Йоіла 1 глава

Книга пророка Йоіла
Переклад Огієнка → New King James Version

Слово Господнє, що було до Йоі́ла, Петуїлового сина.

The word of the Lord that came to Joel the son of Pethuel.

„Послухайте це, ви старші́, і візьміть до вух, усі мешка́нці землі: чи бувало таке́ за днів ваших, або за днів ваших батьків?

Hear this, you elders, And give ear, all you inhabitants of the land! Has anything like this happened in your days, Or even in the days of your fathers?

Оповіда́йте про це синам вашим, а ваші сини — своїм ді́тям, а їхні сини — поколі́нню насту́пному.

Tell your children about it, Let your children tell their children, And their children another generation.

„Що лишилось по гу́сені, — зже́рла те все сарана́, що ж зоста́лося по сарані́ — пожер ко́ник, а решту по ко́нику зжерла черва́“.

What the chewing [a]locust left, the swarming locust has eaten; What the swarming locust left, the crawling locust has eaten; And what the crawling locust left, the consuming locust has eaten.

Пробудіться, п'яни́ці, і плачте й ридайте за виногра́довим соком усі, хто вина напива́ється, бо ві́днятий він від уст ваших!

Awake, you drunkards, and weep; And wail, all you drinkers of wine, Because of the new wine, For it has been cut off from your mouth.

Бо на Край Мій прийшов люд міцний й незчисле́нний, його зуби — як ле́в'ячі зуби, а па́ща його — як в леви́ці.

For a nation has come up against My land, Strong, and without number; His teeth are the teeth of a lion, And he has the fangs of a [b]fierce lion.

Виноград Мій зробив він спусто́шенням, Моє ж фі́ґове дерево геть полама́в, доще́нту його оголи́в та й покинув, галу́зки його побіліли.

He has laid waste My vine, And [c]ruined My fig tree; He has stripped it bare and thrown it away; Its branches are made white.

Голоси́, як та дівчина, вере́тою опере́зана, за нарече́ним юна́цтва свого́.

Lament like a virgin girded with sackcloth For the husband of her youth.

Жертва хлі́бна й жертва лита спини́лася в домі Господньому, впали в жало́бу священики, слу́ги Господні.

The grain offering and the drink offering Have been cut off from the house of the Lord; The priests mourn, who minister to the Lord.

Опусто́шене поле, упала в жало́бу земля, бо спусто́шене збіжжя, вино молоде пересо́хло, зів'я́ла оливка.

The field is wasted, The land mourns; For the grain is ruined, The new wine is dried up, The oil fails.

Засоро́милися рільники́, голосили були виногра́дарі за пшеницю й ячмі́нь, бо ви́гинуло жниво поля.

Be ashamed, you farmers, Wail, you vinedressers, For the wheat and the barley; Because the harvest of the field has perished.

Усох виноград, а фіґа зів'я́ла, грана́тове дерево, й па́льма та яблуня, і повсиха́ли всі пі́льні дере́ва, бо Він висушив радість від лю́дських синів.

The vine has dried up, And the fig tree has withered; The pomegranate tree, The palm tree also, And the apple tree — All the trees of the field are withered; Surely joy has withered away from the sons of men.

Опережіться веретою, — і ридайте, священики, голосіть, слуги же́ртівника, входьте, ночуйте в вере́тах, служителі Бога мого́, — бо хлі́бна жертва і жертва та лита затри́мана бу́де від дому вашого Бога!

Gird yourselves and lament, you priests; Wail, you who minister before the altar; Come, lie all night in sackcloth, You who minister to my God; For the grain offering and the drink offering Are withheld from the house of your God.

Оголосіть святий піст, скличте збори, позбирайте старши́х, всіх мешка́нців землі до дому Господа, вашого Бога, і кли́чте до Господа.

Consecrate a fast, Call a sacred assembly; Gather the elders And all the inhabitants of the land Into the house of the Lord your God, And cry out to the Lord.

Горе дневі тому́! Бо близьки́й день Господній, і при́йде він від Всемогу́тнього, мов те спусто́шення!

Alas for the day! For the day of the Lord is at hand; It shall come as destruction from the Almighty.

Чи ж з-перед оче́й наших не відіймається ї́жа, з дому нашого Бога веселість та втіха?

Is not the food cut off before our eyes, Joy and gladness from the house of our God?

Поко́рчились зе́рна під своїми гру́дами, спорожні́ли комо́ри, поруйно́вані клу́ні, бо висохло збі́жжя.

The seed shrivels under the clods, Storehouses are in shambles; Barns are broken down, For the grain has withered.

Як стогне това́р, поголо́мшені че́реди, — бо немає їм па́ші, ота́ри спусто́шені!

How the animals groan! The herds of cattle are restless, Because they have no pasture; Even the flocks of sheep [d]suffer punishment.

До тебе я кли́чу, о Господи, пожер бо огонь пасови́ща пустині, а жар попали́в усі дере́ва на полі.

O Lord, to You I cry out; For fire has devoured the [e]open pastures, And a flame has burned all the trees of the field.

Навіть пі́льна худо́ба пра́гне до Тебе, бо водні джере́ла посо́хли, огонь же поже́р пасови́ща пустині!

The beasts of the field also cry out to You, For the water brooks are dried up, And fire has devoured the [f]open pastures.

« 14 глава 2 глава »