Софонии 1 глава

Книга Софонии
Перевод Десницкого → Переклад Куліша та Пулюя

Слово Господне, которое открылось Софонии, сыну Куши, внуку Гедалии, правнуку Амарии, праправнуку Хизкии, во времена Иосии, сына Амона, иудейского царя:

Слово Господнє, що надійшло до Софонїї Хусієнка, сина Годолїїного, сина Аморіїного, сина Езекіїного, за Юдейського царя Йосії Амоненка:

Положу конец всему, что есть на земле, —пророчество Господа, —

Все повигублюю з лиця землї, говорить Господь:

положу конец и людям, и зверям,птицам небесным и рыбам морским,искушениям вместе со злодеями —смету с лица земли род людской! —пророчество Господа!

Вигублю людей й скотину, вигублю птаство під небом і рибу в морі, й всю погань разом із безбожниками; вигублю людей з обличчя землї, говорить Господь.

Простру руку мою над Иудой,над жителями Иерусалима,прочь смету, что осталось от ваалов,не оставлю и имени жрецов со священниками,

І простягну руку мою проти Юдеї й проти осадників Ерусалимських, і повикоренюю з сього місця все, що позоставалось од Баала, навіть імя попів і слуг ідолських,

и тех, кто поклоняется на крышах —воинству небесному,кто покланяется и Господом клянется,клянется своим царем,

Та й тих, що на кришах припадають перед небесним воінством, і тих їх поклонників, що кленуться Господом, а заразом кленуться й царем своїм (Молохом),

кто от Господа отвратился,искать Его не желает,следовать Ему не хочет.

Укупі з тими, що поодвертались од Господа, й не шукають Господа та й не питають про його.

Молчи перед Владыкой Господом!Близок Господень День:жертву Он назначил,освятил приглашенных.

Замовкни перед лицем Господа Бога! день бо Господень уже близько. Господь наладив уже жертву на заколеннє, назначив, кого має до неї покликати.

В День Господней жертвыне пройду Я мимо князей,мимо сынов царских,всех, кто в чужие одежды рядится;

У жертовний же день Господень навідаю карою князїв укупі з царськими синами й усїма тими, що вдягаються в чужоземню одїж;

не пройду Я в тот Деньмимо всех, кто попирает порог,наполняя Храм насилием и обманом.

Того дня навідаю всїх, що гордо переступають поріг, і переповнюють дом Господень грабежем та оманою.

И будет в тот День —пророчество Господа! —громкий вопль у Рыбных ворот,рыдание в Новом городе,разорение на холмах!

І буде в той день, говорить Господь, роздаватись крик від Рибалчиної брами й риданнє від других воріт і велике зворушеннє по всїх узгірях.

Рыдай, рыночный квартал:сгинет торговый люд,исчезнут те, кто взвешивал серебро!

Ой голосїте, осадники нижньої дїльницї міста, бо щезнуть усї торговельники, вигинуть усї, що нагромадили срібла.

В то время обыщу Иерусалимсо светильниками, не пройду мимо тех,кто жиреет на собственных отбросах,говоря в сердце своем:«Не сотворит Господь ни доброго, ни худого».

І буде того часу: я обшукаю з сьвітлом увесь Ерусалим, і скараю тих, що, мов на дріжджах, седять собі безпечно, та мовляють у серцях своїх: Господь не робить нї добра, нї зла, —

Обернется тогда их богатстводобычей для чужого грабежа:построят дома, а жить в них не будут,насадят виноградники, а вина не выпьют.

І попадуться багацтва їх у здобич, а доми їх обернуться в пустки: побудують доми, а жити в них не будуть, понасаджують виногради, та вина з них пити не будуть.

Близок Господень День великий,близок он, спешит, не медлит!Горек слух о Дне Господнем,это крик богатыря в час битвы!

Не далеко вже великий день Господень, близький і сквапно надходить: уже чути голос дня Господнього. Гірко заголосить тодї й сам невмірака!

Этот День — день гнева,день скорби и печали,день пагубы и гибели,день тьмы и мрака,день черной тучи;

Днем гнїву буде день той, днем смутку й тїснечі, днем розбурювання й пустошення, днем мраки й темряви, днем хмари й мгли, —

день трубного зова,битвы против крепостей могучих,против башен высоких!

Се день гучання труби й воєнного крику проти утвердженого міста й його башт високих.

Стесню тогда людей,побредут они, как слепые,потому что против Господа согрешили.Польется кровь их, как грязь,выпустят кишки им, как отбросы.

І стїсню людей, що ходити муть, нїби послїпли, за те що согрішили проти Господа; й помішається порозливана кров із них з порохом, і тїла їх лежати муть гноєм.

Не спасет ни серебро, ни златов День гнева Господня;огонь ревности Еговсю землю опалит,и постигнет страшный конецвсех, кто обитает на земле.

Нї срібло їх нї золото їх не зможе врятувати їх у день гнїву Господнього; огонь ревнивостї його пожере всю отту землю; бо пагубу, та й то не ждану, довершить він над усїма осадниками землї.

« 3 глава 2 глава »