Ісаі 57 глава

Відзень прарокі Ісаі
Пераклад Яна Станкевіча → Новый русский перевод

 
 

Справядлівы гіне, і ніхто не бярэць гэтага да сэрца; і міласэрных людзёў забіраюць, ніхто ня цяме, што справядлівы ўзяты ад ліха.
 
Праведные гибнут, и никто не принимает этого к сердцу; благочестивые забираются, и никто не понимает, что праведные забираются от грядущей беды.

Ён пераходзе да супакою: будуць супачываць на ложках сваіх ходзячыя простаю дарогаю сваёю.
 
Те, кто ходит в правде, вступают в покой; в смерти они находят успокоение.

«А вы дабліжчася сюды, сынове чарадзейкі, патомкі чужаложніка й бязулі!
 
«А вы подойдите сюда, сыновья чародейки, потомки развратника и блудницы!

З каго вы зьдзекуецеся? на каго зяваеце, высуваючы язык? ці ня вы дзеці выступу, насеньне брахні,
 
Над кем вы глумитесь? Кому вы скалите зубы и показываете язык? Разве вы не дети отступничества, не порождение лжи?

Распаляныя пад дубам і пад кажным зялёным дзервам, нават рэжучыя дзеці ў далінах і пад раськепінамі скалаў?
 
Вы разжигаетесь похотью среди дубов и под каждым тенистым деревом; своих детей вы приносите в жертву при ручьях и под нависающими утесами.

Памеж гладкіх рэчаў цур’ёў дзель ваша; яны, але, яны доля ваша; ім вы выліваеце ўзьліваньні свае, узносіце дары: ці з гэтага Імне цешыцца?
 
Среди гладких камней из ручьев — твоя доля; они, они — твой жребий. Ты им возливала жертвенные возлияния и приносила хлебные приношения. Могу ли Я спокойно смотреть на всё это?

На высокай а ўзьнятай гары ты пастанавіла ложак свой і нават туды ты ўзыходзіла, каб абракаць аброк;
 
На высокой и величественной горе ты ставишь свою постель и восходишь туда приносить свои жертвы.

І за дзьвярмі, і за вушакамі ты пастанавіла памяткі свае; бо ад Мяне ты, адкрыўшыся, узышла, пашырыла ложак свой, учыніла зь імі змову; ты любіш пасьцелю іхную, ідзе-колечы месца абачыш.
 
За дверями своими, за их косяками, ты поставила свои символы. Оставляя Меня, ты открыла свою постель, забралась на неё, расстелила её широко, заключила союз с теми, чьи постели ты любишь, и глазела на их наготу[253].

І ходзіш да караля з алеям, і павялічыла пархумы, далёка паслала паслоў сваіх, і паніжалася аж да шэолю.
 
Ты ходила к Молоху[254] [255] с ароматным маслом и умножала свои благовония. Ты отправляла послов вдаль и сама спускалась в мир мертвых!

Ты здарожылася ў множасьці дарогаў сваіх, не сказала: "Дарма ўсе!" жыцьцявую сілу ты знайшла ў руццэ сваёй, і затым ты ня кволела.
 
Ты уставала от долгого пути твоего, но не говорила: „Это бесполезно“. Ты находила новые силы и не изнемогала.

І каго ж ты спалохалася а баялася, што ты Імне збрахала, і ня помнела Мяне, і не дзяржала ў сябе на сэрцу? ці не затым, што Я маўчаў, ды здаўна, не баялася Мяне?
 
Кого ты так боялась и страшилась, что лгала Мне, не помнила обо Мне и в сердце не размышляла? Не оттого ли, что Я долго молчал, ты не боишься Меня?

Я паведамлю справядлівасьць тваю і ўчынкі твае, і яны ня будуць карысныя табе.
 
Я разоблачу твою праведность и твои дела, и они тебе не помогут.

Як ты будзеш галасіць, ці могуць спасьці цябе збойцы твае? І ўсіх іх панясець вецер, і схопе марнасьць; а таму, што спадзяецца на Мяне, спадзець зямля, і будзе ён дзяржаць сьвятую гару Маю».
 
Когда ты будешь кричать о помощи, пусть спасает тебя твое сборище идолов! Ветер их унесет, дуновение развеет. Но сделавший Меня своим прибежищем, унаследует землю и будет владеть Моей святой горой».

І сказаў Ён: «Раўнуйце, адкідайце, гатуйце дарогу, падыйміце спатыкненьні з дарогі люду Майго».
 
И будет сказано: «Прокладывайте, прокладывайте, готовьте путь! Убирайте препятствия с пути Моего народа!»

Бо гэтак кажа Навышні а ўзьняты, вечна Жывучы, — Сьвяты імя Ягонае: «Я жыву на вышыні, у сьвятыні і ля патрышчанага а пакорнага духам, каб пажвавіць дух пакорных і пажвавіць сэрца ўцісьненых;
 
Потому что так говорит Высокий и Превознесенный, Живущий вечно, Чье имя — Святой: «Я живу на святой высоте, но также и с теми, кто сокрушен и смирен духом: чтобы оживлять дух смиренных и оживлять сердца сокрушенных.

Бо ня вечна Я буду абурацца і не заўсёды Я буду гневацца, бо дух скволее перад Імною і душы, Імною ўчыненыя.
 
Не вовеки буду Я обвинять и не всегда буду гневаться, иначе изнемог бы предо Мною человеческий дух — дыхание человеческое, созданное Мною.

Я гневаюся за грахі прагавітасьці ягонае і зразіў яго, адвярнуўся й абураўся; але ён упорліва йшоў па дарозе сэрца свайго.
 
Я был разгневан их греховной корыстью, Я наказывал их и в гневе скрывал Свое лицо, но они снова возвращались на свой путь.

Дарогі ягоныя Я бачыў, і ўздараўлю яго, і буду вадзіць яго, і дам пацеху яму і плачучым па ім.
 
Я видел их пути, но Я всё равно исцелю их; Я буду вести их и утешать,

Ствару плод вуснаў: супакой, супакой далёкім і блізкім, — кажа СПАДАР, — і ўздараўлю яго».
 
вкладывая хвалу в уста плакальщиков Израиля. Мир, мир дальним и ближним, — говорит Господь. — Я исцелю их».

Але нягодныя — як усхваляванае мора, як яно ня можа сьціхнуць, і як воды яго выкідаюць бузу а балота.
 
Но нечестивые подобны бурному морю, которому нет покоя, чьи волны выбрасывают ил и грязь.

«Няма супакою нягодным», — кажа Бог мой.
 
«Нет мира нечестивым», — говорит мой Бог.

Примечания:

 
 
Новый русский перевод
8 [253] — Букв.: на их руку.
9 [254] — Или: к царю. Молох — аммонитский бог, в жертвы которому приносились дети (см. ст. 5). По Закону за поклонение Молоху израильтянам грозила смертная казнь (см. Лев 18:21; Лев 20:2-5).
9 [255] — Или: к царю.
 


2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.