Михея 1 глава

Книга пророка Михея
Переклад Куліша та Пулюя → Перевод Десницкого

Слово Господнє, що надійшло до Михея Морастія за Юдейських царів Йоатама, Ахаза й Езекії, а було йому обявлене про Самарию й Ерусалим:

Слово Господне о Самарии и Иерусалиме, которое получил Михей из Морешета во дни Йотама, Ахаза и Хизкии, царей иудейских.

Слухайте, всї народи, вважай, земле, й уся її повня! Нехай буде Господь Бог сьвідком проти вас, Господь із сьвятого храму свого.

Слушайте, все народы,внимай, земля, и всё, что есть на ней!Будет Владыка Господь свидетелем против вас,выходит Владыка из святого дворца!

Ось бо, Господь вийде з пробутку свого, зійде вниз і возьме під ноги високих на землї.

Вот, шествует из дома Своего Господь,нисходит и попирает высоты земли.

Гори розтануться під ним і долини, як віск від огня, стопнїють, мов ті води, що ллються з гори.

Растают горы под Его стопой,рассядутся долины, как воск пред огнем,как вода, что с кручи течет.

А все воно — за Яковову безбожність, за гріх дому Ізрайлевого. Від кого безбожність Яковова? хиба ж не від Самариї? Від кого висоти в Юди? хиба ж не від Ерусалиму?

Все это — за преступления Иакова,за грехи дома Израилева.Откуда преступления Иакова —не из Самарии ли?Откуда жертвенники на холмах Иуды —не из Иерусалима ли?

За се зроблю з Самариї купу розвалищ у полї, місцем, щоб на йому виногради садили; каміннє її позвергаю в долину, відкрию її підвалини.

Я обращу Самарию в руины,где станут разбивать виноградники;пролью на нее каменный дождьи обнажу ее основания.

Всї ідоли її порозбиваю, й усї дари її любодїйні спалю огнем, та й усї боввани її передам на розбиваннє; бо вона їх із плати за блудництво построїла й пійдуть вони дарами до (другої) блудницї.

Разрушены будут все идолы ее,что платили ей, сгорит в огне;статуи ее разобью в прах;что собрала она в уплату за свой блуд —отберут у нее, и растратят на блудниц.

Тим же то буду ридати-голосити; як ограблений і обнажений, — ходити; вити, як шакал, як струсї, — пищати.

Об этом буду плакать и рыдать,ходить босым и нагим,подниму, подобно шакалам, вой,заухаю, как сова.

Болючий бо побій її дійде аж до Юди, наближиться до ворот мого народу, до Ерусалиму.

Глубока нанесенная рана,дошла она до Иудеи,достигла врат моего народа —самого Иерусалима.

Не пускайте ж про се поголоски хоч у Гетї, не голосїте там; ув оселї Офра покрийте себе попелом.

В Гате не объявляйте,плача не поднимайте!В Бейт-Леафра прахом покройтесь!

Переселяйтесь (у неволю), Шафирські осадницї, стидовично понажені; не втече й осадниця Заананська; плач у Езелї не дасть вам з'упинитись там.

Ступайте, женщины Шафира:обнажен ваш срам!Женщины Цаанана наружу не выйдут!Плач в Бет-Эцеле:пала их защита!

Оплакує своє добро осадниця Мароти, бо лихолїттє наближується й до воріт Ерусалимських.

Дева из Марот рыдает:нет ей добра!Пришла от Господа бедак вратам Иерусалима!

Запрягай в колесницю бистрих, ти, Лахиська осаднице, ти бо — початком гріхів дочки Сионової, в тобі бо появились перші проступки Ізраїля.

Запрягай коней в колесницу,жительница Лахиша;ты — начало греха дочерей Сиона,и с тебя начались преступления Израиля;

Тим же то будеш ти посилати дари в Морешет-Гет; люде ж Ахзивські будуть оманом царям Ізраїлським.

за это будешь даньпосылать в Морешет-Гат.Будет дом Ахзивадля царей Израиля обманом.

Я ще нашлю на тебе, осаднице Мореша, здобичника; він досягне до Оддоламу, — сієї слави Ізрайлевої.

Приведу к тебе владетеля,жительница Мареши,А слава Израиляуйдет в Адуллам.

Ой обстрижи ж — обголи собі голову по дїтях твоїх, щиро коханих; розшири по них лисину, як орел, коли лїниться; бо переселять їх від тебе в неволю.

Наголо обрейся в знак скорбипо детям своим драгоценным;пусть будет лысина у тебя, как у грифа —от тебя они пойдут в изгнание.

« 4 глава 2 глава »