Єзекіїла 1 глава

Книга пророка Єзекіїля
Переклад Огієнка → New Living Translation

І сталося тридцятого року, четвертого місяця, п'ятого дня місяця, коли я був серед полоне́них над річкою Кева́р, відкри́лося небо, і побачив я Божі виді́ння.

On July 31a of my thirtieth year,b while I was with the Judean exiles beside the Kebar River in Babylon, the heavens were opened and I saw visions of God.

П'ятого дня місяця, — це п'ятий рік поло́ну царя Єгояки́ма, —

This happened during the fifth year of King Jehoiachin’s captivity.

сталося Господнє слово до Єзекіїля, сина Бузі́, священика, у халдейському кра́ї над річкою Кева́р, і була там над ним Господня рука.

(The LORD gave this message to Ezekiel son of Buzi, a priest, beside the Kebar River in the land of the Babylonians,c and he felt the hand of the LORD take hold of him.)

І побачив я, аж ось бурхли́вий вітер насува́в із пі́вночі, велика хмара та палю́чий огонь; а навколо неї — ся́йво, а з сере́дини його — ніби блискуча мідь, з-посеред огню.

As I looked, I saw a great storm coming from the north, driving before it a huge cloud that flashed with lightning and shone with brilliant light. There was fire inside the cloud, and in the middle of the fire glowed something like gleaming amber.d

А з сере́дини його — подоба чотирьох живих істо́т, а оце їхній вид: вони мали подобу люди́ни.

From the center of the cloud came four living beings that looked human,

І кожна мала чотири обли́ччі, і кожна з них мала чотири крилі́.

except that each had four faces and four wings.

А їхня нога — нога про́ста, а стопа́ їхньої ноги — як стопа телячої ноги, і вони ся́яли, як ніби блискуча мідь.

Their legs were straight, and their feet had hooves like those of a calf and shone like burnished bronze.

А під їхніми кри́лами були лю́дські руки на чотирьох сторона́х їхніх, і вони четверо мали свої обличчя та свої кри́ла.

Under each of their four wings I could see human hands. So each of the four beings had four faces and four wings.

Їхні кри́ла приляга́ли одне до о́дного, не оберта́лися в ході своїй, — кожне ходило просто наперед себе.

The wings of each living being touched the wings of the beings beside it. Each one moved straight forward in any direction without turning around.

А подо́ба їхнього обличчя — обличчя люди́ни та обличчя лева мали вони четверо з прави́ці, а обличчя вола мали вони четверо з ліви́ці, і обличчя орла мали вони четверо.

Each had a human face in the front, the face of a lion on the right side, the face of an ox on the left side, and the face of an eagle at the back.

А їхні обличчя та їхні кри́ла були розді́лені вгорі́; у кожного двоє крил злучувалнся одне з о́дним, і двоє закривали їхнє тіло.

Each had two pairs of outstretched wings — one pair stretched out to touch the wings of the living beings on either side of it, and the other pair covered its body.

І кожна ходила просто перед себе. Туди, куди бажа́в дух ходити, вони йшли, не оберта́лися в ході своїй.

They went in whatever direction the spirit chose, and they moved straight forward in any direction without turning around.

А подоба тих істо́т була на вид вугі́лля з огню, вони палали на вигляд смолоски́пів; той огонь прохо́джувався поміж істо́тами. І огонь мав сяйво, і з огню вихо́дила бли́скавка.

The living beings looked like bright coals of fire or brilliant torches, and lightning seemed to flash back and forth among them.

І ті живі істо́ти бігали й верталися, немов бли́скавка.

And the living beings darted to and fro like flashes of lightning.

І придивився я до тих істот, аж ось по одно́му колесі на землі при тих живих істотах, при чотирьох їхніх обличчях.

As I looked at these beings, I saw four wheels touching the ground beside them, one wheel belonging to each.

Вид тих коле́с та їхній ви́ріб — як вигляд хризолі́ту, й одна подоба їм чотирьом, а їхній вид та їхній виріб — ніби ко́лесо в колесі.

The wheels sparkled as if made of beryl. All four wheels looked alike and were made the same; each wheel had a second wheel turning crosswise within it.

Вони ходили в ході своїй на чотири бо́ки, не оберта́лися в ході́ своїй.

The beings could move in any of the four directions they faced, without turning as they moved.

А їхні обі́ддя були високі та страшні́; і їхнє обі́ддя довко́ла в чотирьох їх було повне оче́й.

The rims of the four wheels were tall and frightening, and they were covered with eyes all around.

І коли ходили ті живі істоти, ходили й ті коле́са при них; а коли ті істоти підіймалися з-над землі, підіймалися й ті коле́са.

When the living beings moved, the wheels moved with them. When they flew upward, the wheels went up, too.

Куди бажав дух ходити, ішли, куди мав той дух іти; і ті коле́са підіймалися з ними, бо в коле́сах був дух істот.

The spirit of the living beings was in the wheels. So wherever the spirit went, the wheels and the living beings also went.

Коли ті йшли, ходили й вони; а коли ті стояли — стояли й вони; а коли ті підійма́лися з-над землі, підіймалися з ними й ті коле́са, бо був дух істот у тих коле́сах.

When the beings moved, the wheels moved. When the beings stopped, the wheels stopped. When the beings flew upward, the wheels rose up, for the spirit of the living beings was in the wheels.

А на головах тих живих істот була подоба небозво́ду, ніби грізний кришта́ль, розтя́гнений над їхніми голова́ми згори.

Spread out above them was a surface like the sky, glittering like crystal.

А під цим небозво́домбули їхні про́сті кри́ла, зве́рнені одне до о́дного. У кожної було по двоє крил, що закривали їм їхні тіла́.

Beneath this surface the wings of each living being stretched out to touch the others’ wings, and each had two wings covering its body.

А коли вони йшли, чув я шум їхніх крил, як шум великої води, як голос Всемогу́тнього, звук га́мору, як табо́ру. А коли вони ставали, опадали їхні крила.

As they flew, their wings sounded to me like waves crashing against the shore or like the voice of the Almightye or like the shouting of a mighty army. When they stopped, they let down their wings.

І розлягався голос з-над небозво́ду, що над їхньою головою. І коли вони ставали, опадали їхні кри́ла.

As they stood with wings lowered, a voice spoke from beyond the crystal surface above them.

А згори небозво́ду, що над їхньою головою, була подоба трону на вигляд каменя сапфі́ру; а на подобі трону була подоба на вигляд люди́ни, на ньому згори.

Above this surface was something that looked like a throne made of blue lapis lazuli. And on this throne high above was a figure whose appearance resembled a man.

І бачив я ніби блискучу мідь, на вид огню в сере́дині його навколо, від виду сте́гон його й вище, а від виду сте́гон його й до долу бачив я ніби огонь та ся́йво навко́ло нього.

From what appeared to be his waist up, he looked like gleaming amber, flickering like a fire. And from his waist down, he looked like a burning flame, shining with splendor.

Як ви́гляд весе́лки, що буває в хмарі в дощови́й день, такий був ви́гляд сяйва навко́ло. Це був ви́гляд подоби Господньої слави! І коли я це побачив, я впав на обличчя своє, і почув голос, що говорив.

All around him was a glowing halo, like a rainbow shining in the clouds on a rainy day. This is what the glory of the LORD looked like to me. When I saw it, I fell face down on the ground, and I heard someone’s voice speaking to me.

« 5 глава 2 глава »