Римлян 10 глава

Послання св. апостола Павла до римлян
Переклад Хоменка → Пераклад Сабілы і Малахава

Брати, бажання мого серця і моя молитва до Бога за них, щоб вони спаслися.

Браты! з маім глыбокім сардэчным перажываньнем (я) у прашэньні перад Богам за Ізраэль аб (ягоным) выратаваньні.

Я бо їм свідчу, що вони мають ревність Божу, та вона не розумна.

Бо сьведчу ім, што (яны) маюць руплівасьць па Богу, але бязь ве́даньня (праўды Бога).

Не розуміючи Божої справедливости й шукаючи установити свою власну, вони не покорилися справедливості Божій.

Бо ня разумеючы праведнасьці Бога і імкнучыся ўстанавіць сваю праведнасьць, яны ня пакарыліся праведнасьці Бога;

Бо мета закону — Христос, на оправдання кожного, хто вірує.

бо канец Закону — Хрыстос, на апраўданьне кожнаму веручаму.

Мойсей про праведність, що від закону, пише: «Той, хто його виконує, буде ним жити.»

Бо Масей піша аб праведнасьці паводля Закону: чалавек, які яго споўніў, жыць будзе ім.

А справедливість, що від віри, так говорить: «Не кажи у твоїм серці: Хто зійде на небо?» — тобто: Христа звести додолу;

А праведнасьць ад веры кажа так: ня кажы ў сэрцы тваім: хто ўзыйдзе на Неба?, гэта значыць Хрыста зьвесьці (уніз);

або: «Хто зійде в безодню?» — тобто: щоб вивести Христа з мертвих.

альбо: «хто сыйдзе ў бяздоньне?», гэта значыць Хрыста із мёртвых узьвесьці.

Що, отже, вона каже? «Близько тебе слово: в твоїх устах і в твоїм серці», тобто, слово віри, що його проповідуємо.

Але што кажа (Пісаньне)? «Блізка да цябе слова, у вуснах тваіх і ў сэрцы тваім», гэта значыць слова веры, якое мы абвяшчаем.

Бо коли ти твоїми устами визнаватимеш Господа Ісуса і віруватимеш у твоїм серці, що Бог воскресив його з мертвих, то спасешся,

Таму што, калі ты вызнаў вуснамі тваімі Госпада Ісуса і паверыў у сэрцы тваім, што Бог уваскрасіў Яго зь мёртвых, будзеш выратаваны:

бо серцем вірується на оправдання, а устами визнається на спасіння.

бо сэрцам верыцца дзеля праведнасьці, а вуснамі вызнаецца дзеля збаўленьня.

Письмо бо каже: «Кожний, хто вірує в нього, не осоромиться.»

Бо Пісаньне гаворыць: «Кожны, хто верыць у Яго, ня будзе пасаромлены».

Немає бо різниці між юдеєм і між греком; бо той самий Господь усіх, багатий для всіх, хто його призиває;

Таму што няма розьніцы паміж жыдом і эллінам, таму што Ён — Госпад усіх, багаты для ўсіх, хто кліча Яго.

бо «Кожний, хто призове ім'я Господнє, спасеться.»

Бо кожны, хто б ні прыклікаў Імя Госпада, будзе збаўлены.

Як же призиватимуть того, в кого не увірували? Як увірують у того, що його не чули? А як почують без проповідника?

Як жа будуць клікаць (Таго), у Каторага ня ўверавалі? Як жа павераць у (Таго), пра Каторага ня пачулі? Як жа пачуюць бяз абвяшчаючага?

І як будуть проповідувати, коли не будуть послані? Написано ж: «Які гарні ноги тих, що благовістять добро!»

Як жа будуць абвяшчаць, калі ня будуць пасланыя? Як напісана: «Як прыгожыя ногі тых, хто дабравесьцяць мір, дабравесьцяць добрае!» (Гісая 52:7).

Та не всі послухали Євангелії. Бо Ісая каже: «Господи, хто повірив тому, що ми чули?»

Але ня ўсе паслухалі Эвангельля. Бо Гісая кажа: «Госпадзе! Хто паверыў паведамленьню нашаму?»

Тож віра із слухання, а слухання через слово Христове.

Такім чынам, вера — ад пачутага, а слуханьне — у Слове Бога.

Та я питаю: Хіба вони не чули? Таж — «по всій землі рознісся їхній голос, їхні слова в кінці світу.»

Але пытаюся: хіба яны ня пачулі? Больш таго, па ўсёй зямлі прайшоў голас іхны (прапаведуючых), і да межаў заселенай зямлі (прайшлі) словы іхныя.

І ще кажу: Може не зрозумів Ізраїль? Але ж перший Мойсей мовить: «Я викличу у вас заздрість не народом, збуджу ваш гнів народом нерозумним.»

Але пытаюся: хіба Ізраэль ня ведаў? Масей гаворыць першы: «Я прывяду вас да рупнасьці ня народам; раздражню вас народам някемлівым».

А Ісая насмілюється і мовить: «Знайшли мене ті, що мене не шукали. Я об'явився тим, що про мене не питали.»

Гісая асьмеліваецца і кажа: «Я знойдзен тымі, хто Мяне ня шукаў, Я стаўся яўным для тых, што ня пыталіся пра Мяне».

До Ізраїля ж каже: «Увесь день я простягав свої руки до неслухняного й упертого народу.»

Да Ізраэля ж гаворыць: «Увесь дзень Я працягваў Рукі Мае да народу няпаслухмянага і ўпартага».