Йоіла 1 глава

Книга пророка Йоіла
Переклад Огієнка → New Living Translation

Слово Господнє, що було до Йоі́ла, Петуїлового сина.

The LORD gave this message to Joel son of Pethuel. Mourning over the Locust Plague

„Послухайте це, ви старші́, і візьміть до вух, усі мешка́нці землі: чи бувало таке́ за днів ваших, або за днів ваших батьків?

Hear this, you leaders of the people. Listen, all who live in the land. In all your history, has anything like this happened before?

Оповіда́йте про це синам вашим, а ваші сини — своїм ді́тям, а їхні сини — поколі́нню насту́пному.

Tell your children about it in the years to come, and let your children tell their children. Pass the story down from generation to generation.

„Що лишилось по гу́сені, — зже́рла те все сарана́, що ж зоста́лося по сарані́ — пожер ко́ник, а решту по ко́нику зжерла черва́“.

After the cutting locusts finished eating the crops, the swarming locusts took what was left! After them came the hopping locusts, and then the stripping locusts,a too!

Пробудіться, п'яни́ці, і плачте й ридайте за виногра́довим соком усі, хто вина напива́ється, бо ві́днятий він від уст ваших!

Wake up, you drunkards, and weep! Wail, all you wine-drinkers! All the grapes are ruined, and all your sweet wine is gone.

Бо на Край Мій прийшов люд міцний й незчисле́нний, його зуби — як ле́в'ячі зуби, а па́ща його — як в леви́ці.

A vast army of locustsb has invaded my land, a terrible army too numerous to count. Its teeth are like lions’ teeth, its fangs like those of a lioness.

Виноград Мій зробив він спусто́шенням, Моє ж фі́ґове дерево геть полама́в, доще́нту його оголи́в та й покинув, галу́зки його побіліли.

It has destroyed my grapevines and ruined my fig trees, stripping their bark and destroying it, leaving the branches white and bare.

Голоси́, як та дівчина, вере́тою опере́зана, за нарече́ним юна́цтва свого́.

Weep like a bride dressed in black, mourning the death of her husband.

Жертва хлі́бна й жертва лита спини́лася в домі Господньому, впали в жало́бу священики, слу́ги Господні.

For there is no grain or wine to offer at the Temple of the LORD. So the priests are in mourning. The ministers of the LORD are weeping.

Опусто́шене поле, упала в жало́бу земля, бо спусто́шене збіжжя, вино молоде пересо́хло, зів'я́ла оливка.

The fields are ruined, the land is stripped bare. The grain is destroyed, the grapes have shriveled, and the olive oil is gone.

Засоро́милися рільники́, голосили були виногра́дарі за пшеницю й ячмі́нь, бо ви́гинуло жниво поля.

Despair, all you farmers! Wail, all you vine growers! Weep, because the wheat and barley — all the crops of the field — are ruined.

Усох виноград, а фіґа зів'я́ла, грана́тове дерево, й па́льма та яблуня, і повсиха́ли всі пі́льні дере́ва, бо Він висушив радість від лю́дських синів.

The grapevines have dried up, and the fig trees have withered. The pomegranate trees, palm trees, and apple trees — all the fruit trees — have dried up. And the people’s joy has dried up with them.

Опережіться веретою, — і ридайте, священики, голосіть, слуги же́ртівника, входьте, ночуйте в вере́тах, служителі Бога мого́, — бо хлі́бна жертва і жертва та лита затри́мана бу́де від дому вашого Бога!

Dress yourselves in burlap and weep, you priests! Wail, you who serve before the altar! Come, spend the night in burlap, you ministers of my God. For there is no grain or wine to offer at the Temple of your God.

Оголосіть святий піст, скличте збори, позбирайте старши́х, всіх мешка́нців землі до дому Господа, вашого Бога, і кли́чте до Господа.

Announce a time of fasting; call the people together for a solemn meeting. Bring the leaders and all the people of the land into the Temple of the LORD your God, and cry out to him there.

Горе дневі тому́! Бо близьки́й день Господній, і при́йде він від Всемогу́тнього, мов те спусто́шення!

The day of the LORD is near, the day when destruction comes from the Almighty. How terrible that day will be!

Чи ж з-перед оче́й наших не відіймається ї́жа, з дому нашого Бога веселість та втіха?

Our food disappears before our very eyes. No joyful celebrations are held in the house of our God.

Поко́рчились зе́рна під своїми гру́дами, спорожні́ли комо́ри, поруйно́вані клу́ні, бо висохло збі́жжя.

The seeds die in the parched ground, and the grain crops fail. The barns stand empty, and granaries are abandoned.

Як стогне това́р, поголо́мшені че́реди, — бо немає їм па́ші, ота́ри спусто́шені!

How the animals moan with hunger! The herds of cattle wander about confused, because they have no pasture. The flocks of sheep and goats bleat in misery.

До тебе я кли́чу, о Господи, пожер бо огонь пасови́ща пустині, а жар попали́в усі дере́ва на полі.

LORD, help us! The fire has consumed the wilderness pastures, and flames have burned up all the trees.

Навіть пі́льна худо́ба пра́гне до Тебе, бо водні джере́ла посо́хли, огонь же поже́р пасови́ща пустині!

Even the wild animals cry out to you because the streams have dried up, and fire has consumed the wilderness pastures.

« 14 глава 2 глава »