Аввакума 1 глава

Книга Аввакума
Перевод Десницкого → Переклад Куліша та Пулюя

Обличение, которое было явлено в видении пророку Аввакуму.

Видиво, явлене пророку Аввакумові:

— Доколе, Господи, я буду взывать,а Ты — не слышать?Я кричу о насилии,а Ты не спасаешь.

Ой докіль, Господи, буду я взивати, а ти не почуєш, — буду голосити до тебе про насиллє, а ти не спасеш?

Для чего же мне видеть зло,смотреть на несчастье?Предо мной — грабеж, насилие,растут раздор и вражда.

Про що даєш бачити менї кривду, й дивитись на нужду? Рабунок і насильство перед очима в мене; родиться що-раз більше ворогуваннє, підіймається незгода.

Потому и Закон оцепенел,и подлинного правосудия не видать,злодей праведника окружил —вот и выходит кривосудие.

Ось, закон утратив силу, справедливого суду нема; безбожний перемагає праведного, а суд виходить переворотний.

— Посмотрите, что будет среди народов!Вглядитесь — и вы изумитесь,собираюсь Я сделать для вас такое,что не поверите, когда вам расскажут!

Розгляньтесь проміж народами, придивітесь уважно (моїм дїлам), а ви зачудуєтесь; я бо ще за ваших часів учиню таке, що ви б і не повірили, як би вам хто розповідав.

Вот, я поднимаю халдеев —народ суровый и упорный,который пройдет по всей земле,отнимая дома, не принадлежащие ему.

Ось бо, я підійму Халдеїв, нарід жорстокий, та бутний, що широко по землї буяє, щоб загорнути осади, які до його нїколи не належали.

Страшен он, ужасен,сам себе он — правосудие и власть.

Страшний він і грізний, сам собі становить він право, рядить, як сам хоче.

Быстрее барсов его кони,проворней ночной волчьей стаи,скачут всадники,издалека налетают,как орел, настигаютсвою добычу.

В його конї бистрійші над парди, а швидкійші над вовки смерком; кінниця його розбігається на всї боки; орлом приходять-прилїтають їздецї його здалека, й кидаються на здобич.

Все они насилия жаждут,глядит вперед вся орда,набирают пленников, что песка.

Цїлою силою виступає він на влови, встромивши зір наперед себе, загортає полонян, як пісок.

Над царями они издеваются,над князьями насмехаются,над всеми крепостями потешаются —насыплют земляной вал и захватят.

Насьміхається він із царів, збиткується над князями; іграшка йому всякий замок: усипле вал та й звойовує його.

Налетят, как ветер, и прочь пойдут —сами виновны, для них бог — их сила.

Тодї надувається ще більш дух його; він ходить-буяє; сила його — вона богом йому.

— Но Ты, ведь Ты издревле —Господь, мой Бог, Святыня моя!Да не умрем мы!Господь, они — это Твой приговор,Скала моя, они — наказание Твое!

Та чи ж ти, Господи, не Бог мій, не Сьвятий мій з давен давнезних? Нї, ми не погибнемо! Ти, Господи, тілько задля суду напустив його. Скеле моя! ти лиш на кару призначив його.

— Чьи очи чисты, Тот не терпит зла —как можешь Ты смотреть на нечестие?Что смотришь Ты на измену и молчишь,когда злодей пожирает того, кто его правей?

Не твоїм чистим очам дивитись на лиходїйства, не тобі приглядатись угнїтанню! Чом же ти позираєш мовчки на лиходіїв, як безбожник пожерає того, що праведнїйший від його?

Ты оставил людей как рыб морских,как насекомых, среди которых правителя нет.

Чом же ти покидаєш людей, як рибу у морі, як ті повзючі, що в їх нема пана?

Их таскают крючком, неводом ловят,сетью влекут — и радостно ликуют!

Ось, він витягає їх усїх вудкою, захоплює в сак, забірає в свої неводи, та й радується тим і веселиться.

За то приносит рыбак неводу жертвы,и сети своей кадит —ведь из-за них есть у него кусоки обильна трапеза его!

За се він сїтї своїй жертву приносить й кадить неводу свому, бо має від них пай свій товстий й їду смаковиту.

Для того ли он будет сеть опустошать,народы без устали истреблять?

Чи ж проте має він все сїть свою випорожнювати й безнастанно вигублювати народи безмилосердно?

« 3 глава 2 глава »