І за дзьвярмі, і за вушакамі ты пастанавіла памяткі свае; бо ад Мяне ты, адкрыўшыся, узышла, пашырыла ложак свой, учыніла зь імі змову; ты любіш пасьцелю іхную, ідзе-колечы месца абачыш.
За дверями своими, за их косяками, ты поставила свои символы. Оставляя Меня, ты открыла свою постель, забралась на неё, расстелила её широко, заключила союз с теми, чьи постели ты любишь, и глазела на их наготу[253].