Schemesch und die Bewohner von Bet-Anatⓟ, sondern er wohnte mitten unter den Kanaanitern, den Bewohnern des Landes; aber die Bewohner von Bet-Schemesch und von Bet-Anat wurden zur Zwangsarbeit für ihn ‹herangezogen›.

Нефтали́м не повиганяв ме́шканців Бет-Шемешу, і мешканців Бет-Анату, — і він осівся серед ханаанеянина, мешканця того краю, а мешканці Бет-Шемешу та Бет-Анату стали їм за данину.

Und die Amoriter drängten die Söhne Dan ins Gebirge, denn sie gaben ‹ihnen› nicht ‹die Möglichkeit›, in die Ebene herabzukommenⓠ.

І тиснув аморе́янин Данових синів на го́ру, бо не давав йому схо́дити на долину.

Und die Amoriter vermochten[11] im Gebirge Heres wohnen zu bleiben, in Ajalon und in Schaalbimⓡ; aber die Hand des Hauses Josef wurde ‹auf ihnen› schwer, und sie wurden zur Zwangsarbeit ‹herangezogen›.

І волів амореянин сидіти на горі Херес в Айялоні та в Шаалевімі, та стала сильною рука Йо́сипового дому, — він став за данину.

Das Gebiet aber der Amoriter[12] war vom Anstieg Akrabbim[13]ⓢ, vom Felsen[14] an, und weiter hinauf.

А границя аморейська — від Маале-Акраббім, і від Сели та вище.