Повторення 18 глава

П'ята книга Мойсеєва: Повторення Закону
Переклад Куліша та Пулюя → Елизаветинская Библия

У сьвященників Левитів, у всьому поколїнню Левієвому, не буде паю й наслїддя з Ізраїлем. Живити муться жертвами всепалення Господнього і дарами його. Самі ж наслїддя не мати муть між браттєм їх.

Да не бѹ́детъ жерцє́мъ леѵі́тѡмъ всемѹ̀ пле́мени леѵі́инѹ ча́сти нижѐ жре́бїѧ со ї҆и҃лемъ: приношє́нїѧ гд҇ѹ жре́бїй и҆́хъ, да ѩ҆дѧ́тъ ѧ҆̀:

Господь сам їх наслїддє, як обіцяв їм.

жре́бїй же да не бѹ́детъ є҆мѹ̀ въ бра́тїи є҆гѡ̀: гд҇ь са́мъ жре́бїй є҆гѡ̀, ѩ҆́коже речѐ є҆мѹ̀.

Та мати муть право сьвященники ось на яку частку від людей, що приносити муть заколювану жертву, чи з буйної чи з малої скотини: Мусять вони давати сьвященникові лопатку, обидві щоки, і тельбухи.

И҆ се́й сѹ́дъ жерцє́въ, ѩ҆̀же ѿ люді́й, ѿ приносѧ́щихъ жє́ртвы, а҆́ще телца̀, а҆́ще ѻ҆́вцѹ: и҆ да́си жерцѹ̀ ра́мо, и҆ чє́люсти, и҆ ѹ҆тро́бѹ:

Первоплід з твого зерна, твого вина і твоєї олїї, і першу вовну з овець твоїх мусиш дати йому;

и҆ нача́тки пшени́цы твоеѧ̀ и҆ вїна̀ твоегѡ̀ и҆ є҆ле́а твоегѡ̀, и҆ нача́токъ стриже́нїѧ ѻ҆ве́цъ твои́хъ да да́си є҆мѹ̀:

Його бо вибрав Господь, Бог твій, з усїх поколїнь твоїх, щоб він стояв на службі в імя Господа, він і сини його по всї днї.

ѩ҆́кѡ того̀ и҆збра̀ гд҇ь бг҃ъ тво́й ѿ всѣ́хъ племе́нъ твои́хъ предстоѧ́ти пред̾ гд҇емъ бг҃омъ твои́мъ, слѹжи́ти и҆ благослови́ти во и҆́мѧ гд҇не, то́й и҆ сы́нове є҆гѡ̀ во всѧ҄ дни҄.

І коли прийде Левит із якої оселї твоєї, із усього Ізраїля, де він не пробував, і прийде він по бажанню душі своєї на те місце, котре вибере Господь,

А҆́ще же прїи́детъ леѵі́тъ ѿ є҆ди́нагѡ градѡ́въ ва́шихъ, ѿ всѣ́хъ сынѡ́въ ї҆и҃левыхъ, и҆дѣ́же то́й ѡ҆бита́етъ, ѩ҆́коже жела́етъ дѹша̀ є҆гѡ̀, на мѣ́сто, є҆́же и҆збере́тъ гд҇ь,

І буде робити службу в імя Господа, як усе браттє його, Левити, що там стоять перед Господом:

да слѹ́житъ и҆́мени гд҇а бг҃а ва́шегѡ, ѩ҆́коже и҆ всѧ҄ бра́тїѧ є҆гѡ̀ леѵі́ти предстоѧ́щїи та́мѡ пред̾ гд҇емъ:

То рівним паєм годувати муться вони, кромі того, що мати ме за продану батьківщину свою.

ча́сть ѿдѣле́нѹю да ѩ҆́стъ, кромѣ̀ прода́жи ѩ҆́же по ѻ҆те́чествѹ.

Як прийдеш у землю, що Господь, Бог твій, дає тобі, так не вчись робити таку гидоту, як роблять сї народи.

А҆́ще же вни́деши въ зе́млю, ю҆́же гд҇ь бг҃ъ тво́й дае́тъ тебѣ̀, да не навы́кнеши твори́ти по ме́рзостемъ ѩ҆зы́кѡвъ тѣ́хъ:

Нехай не буде в тебе нїкого, хто велить синові свому чи дочцї своїй через огонь проходити; нїкого, хто ворожбитує, або чарує, або замовляє, або віщує.

да не ѡ҆брѧ́щетсѧ въ тебѣ̀ ѡ҆чища́ѧ сы́на своего̀ и҆ дще́рь свою̀ ѻ҆гне́мъ, волхвѹ́ѧ волхвова́нїемъ и҆ чарѹ́ѧй и҆ птицеволше́бствѹѧй,

І не буде між вами проклинателя або такого що визиває духів, або вгадує, або мерців розпитує.

чародѣ́й ѡ҆бава́ѧ ѡ҆бава́нїемъ, ѹ҆тробоволхвѹ́ѧй и҆ знаменосмотри́тель, и҆ вопроша́ѧй ме́ртвыхъ:

Усї бо, що се роблять, гидота про Господа; і за сї гидоти Господь, Бог твій, проганяє їх перед тобою.

є҆́сть бо ме́рзость гд҇еви бг҃ѹ твоемѹ̀ всѧ́къ творѧ́й сїѧ҄: си́хъ бо ра́ди ме́рзостей потреби́тъ ѧ҆̀ гд҇ь бг҃ъ тво́й ѿ лица̀ твоегѡ̀.

Ти ж мусиш бути звершеним перед Господом, Богом твоїм:

Соверше́нъ да бѹ́деши пред̾ гд҇емъ бг҃омъ твои́мъ.

Сї бо народи, що проженеш їх, слухають чарівників та ворожбитів; тобі ж Господь, Бог твій, не дозволив таке чинити.

ѩ҆зы́цы бо сі́и, и҆̀хже ты̀ наслѣ́диши, сі́и чарова́нїй и҆ волхвова́нїй послѹ́шаютъ: тебѣ́ же не та́кѡ дадѐ гд҇ь бг҃ъ тво́й.

Пророка зміж вас, із браття твого, такого як я, Господь, Бог твій, поставить тобі; його маєте слухати;

Про҇ро́ка ѿ бра́тїи твоеѧ̀, ѩ҆́коже менѐ, возста́витъ тебѣ̀ гд҇ь бг҃ъ тво́й, тогѡ̀ послѹ́шайте:

Як ти благав Господа, Бога твого, на горі Гореб у соборний день, говорючи: Рад би я вже не чути голос Господа, Бога мого, і рад би вже не бачити те велике поломя, щоб не вмерти!

по всемѹ̀, є҆ли́кѡ проси́лъ є҆сѝ ѿ гд҇а бг҃а твоегѡ̀ въ хѡри́вѣ въ де́нь собра́нїѧ, глаго́люще: да не приложи́мъ слы́шати гла́са гд҇а бг҃а на́шегѡ, и҆ ѻ҆гнѧ̀ вели́кагѡ сегѡ̀ не ѹ҆ви́димъ по се́мъ, да не и҆́змремъ.

Тодї сказав Господь до мене: Добре вони кажуть.

И҆ речѐ гд҇ь ко мнѣ̀: пра́вѡ всѧ҄, є҆ли҄ка глаго́лахѹ къ тебѣ̀:

Поставлю їм зміж браття їх пророка такого як ти; і вложу слова мої в уста йому, і говорити ме до них все, що прикажу йому.

про҇ро́ка возста́влю и҆̀мъ ѿ среды̀ бра́тїи и҆́хъ, ѩ҆́коже тебѐ: и҆ вда́мъ сло́во моѐ во ѹ҆ста̀ є҆гѡ̀, и҆ возгл҃етъ и҆̀мъ, ѩ҆́коже заповѣ́даю є҆мѹ̀:

А хто не послухає слів моїх, що промовить їх пророк в іменї моїм, такий чоловік відповість менї.

и҆ человѣ́къ то́й, и҆́же не послѹ́шаетъ слове́съ є҆гѡ̀, є҆ли҄ка возгл҃етъ про҇ро́къ ѻ҆́ный во и҆́мѧ моѐ, а҆́зъ ѿмщѹ̀ ѿ негѡ̀:

Коли ж пророк осьмілиться промовляти слово в імя моє, якого я не заповідав йому казати, або промовляти ме в імя богів инших: такому пророкові смерть.

ѻ҆ба́че проро́къ, и҆́же вознече́ствѹетъ глаго́лати во и҆́мѧ моѐ сло́во, є҆гѡ́же не повелѣ́хъ є҆мѹ̀ глаго́лати, и҆ и҆́же а҆́ще возглаго́летъ во и҆́мѧ богѡ́въ и҆нѣ́хъ, да ѹ҆́мретъ проро́къ то́й.

А коли скажеш у свому серцї: Як же пізнати нам слова, що не від Господа?

А҆́ще же рече́ши въ се́рдцы свое́мъ: ка́кѡ позна́емъ сло́во, є҆гѡ́же не гл҃а гд҇ь;

Коли пророк в імя Господнє промовив, а слово його не справдилось і не сталось, то се слово не від Господа; по своїй волї сказав його пророк; не лякайсь перед ним.

є҆ли҄ка а҆́ще возглаго́летъ проро́къ во и҆́мѧ гд҇не, и҆ не сбѹ́детсѧ, и҆ не слѹчи́тсѧ сло́во сїѐ, є҆гѡ́же не речѐ гд҇ь: въ нече́стїи глаго́ла проро́къ то́й, не ѹ҆бо́йтесѧ є҆гѡ̀.

« 17 глава 19 глава »