1 Летопись 21 глава

Первая книга Летопись
Библейской Лиги ERV → Переклад Огієнка

Сатана был против израильтян. Он подстрекнул Давида пересчитать народ Израиля.

І повстав сатана́ на Ізраїля, і намо́вив Давида перелічи́ти Ізраїля.

Тогда Давид сказал Иоаву и вождям народа: «Пойдите и пересчитайте всех израильтян в стране, от Вирсавии до Дана, чтобы я знал их число».

І сказав Давид до Йоава та до начальників народу: „Ідіть, перелічіть Ізраїля від Беер-Шеви й аж до Дану, і донесіть мені, — і я знатиму число їх!“

Но Иоав ответил: «Пусть Господь сделает Свой народ во сто раз многочисленнее! Господин, все израильтяне — твои слуги. Для чего ты хочешь сделать это, мой господин царь? Ты сделаешь весь народ Израиля виновным в грехе!»

І сказав Йоа́в: „Нехай Господь додасть до наро́ду Свого в сто раз стільки, скільки є! Чи не всі вони, пане мій ца́рю, раби мого пана? На́що буде шукати цього пан мій, нащо це буде за провину для Ізраїля?“

Но Давид настоял на своём, и поэтому Иоаву пришлось сделать то, что приказал царь. Иоав прошёл через всю Израильскую страну, пересчитывая людей, а затем вернулся в Иерусалим

Та цареве слово перемогло Йоава. І вийшов Йоав, і ходив по всьо́му Ізраїлі, і вернувся до Єрусалиму.

и сообщил Давиду, сколько всего было человек. В Израиле был один миллион сто тысяч человек, а в Иудее было четыреста семьдесят тысяч человек, умеющих пользоваться мечом.

І дав Йоав Давидові число пере́ліку наро́ду. І було́ всього Ізраїля тисяча тисяч і сто тисяч чоловіка, що витяга́ють меча, а Юди — чотири сотні й сімдеся́т тисяч чоловіка, що витягають меча.

Иоав не пересчитал колено Левия и Вениамина, потому что ему не нравился приказ царя Давида.

А Левія та Веніямина він не перерахува́в серед них, бо царське́ слово було огидою для Йоа́ва...

Давид совершил зло в глазах Бога, и поэтому Он наказал Израиль.

І було зло в Божих оча́х на ту річ, — і Він ударив Ізраїля!

Тогда Давид сказал Богу: «Я поступил безрассудно. Я совершил великий грех, пересчитав народ Израиля, и теперь я молю Тебя, сними этот грех с меня, Твоего слуги».

І сказав Давид до Бога: „Я дуже згрішив, що зробив оцю річ! А тепер прости ж гріх Свого раба, бо я зробив дуже нерозумно!“...

Господь сказал Гаду, провидцу Давида:

І сказав Господь до Ґада, Давидового прозорли́вця, говорячи:

«Пойди и скажи Давиду: „Так говорит Господь: „Я предоставлю тебе право выбрать одно из трёх наказаний. Я накажу тебя согласно твоему выбору”».

„Іди, і бу́деш говорити Давидові, кажучи: Так говорить Госпо́дь: Три карі кладу́ Я на те́бе, — вибери собі одну з них, і Я зроблю́ тобі“.

Затем Гад пошёл к Давиду и обратился к нему с такими словами: «Господь говорит: „Давид, выбери,

І прийшов Ґад до Давида та й сказав йому́: „Так сказав Госпо́дь: Ви́бери собі:

какое наказание ты хочешь: три года голода или чтобы вы три месяца убегали от своих врагов, которые будут преследовать вас со своими мечами, или три дня наказания от Господа. Страшная болезнь распространится по всей стране, и Ангел Господа будет ходить по Израилю, уничтожая людей”. Давид, Бог послал меня. Теперь ты должен решить, какой ответ я должен дать Ему».

чи три роки голоду, чи теж три місяці твого втіка́ння перед ворогами твоїми, а меч ворогів твоїх доганя́тиме тебе́, чи три дні Господнього меча та морови́ці в Краю́, і Ангол Господній бу́де нищити по всій Ізраїлевій границі. А тепер розваж, яке слово верну́ Я Тому́, Хто послав мене“...

Давид сказал Гаду: «Я в беде! Я не хочу, чтобы люди решали моё наказание. Господь очень милостив, пусть Он решает, как наказать меня».

І сказав Давид до Ґада: „Тяжко мені дуже! Нехай же впаду́ я в руку Господа, бо дуже велике Його милосе́рдя, а в руку лю́дську нехай я не впаду́!“

Тогда Господь послал на Израиль страшную болезнь, и умерло семьдесят тысяч человек.

І дав Господь морови́цю в Ізраїлі, — і впало з Ізраїля сімдеся́т тисяч чоловіка!

Бог послал Ангела уничтожить Иерусалим, но, когда Ангел стал истреблять людей, живших в этом городе, Господь увидел это и сжалился, и решил не уничтожать Иерусалим. Господь сказал Ангелу, который убивал людей: «Остановись! Довольно!» В то время Ангел Господа стоял у молотилки Орны иевусеянина.

І послав Бог Ангола до Єрусалиму, щоб зни́щити його. А коли він нищив, Господь побачив і пожалував про це ли́хо. І сказав Він до Ангола, що вигублював: „Забагато тепер! Попусти свою ру́ку!“ А Ангол Господній стояв при то́ці євусе́янина Орнана.

Давид поднял глаза и увидел Ангела Господа в небесах, который держал свой меч над Иерусалимом. Тогда Давид и старейшины пали ниц и поклонились до земли. Давид и старейшины были одеты в особые одежды, чтобы выразить свою печаль.

I підняв Давид очі свої та й побачив Господнього Ангола, що стояв між землею та між небом, а в руці його був ви́тягнений меч, скеро́ваний на Єрусалим. І впав Давид та ті старші́, покриті вере́тами, на обличчя свої.

Давид сказал Богу: «Я один согрешил! Я приказал пересчитать народ! Я сделал зло! Народ Израиля не сделал ничего плохого! Господи, мой Бог, накажи только меня и мою семью, только останови страшную болезнь, которая убивает мой народ!»

І сказав Давид до Бога: „Чи ж не я сказав рахувати в народі? І я той, хто згрішив, і вчинити зло — я вчинив зло, а ці ві́вці — що́ зробили вони, Господи, Боже мій? Нехай же рука Твоя буде на мені та на домі батька мого, а не на наро́ді Твоє́му, щоб погубити його“.

Тогда Ангел Господа сказал Гаду: «Прикажи Давиду, чтобы он построил алтарь для поклонения Господу. Давид должен построить этот алтарь возле молотилки Орны иевусеянина».

А Ангол Господній говорив до Ґада, — сказати Давидові, щоб Давид пішов поставити же́ртівника для Господа на току євусе́янина Орнана.

Гад передал Давиду слова Господа, и царь пошёл к молотилке Орны,

І пішов Давид за словом Ґада, що говорив в Господньому Імені.

который в то время молотил пшеницу. Оглянувшись, Орна увидел царя Давида, а его четверо сыновей убежали и спрятались.

І обернувся Орнан, і побачив Ангола, а чотири сини його, що були з ним, похова́лися. А Орнан молотив пшеницю.

Увидев Давида, Орна вышел с молотилки, а затем подошёл к Давиду и низко поклонился ему до самой земли.

І прийшов Давид до Орнана. І виглянув Орнан, і побачив Давида, — і вийшов із то́ку, і поклонився Дави́дові обличчям до землі.

Давид сказал Орне: «Продай мне свою молотилку. Я заплачу тебе полную стоимость. Я построю на этом месте алтарь для поклонения Господу. Тогда придёт конец страшной болезни народа».

І сказав Давид до Орнана: „Дай же мені місце цього то́ку, й я збудую на ньому же́ртівника для Господа. Дай мені його за срібло повної ваги, — і буде стри́мана морови́ця від наро́ду“.

Орна ответил Давиду: «Ты можешь забрать её себе! Ты — мой господин и царь, делай, что тебе угодно. Я дам тебе и скот для жертвы всесожжения, молотильные орудия на дрова и пшеницу для хлебного приношения. Всё это отдам тебе даром!»

І сказав Орнан до Давида: „Візьми собі, і нехай зробить мій пан цар, що добре в оча́х його. Дивися, — я даю цю худобу на цілопа́лення, а молота́рки — на дро́ва, а пшеницю на хлібну жертву. Усе я даю!“

Но царь ответил Орне: «Нет, я заплачу тебе полную стоимость. Я не могу отдать Господу то, что принадлежит тебе. Я не буду приносить во всесожжение то, что досталось мне даром».

І сказав цар Давид до Орнана: „Ні, бо купу́ючи, куплю́ за срібло повної ваги, бо не піднесу́ твого в жертві для Господа, і не спалю́ цілопа́лення да́рмо!“

Тогда Давид дал Орне за это место около 600 шекелей золота.

І дав Давид Орнанові за місце золота вагою шість сотень ше́клів.

Царь построил там алтарь для поклонения Господу и принёс на нём всесожжения и жертвы содружества. Когда Давид молился Господу, Он ответил Давиду, послав с небес огонь на алтарь жертвы всесожжения.

І збудував там Давид же́ртівника для Господа, і приніс цілопа́лення та мирні жертви. І кликнув він до Господа, і Він відповів йому́ огнем із небе́с на же́ртівник цілопа́лення.

Затем Господь приказал Ангелу вложить меч в ножны.

І сказав Господь до Ангола, і він уклав меча свого до пі́хов його́.

Когда Давид увидел, что Господь ответил на его молитву у молотилки Орны иевусеянина, царь принёс там жертвы Господу.

Того ча́су, як Давид побачив, що Господь відповів йому на току́ євусе́янина Орнана, то прино́сив там жертву.

Священный шатёр и алтарь для приношения жертв всесожжения находились на высоте в городе Гаваон. Моисей поставил этот шатёр, когда народ Израиля был в пустыне.

А Господня скинія, яку зробив був Мойсей у пустині, та же́ртівник цілопа́лення були того ча́су на па́гірку в Ґів'оні.

Давид не мог пойти в священный шатёр, чтобы говорить с Богом, потому что боялся меча Ангела Господа.

Та не міг Давид піти перед нього, щоб запитатися в Бога, бо настра́шився меча Господнього Ангола.

« 20 глава 22 глава »