Нагума 3 глава

Кніга прарокі Нагума
Пераклад Яна Станкевіча → Синодальный перевод (МП)

 
 

Бяда месту крыві: усе яно поўнае маны а глабаньня; глабаньне не адходзе ад яго.
 
Горе городу кровей! весь он полон обмана и убийства; не прекращается в нем грабительство.

Сьвіст пугі, і грукат колаў, і іржаньне коні, і драганьне цялежак.
 
Слышны хлопанье бича и стук крутящихся колес, ржание коня и грохот скачущей колесницы.

Коньнік узьяжджае, палаючы меч а зігцячая дзіда; і забітых множасьць, і вялікі лік трупаў; і няма канца целам, спатыкаюцца на целы іхныя.
 
Несется конница, сверкает меч и блестят копья; убитых множество и груды трупов: нет конца трупам, спотыкаются о трупы их.

За множасьць бязулства харошае бязулі, пані чараўніцтва, што прадаець народы бязулствамі сваімі і радзімы — чарамі сваімі.
 
Это — за многие блудодеяния развратницы приятной наружности, искусной в чародеянии, которая блудодеяниями своими продает народы и чарованиями своими — племена.

«Вось, Я на цябе, — кажа СПАДАР войскаў, — і загалю крысы твае на від твой, і пакажу народам голасьць тваю і каралеўствам — сорам твой.
 
Вот, Я — на тебя! говорит Господь Саваоф. И подниму на лице твое края одежды твоей и покажу народам наготу твою и царствам срамоту твою.

І кіну агідную брыду на цябе, і зраблю цябе абрыдай, і выстаўлю цябе як дзіва.
 
И забросаю тебя мерзостями, сделаю тебя презренною и выставлю тебя на позор.

І станецца, што кажны, каторы гляне на цябе, пабяжыць ад цябе й скажа: "Спустошана Нінева. Хто будзе плакаць па ёй?" ідзе я маю шукаць пацяшыцеляў табе?»
 
И будет то, что всякий, увидев тебя, побежит от тебя и скажет: «разорена Ниневия! Кто пожалеет о ней? где найду я утешителей для тебя?»

Ці ты лепшая за Но-Амон, што жыў меж рэкаў, воды акружылі яго, катораму войскам было мора, і ад мора сьцяна яго?
 
Разве ты лучше Но-Аммона, находящегося между реками, окруженного водою, которого вал было море, и море служило стеною его?

Ефіопа сіла яго, і Ягіпет, і без канца, Пут а Лібяне меж памачнікоў тваіх.
 
Ефиопия и Египет с бесчисленным множеством других служили ему подкреплением; Копты и Ливийцы приходили на помощь тебе.

Таксама ён выселены, і пайшоў у палон; таксама дзецяняты ягоныя былі разьбітыя на ростанях усіх вуліцаў, і праз пачэсьлівых ягоных кідалі на жэрабя, і ўсі вялікія людзі ягоныя былі спутаны зялезамі.
 
Но и он переселен, пошел в плен; даже и младенцы его разбиты на перекрестках всех улиц, а о знатных его бросали жребий, и все вельможи его окованы цепями.

Дык і ты ўп’ешся, і ты схаваешся, ты таксама будзеш шукаць абароны ад непрыяцеля.
 
Так и ты — опьянеешь и скроешься; так и ты будешь искать защиты от неприятеля.

Усі гарады твае — фіґі ізь сьпелымі фіґамі: калі трасануць іх, яны валяцца ў рот ядучаму.
 
Все укрепления твои подобны смоковнице со спелыми плодами: если тряхнуть их, то они упадут прямо в рот желающего есть.

Вось, люд твой — жанкі ўнутры цябе: варагом тваім напіта рашчыненыя брамы зямлі твае; пажэрла цяпло завалы твае.
 
Вот, и народ твой, как женщины у тебя: врагам твоим настежь отворятся ворота земли твоей, огонь пожрет запоры твои.

Вады дзеля аблогі пашлі сабе; умацуй гарады свае; ідзі да глінішча, таўчы гліну, рабі моцную цэглу.
 
Начерпай воды на время осады; укрепляй крепости твои; пойди в грязь, топчи глину, исправь печь для обжигания кирпичей.

Там зжарэць цябе цяпло, пасячэць цябе меч, паесьць цябе, як вусень; множся, як вусень, множся, як шаранча.
 
Там пожрет тебя огонь, посечет тебя меч, поест тебя как гусеница, хотя бы ты умножился как гусеница, умножился как саранча.

Ты памножыла купцоў сваіх болей за гвезды на небе; шаранча пашырыцца й паляціць.
 
Купцов у тебя стало более, нежели звезд на небе; но эта саранча рассеется и улетит.

Каранаваныя твае — як шаранча, вайводцы твае — як вялікія казельчыкі, каторых табар у платох сьцюдзёнага дня; як сонца ўзыйдзе, яны адлятаюць, і ня ведама месца іхнае, ідзе яны.
 
Князья твои — как саранча, и военачальники твои — как рои мошек, которые во время холода гнездятся в щелях [стен,] и когда взойдет солнце, то разлетаются, и не узнаешь места, где они были.

Дрэмяць пастыры твае, каролю Асырскі, харобрыя твае супачываюць, разьвеяны люд твой па горах, і няма каму зьберці.
 
Спят пастыри твои, царь Ассирийский, покоятся вельможи твои; народ твой рассеялся по горам, и некому собрать его.

Няма загаеньня больцы Тваёй, балючая рана твая; усі, што пачуюць дзейку празь цябе, будуць пляскаць у ладкі празь цябе; бо на каго бязупынку ня прыходзіла нягоднасьць твая?
 
Нет врачевства для раны твоей, болезненна язва твоя. Все, услышавшие весть о тебе, будут рукоплескать о тебе, ибо на кого не простиралась беспрестанно злоба твоя?



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.