Михея 1 глава

Книга Михея
Перевод Десницкого → Переклад Куліша та Пулюя

Слово Господне о Самарии и Иерусалиме, которое получил Михей из Морешета во дни Йотама, Ахаза и Хизкии, царей иудейских.

Слово Господнє, що надійшло до Михея Морастія за Юдейських царів Йоатама, Ахаза й Езекії, а було йому обявлене про Самарию й Ерусалим:

Слушайте, все народы,внимай, земля, и всё, что есть на ней!Будет Владыка Господь свидетелем против вас,выходит Владыка из святого дворца!

Слухайте, всї народи, вважай, земле, й уся її повня! Нехай буде Господь Бог сьвідком проти вас, Господь із сьвятого храму свого.

Вот, шествует из дома Своего Господь,нисходит и попирает высоты земли.

Ось бо, Господь вийде з пробутку свого, зійде вниз і возьме під ноги високих на землї.

Растают горы под Его стопой,рассядутся долины, как воск пред огнем,как вода, что с кручи течет.

Гори розтануться під ним і долини, як віск від огня, стопнїють, мов ті води, що ллються з гори.

Все это — за преступления Иакова,за грехи дома Израилева.Откуда преступления Иакова —не из Самарии ли?Откуда жертвенники на холмах Иуды —не из Иерусалима ли?

А все воно — за Яковову безбожність, за гріх дому Ізрайлевого. Від кого безбожність Яковова? хиба ж не від Самариї? Від кого висоти в Юди? хиба ж не від Ерусалиму?

Я обращу Самарию в руины,где станут разбивать виноградники;пролью на нее каменный дождьи обнажу ее основания.

За се зроблю з Самариї купу розвалищ у полї, місцем, щоб на йому виногради садили; каміннє її позвергаю в долину, відкрию її підвалини.

Разрушены будут все идолы ее,что платили ей, сгорит в огне;статуи ее разобью в прах;что собрала она в уплату за свой блуд —отберут у нее, и растратят на блудниц.

Всї ідоли її порозбиваю, й усї дари її любодїйні спалю огнем, та й усї боввани її передам на розбиваннє; бо вона їх із плати за блудництво построїла й пійдуть вони дарами до (другої) блудницї.

Об этом буду плакать и рыдать,ходить босым и нагим,подниму, подобно шакалам, вой,заухаю, как сова.

Тим же то буду ридати-голосити; як ограблений і обнажений, — ходити; вити, як шакал, як струсї, — пищати.

Глубока нанесенная рана,дошла она до Иудеи,достигла врат моего народа —самого Иерусалима.

Болючий бо побій її дійде аж до Юди, наближиться до ворот мого народу, до Ерусалиму.

В Гате не объявляйте,плача не поднимайте!В Бейт-Леафра прахом покройтесь!

Не пускайте ж про се поголоски хоч у Гетї, не голосїте там; ув оселї Офра покрийте себе попелом.

Ступайте, женщины Шафира:обнажен ваш срам!Женщины Цаанана наружу не выйдут!Плач в Бет-Эцеле:пала их защита!

Переселяйтесь (у неволю), Шафирські осадницї, стидовично понажені; не втече й осадниця Заананська; плач у Езелї не дасть вам з'упинитись там.

Дева из Марот рыдает:нет ей добра!Пришла от Господа бедак вратам Иерусалима!

Оплакує своє добро осадниця Мароти, бо лихолїттє наближується й до воріт Ерусалимських.

Запрягай коней в колесницу,жительница Лахиша;ты — начало греха дочерей Сиона,и с тебя начались преступления Израиля;

Запрягай в колесницю бистрих, ти, Лахиська осаднице, ти бо — початком гріхів дочки Сионової, в тобі бо появились перші проступки Ізраїля.

за это будешь даньпосылать в Морешет-Гат.Будет дом Ахзивадля царей Израиля обманом.

Тим же то будеш ти посилати дари в Морешет-Гет; люде ж Ахзивські будуть оманом царям Ізраїлським.

Приведу к тебе владетеля,жительница Мареши,А слава Израиляуйдет в Адуллам.

Я ще нашлю на тебе, осаднице Мореша, здобичника; він досягне до Оддоламу, — сієї слави Ізрайлевої.

Наголо обрейся в знак скорбипо детям своим драгоценным;пусть будет лысина у тебя, как у грифа —от тебя они пойдут в изгнание.

Ой обстрижи ж — обголи собі голову по дїтях твоїх, щиро коханих; розшири по них лисину, як орел, коли лїниться; бо переселять їх від тебе в неволю.

« 4 глава 2 глава »