Наума 3 глава

Книга пророка Наума
Українська Біблія. Турконяк → Синодальный перевод (МП)

О, місто крові, сповнене неправдою! Повне неправедності, воно не торкнеться впольованого.

Горе городу кровей! весь он полон обмана и убийства; не прекращается в нем грабительство.

Голос бичів, голос трясіння від коліс і коня, що мчить, і колісниці, що тарахкотить,

Слышны хлопанье бича и стук крутящихся колес, ржание коня и грохот скачущей колесницы.

і вершника, що скаче, блискучого меча, блискучої зброї та безлічі побитих, і від падіння тягаря. І не було кінця її народам, та знеможуть у їхніх тілах

Несется конница, сверкает меч и блестят копья; убитых множество и груды трупов: нет конца трупам, спотыкаются о трупы их.

від безлічі розпусти. Гарна розпусниця і мила провідниця чаклунства, що продає народи своєю розпустою та племена своїми чарами,

Это — за многие блудодеяния развратницы приятной наружности, искусной в чародеянии, которая блудодеяниями своими продает народы и чарованиями своими — племена.

ось Я проти тебе, — говорить Господь, Бог Вседержитель, — і відкрию ззаду тебе у твоїй присутності, і народам покажу твій сором і царствам твоє безчестя,

Вот, Я — на тебя! говорит Господь Саваоф. И подниму на лице твое края одежды твоей и покажу народам наготу твою и царствам срамоту твою.

і кину на тебе гидоту згідно з твоїми нечистотами, і поставлю тебе за притчу!

И забросаю тебя мерзостями, сделаю тебя презренною и выставлю тебя на позор.

І буде, що кожний, хто тебе побачить, піде від тебе і скаже: Нещасна Ніневія! Хто застогне за нею? Звідки шукатиму для неї потіхи?

И будет то, что всякий, увидев тебя, побежит от тебя и скажет: «разорена Ниневия! Кто пожалеет о ней? где найду я утешителей для тебя?»

Настрой струни, приготуй частину, Амон, що живе в ріках, вода довкола неї, початок якої — море, і вода — її стіни,

Разве ты лучше Но-Аммона, находящегося между реками, окруженного водою, которого вал было море, и море служило стеною его?

і Ефіопія, її сила, і Єгипет, і немає кінця втечі, і лівійці стали її помічниками.

Ефиопия и Египет с бесчисленным множеством других служили ему подкреплением; Копты и Ливийцы приходили на помощь тебе.

І вона піде полоненою в переселення, і її немовлят розіб’ють об початки всіх її доріг, і на все її преславне кинуть жереби, і всі її вельможі будуть зв’язані кайданами.

Но и он переселен, пошел в плен; даже и младенцы его разбиты на перекрестках всех улиц, а о знатных его бросали жребий, и все вельможи его окованы цепями.

І ти оп’янієш, і будеш зневаженою, і ти собі шукатимеш місця від ворогів.

Так и ты — опьянеешь и скроешься; так и ты будешь искать защиты от неприятеля.

Усі твої твердині, наче смоківниці, що мають охорону. Як їх потрясти, то вони впадуть у рот того, хто їсть.

Все укрепления твои подобны смоковнице со спелыми плодами: если тряхнуть их, то они упадут прямо в рот желающего есть.

Ось твій народ у тобі — немов жінки. Брами твоєї землі неминуче будуть відкриті [1] твоїм ворогам, вогонь пожере твої засуви.

Вот, и народ твой, как женщины у тебя: врагам твоим настежь отворятся ворота земли твоей, огонь пожрет запоры твои.

Начерпай собі води для облоги, скріпи твої твердині, увійди в глину і будь потоптана в полові, скріпися понад цеглу.

Начерпай воды на время осады; укрепляй крепости твои; пойди в грязь, топчи глину, исправь печь для обжигания кирпичей.

Там тебе пожере вогонь, тебе вигубить меч, пожере тебе, наче сарана, і обтяжить, наче личинка сарани.

Там пожрет тебя огонь, посечет тебя меч, поест тебя как гусеница, хотя бы ты умножился как гусеница, умножился как саранча.

Ти помножила свою торгівлю понад зірки неба. Личинка сарани напала і полетіла.

Купцов у тебя стало более, нежели звезд на небе; но эта саранча рассеется и улетит.

Твоє змішання повискакувало, як безкрила сарана, як сарана, що сидить на плоті в дні холоду. Сонце зійшло — і відлетіло, і не впізнати його місця. Горе їм!

Князья твои — как саранча, и военачальники твои — как рои мошек, которые во время холода гнездятся в щелях [стен,] и когда взойдет солнце, то разлетаются, и не узнаешь места, где они были.

Задрімали твої пастухи, цар Ассирії приспав твоїх сильних. Твій народ пішов у гори, і не було того, хто прийняв би.

Спят пастыри твои, царь Ассирийский, покоятся вельможи твои; народ твой рассеялся по горам, и некому собрать его.

Немає зцілення для твого побиття, загноїлася твоя рана. Усі, що чують вість про тебе, заплещуть руками над тобою. Бо ж на кого завжди не находило твоє зло?

Нет врачевства для раны твоей, болезненна язва твоя. Все, услышавшие весть о тебе, будут рукоплескать о тебе, ибо на кого не простиралась беспрестанно злоба твоя?

« 2 глава 1 глава »