1 Самуїла 1 глава

Перша книга Самуїлова (або Перша книга царів)
Переклад Хоменка → New American Standard Bible

Був один чоловік у Раматаїмі, Цуфій з гори Ефраїм, на ім'я Елкана, син Єрохама, сина Елігу, сина Тоху, сина Цуфа ефраїмія.

Now there was a certain man from Ramathaim-zophim from the hill country of Ephraim, and his name was Elkanah the son of Jeroham, the son of Elihu, the son of Tohu, the son of Zuph, an Ephraimite.

Було в нього дві жінки: одна на ім'я Анна, а друга — Пенінна. У Пенінни були діти, в Анни дітей не було.

He had two wives: the name of one was Hannah and the name of the other Peninnah; and Peninnah had children, but Hannah had no children.

Щороку чоловік той ходив із свого міста поклонитися й принести жертву Господеві сил у Шіло, де були два сини Елі, Хофні та Пінхас, священики Господні.

Now this man would go up from his city yearly to worship and to sacrifice to the LORD of hosts in Shiloh. And the two sons of Eli, Hophni and Phinehas, were priests to the LORD there.

Коли надходив День, і Елкана звичайно приносив жертву, він давав Пенінні, своїй жінці, й усім її синам та дочкам по частці.

When the day came that Elkanah sacrificed, he would give portions to Peninnah his wife and to all her sons and her daughters;

Анні ж давав тільки одну частку, хоч і любив її, дарма, що Господь замкнув її лоно.

but to Hannah he would give a double portion, for he loved Hannah, but the LORD had closed her womb.

А тут ще й суперниця її гірко їй допікала з-за її недолі, тому що Господь замкнув її лоно.

Her rival, however, would provoke her bitterly to irritate her, because the LORD had closed her womb.

Отак воно рік у рік бувало, щоразу як вони ходили до Господнього дому; Пенінна завдавала жалю Анні, а Анна плакала й не їла.

It happened year after year, as often as she went up to the house of the LORD, she would provoke her; so she wept and would not eat.

Раз якось Елкана, її чоловік, сказав до неї: «Чого ти, Анно, плачеш? Чому ти не їси нічого? Чого сумує твоє серце? Хіба я тобі не дорожчий від десятьох синів?»

Then Elkanah her husband said to her, “Hannah, why do you weep and why do you not eat and why is your heart sad? Am I not better to you than ten sons?”

Раз, як вони в Шіло наїлися та напилися, Анна підвелась і стала перед Господом; Елі ж священик сидів саме на ослоні біля дверей Господньої святині.

Then Hannah rose after eating and drinking in Shiloh. Now Eli the priest was sitting on the seat by the doorpost of the temple of the LORD.

В своїй журбі вона молилась до Господа й плакала гірко.

She, greatly distressed, prayed to the LORD and wept bitterly.

І обріклась таким обітом: «Господи Сил, коли ти зглянешся над горем рабині твоєї та й згадаєш мене й не забудеш рабині твоєї, й даси рабині твоїй хлоп'ятко, я віддам його Господеві на ввесь його вік, і бритва не доторкнеться його голови.»

She made a vow and said, “O LORD of hosts, if You will indeed look on the affliction of Your maidservant and remember me, and not forget Your maidservant, but will give Your maidservant a son, then I will give him to the LORD all the days of his life, and a razor shall never come on his head.”

І от як вона довго перед Господом молилась, Елі стежив увесь час за її устами.

Now it came about, as she continued praying before the LORD, that Eli was watching her mouth.

Анна говорила тихцем, тільки ворушилися губи в неї, а голосу її не було чути; тож Елі думав, що вона п'яна.

As for Hannah, she was speaking in her heart, only her lips were moving, but her voice was not heard. So Eli thought she was drunk.

І сказав до неї: «Докіль ти будеш п'яною? Піди та витверезися!»

Then Eli said to her, “How long will you make yourself drunk? Put away your wine from you.”

А Анна відповіла, кажучи: «О ні, мій Пане! Я — бідна жінка в смутку: ані вина, ані наливки я не пила; я мою душу виливаю перед Господом.

But Hannah replied, “No, my lord, I am a woman oppressed in spirit; I have drunk neither wine nor strong drink, but I have poured out my soul before the LORD.

Не вважай твою рабиню за якусь негодящу, бо то з надміру журби та горя я досі промовляла.»

“Do not consider your maidservant as a worthless woman, for I have spoken until now out of my great concern and provocation.”

Тоді Елі відповів їй: «Іди в мирі, й нехай Бог Ізраїля дасть тобі те, про що його благала.»

Then Eli answered and said, “Go in peace; and may the God of Israel grant your petition that you have asked of Him.”

Вона ж сказала: «Дозволь своїй рабині знайти ласку в твоїх очах!» І пішла собі жінка й їла, й лице в неї не було таке, як перше.

She said, “Let your maidservant find favor in your sight.” So the woman went her way and ate, and her face was no longer sad.

Встали вони раненько і, поклонившись перед Господом, пустилися в дорогу й прибули додому в Раму. Елкана спізнав Анну, свою жінку, й Господь згадав про неї,

Then they arose early in the morning and worshiped before the LORD, and returned again to their house in Ramah. And Elkanah had relations with Hannah his wife, and the LORD remembered her.

і Анна, зачавши, у свій час породила сина й назвала його ім'ям Самуїл, бо, мовляла, — я його випросила в Господа.

It came about in due time, after Hannah had conceived, that she gave birth to a son; and she named him Samuel, saying, “Because I have asked him of the LORD.”

Раз, коли чоловік Елкана рушив з усією своєю родиною, щоб принести Господеві щорічну жертву й виконати обіт,

Then the man Elkanah went up with all his household to offer to the LORD the yearly sacrifice and pay his vow.

Анна не пішла, кажучи своєму чоловікові: «Не піду, покіль не відлучиться хлопець; тоді я приведу його, й він побачить обличчя Господнє й там зостанеться назавжди.»

But Hannah did not go up, for she said to her husband, “I will not go up until the child is weaned; then I will bring him, that he may appear before the LORD and stay there forever.”

Елкана ж, її чоловік, мовив до неї: «Роби, як знаєш. Сиди дома, аж поки його не відлучиш. Дай тільки Господи, щоб справдилось твоє слово!» От і зісталась жінка й годувала сина, докіль не відлучила.

Elkanah her husband said to her, “Do what seems best to you. Remain until you have weaned him; only may the LORD confirm His word.” So the woman remained and nursed her son until she weaned him.

А коли відлучила, взяла його з собою в дорогу разом із бичком трилітнім, з однією міркою муки й бурдюком вина, та й привела його в дім Господній, у Шіло. Хлопець же був іще собі маленький.

Now when she had weaned him, she took him up with her, with a three-year-old bull and one ephah of flour and a jug of wine, and brought him to the house of the LORD in Shiloh, although the child was young.

Бичка заколено, а мати привела хлопця до Елі,

Then they slaughtered the bull, and brought the boy to Eli.

і сказала: «Прошу тебе, мій пане! Так правда, як ти живий, я та жінка, що тут стояла біля тебе, молившись до Господа.

She said, “Oh, my lord! As your soul lives, my lord, I am the woman who stood here beside you, praying to the LORD.

Про це хлоп'ятко я молилась, і Господь дав мені те, що я просила в нього.

“For this boy I prayed, and the LORD has given me my petition which I asked of Him.

За те ж я й віддаю його Господеві: по ввесь свій вік буде відданий Господеві!» І зоставила його там Господеві.

“So I have also dedicated him to the LORD; as long as he lives he is dedicated to the LORD.” And he worshiped the LORD there.

« 4 глава 2 глава »