Йоіла 1 глава

Книга пророка Йоіла
Переклад Огієнка → New International Version

Слово Господнє, що було до Йоі́ла, Петуїлового сина.

The word of the Lord that came to Joel son of Pethuel.

„Послухайте це, ви старші́, і візьміть до вух, усі мешка́нці землі: чи бувало таке́ за днів ваших, або за днів ваших батьків?

Hear this, you elders; listen, all who live in the land. Has anything like this ever happened in your days or in the days of your ancestors?

Оповіда́йте про це синам вашим, а ваші сини — своїм ді́тям, а їхні сини — поколі́нню насту́пному.

Tell it to your children, and let your children tell it to their children, and their children to the next generation.

„Що лишилось по гу́сені, — зже́рла те все сарана́, що ж зоста́лося по сарані́ — пожер ко́ник, а решту по ко́нику зжерла черва́“.

What the locust swarm has left the great locusts have eaten; what the great locusts have left the young locusts have eaten; what the young locusts have left other locustsa have eaten.

Пробудіться, п'яни́ці, і плачте й ридайте за виногра́довим соком усі, хто вина напива́ється, бо ві́днятий він від уст ваших!

Wake up, you drunkards, and weep! Wail, all you drinkers of wine; wail because of the new wine, for it has been snatched from your lips.

Бо на Край Мій прийшов люд міцний й незчисле́нний, його зуби — як ле́в'ячі зуби, а па́ща його — як в леви́ці.

A nation has invaded my land, a mighty army without number; it has the teeth of a lion, the fangs of a lioness.

Виноград Мій зробив він спусто́шенням, Моє ж фі́ґове дерево геть полама́в, доще́нту його оголи́в та й покинув, галу́зки його побіліли.

It has laid waste my vines and ruined my fig trees. It has stripped off their bark and thrown it away, leaving their branches white.

Голоси́, як та дівчина, вере́тою опере́зана, за нарече́ним юна́цтва свого́.

Mourn like a virgin in sackcloth grieving for the betrothed of her youth.

Жертва хлі́бна й жертва лита спини́лася в домі Господньому, впали в жало́бу священики, слу́ги Господні.

Grain offerings and drink offerings are cut off from the house of the Lord. The priests are in mourning, those who minister before the Lord.

Опусто́шене поле, упала в жало́бу земля, бо спусто́шене збіжжя, вино молоде пересо́хло, зів'я́ла оливка.

The fields are ruined, the ground is dried up; the grain is destroyed, the new wine is dried up, the olive oil fails.

Засоро́милися рільники́, голосили були виногра́дарі за пшеницю й ячмі́нь, бо ви́гинуло жниво поля.

Despair, you farmers, wail, you vine growers; grieve for the wheat and the barley, because the harvest of the field is destroyed.

Усох виноград, а фіґа зів'я́ла, грана́тове дерево, й па́льма та яблуня, і повсиха́ли всі пі́льні дере́ва, бо Він висушив радість від лю́дських синів.

The vine is dried up and the fig tree is withered; the pomegranate, the palm and the appleb tree — all the trees of the field — are dried up. Surely the people’s joy is withered away.

Опережіться веретою, — і ридайте, священики, голосіть, слуги же́ртівника, входьте, ночуйте в вере́тах, служителі Бога мого́, — бо хлі́бна жертва і жертва та лита затри́мана бу́де від дому вашого Бога!

Put on sackcloth, you priests, and mourn; wail, you who minister before the altar. Come, spend the night in sackcloth, you who minister before my God; for the grain offerings and drink offerings are withheld from the house of your God.

Оголосіть святий піст, скличте збори, позбирайте старши́х, всіх мешка́нців землі до дому Господа, вашого Бога, і кли́чте до Господа.

Declare a holy fast; call a sacred assembly. Summon the elders and all who live in the land to the house of the Lord your God, and cry out to the Lord.

Горе дневі тому́! Бо близьки́й день Господній, і при́йде він від Всемогу́тнього, мов те спусто́шення!

Alas for that day! For the day of the Lord is near; it will come like destruction from the Almighty.c

Чи ж з-перед оче́й наших не відіймається ї́жа, з дому нашого Бога веселість та втіха?

Has not the food been cut off before our very eyes — joy and gladness from the house of our God?

Поко́рчились зе́рна під своїми гру́дами, спорожні́ли комо́ри, поруйно́вані клу́ні, бо висохло збі́жжя.

The seeds are shriveled beneath the clods.d The storehouses are in ruins, the granaries have been broken down, for the grain has dried up.

Як стогне това́р, поголо́мшені че́реди, — бо немає їм па́ші, ота́ри спусто́шені!

How the cattle moan! The herds mill about because they have no pasture; even the flocks of sheep are suffering.

До тебе я кли́чу, о Господи, пожер бо огонь пасови́ща пустині, а жар попали́в усі дере́ва на полі.

To you, Lord, I call, for fire has devoured the pastures in the wilderness and flames have burned up all the trees of the field.

Навіть пі́льна худо́ба пра́гне до Тебе, бо водні джере́ла посо́хли, огонь же поже́р пасови́ща пустині!

Even the wild animals pant for you; the streams of water have dried up and fire has devoured the pastures in the wilderness.

« 14 глава 2 глава »