2е Петра 2 глава

2е соборное послание Петра
Открытый перевод → Переклад Хоменка

Появились же и лжепророки в народе, как и у вас будут лжеучители, которые принесут гибельные ереси и, и отвергая искупившего их Господа, наведут на самих себя в скорую погибель.

Були в народі й пророки неправдиві, як і між вами будуть учителі ложні, які введуть погубні єресі й, відрікшися Владики, що відкупив їх, наведуть на себе скору погибель.

И многие пойдут вслед их бесчинств, из-за чего путь истины будет злословим.

Сила людей піде слідом за їхньою розбещеністю, і через них дорога правди буде зневажатися.

И из корысти вымышленными речами вас будут обольщать; приговор им издавна не находится в бездействии, и погибель их не дремлет.

У зажерливості, оманними словами торгуватимуть вони вами; засуд на них уже здавна не бариться, і погибель не дрімає.

Ведь если Бог Ангелов согрешивших не пощадил, но связав их узами мрака, ввергнул в преисподнюю, отдав их сберегать для суда;

Бо коли Бог не пощадив ангелів, які були згрішили, а кинув у пекло й передав їх до темної безодні, щоб їх тримати на суд;

и первоначального мира не пощадил, но в восьми [душах] сохранил [семью] Ноя, вестника правды, когда навлек потоп на мир нечестивых;

і коли він не пощадив старовинний світ, — а зберіг вісім душ, з яких був Ной, цей проповідник правди, — і навів потоп на світ безбожних;

и города Содом и Гоморру, испепелив, осудил [на истребление]; как пример для будущего суда нечестивцев их поставил,

і коли він, щоб дати приклад безбожникам майбутнім, міста Содом і Гомору обернув у попіл, засудив їх на загладу цілковиту;

а праведного Лота, утомляемого от вероломных в распутстве [их] поведения, избавил

коли він вирятував праведного Лота, якого пригнітала розбещена поведінка беззаконників,

[и взором ведь, и слухом праведник, живя среди них, изо дня в день праведную душу беззаконными делами их мучил];

— бо праведник, живучи між ними, мучився день-у-день бувши праведною душею, глядівши і слухавши беззаконних учинки, —

знает Господь как благочестивых от искушений избавлять, неправедных же на день суда сохранять, для наказания,

то Господь знає, як визволяти побожних від спокуси, неправедних же, призначених для кари, тримати на день суду;

особенно же тех, кто за плотью в страсти осквернения идет и господством пренебрегает. Они наглы, самодовольны, высших не боятся злословить,

особливо тих, які лише шукають брудних похотей тіла і зневажають Всевладу. Зухвалі та нахабні, вони не бояться кидати наклепи на величчя,

когда Ангелы, которые силой и мощью их превосходят, не ведут против них перед Господом злоречивого осуждения.

тоді як ангели, хоч силою і міццю більші, не виносять на них перед Господом — зневажливого осуду.

Эти же, как бессмысленные животные, порожденные природой для ловли и гибели, осуждая то, чего не знают, в развращении своем будут уничтожены,

Вони, мов нерозумна тварина, що з природи на те й родиться, щоб її ловили й нищили, зневажаючи те, чого не розуміють, у тлінні своїм будуть знищені

получая расплату за неправедность свою. Они находят удовольствие в ежедневных наслаждениях, пятном и пороком в обманах своих сотрапезничая вам,

і зазнають кари як відплати за несправедливість. Вони повсякденні розкоші за щастя вважають, — брудні й мерзенні, насолоджуються у своїх облудах, бенкетуючи собі з вами.

Глаза их полны разврата и нескончаемых грехов, они соблазняют неутвержденные души, сердце их приучено к корысти, они дети проклятия.

Очі в них сповнені перелюбом і грішать безнастанно; вони зваблюють нестійкі душі; серце в них до зажерливости вправне, — діти прокляття!

Оставив прямой путь, они уведены в сторону, следуя пути Валаама, сына Восорова, который предпочел плату неправедную,

Вони, покинувши дорогу просту, заблудили, ідуть слідом за Валаамом, сином Беора, що милувався у неправедній заплаті,

но был изобличен в своем беззаконии: немая скотина человеческим голосом воспрепятствовала безумию пророка.

тож дознав докору за власний переступ: ослиця, німа, підяремна, заговорила людським голосом і спинила безум пророка.

Они — источники безводные, облака, вихрем гонимые, для которых сберегается мрак тьмы.

Вони — джерела безводні, хмари, хуртовиною гонені. Для них приготована чорна пітьма.

Ведь говоря высокопарное пустословие, они заманивают влечениями плоти и распутством тех, которые недалеко убежали от того, чтобы вернуться в заблуждения.

Верзуть вони пусті нісенітниці, розбещеними похотями тіла приваблюють людей, які ледве що втекли від тих, які проводять життя у блуді.

Свободу им обещают, сами рабы, подчиненные погибели — ведь кто кем побежден, тот тем и порабощен.

Вони обіцяють їм волю, самі раби зіпсуття, бо хто ким був переможений, того він і невільником став.

Ибо если избежав скверны этого мира благодаря познанию Господа и [нашего] Спасителя Иисуса Христа, опять впутанные в это побеждаются ими, то последнее станет для них хуже первого.

Бо коли ті, що, спізнавши Господа і Спаса нашого Ісуса Христа, втекли від погані світу, а знов обплутані нею, їй улягають, то останнє їхнє гірше, ніж перше.

Лучше ведь было бы им не познать пути праведности, чем познав, уклониться от переданной им святой заповеди.

Ліпше було б їм дороги справедливости не спізнати, аніж, спізнавши, відвернутися від переданої їм святої заповіді.

Произошло с ними так, как в истинной притче: «пес возвращается на свою блевотину» — и, вымытая свинья валяется в грязи.

З ними трапилося те, про що приповідка влучно каже: «Пес повернувся до своєї блювотини», або: «Свиня, вимита, качається у грязюці.»

« 1 глава 3 глава »