Йоіла 1 глава

Книга пророка Йоіла
Переклад Огієнка → New American Standard Bible

Слово Господнє, що було до Йоі́ла, Петуїлового сина.

The word of the LORD that came to Joel, the son of Pethuel:

„Послухайте це, ви старші́, і візьміть до вух, усі мешка́нці землі: чи бувало таке́ за днів ваших, або за днів ваших батьків?

Hear this, O elders, And listen, all inhabitants of the land. Has anything like this happened in your days Or in your fathers’ days?

Оповіда́йте про це синам вашим, а ваші сини — своїм ді́тям, а їхні сини — поколі́нню насту́пному.

Tell your sons about it, And let your sons tell their sons, And their sons the next generation.

„Що лишилось по гу́сені, — зже́рла те все сарана́, що ж зоста́лося по сарані́ — пожер ко́ник, а решту по ко́нику зжерла черва́“.

What the gnawing locust has left, the swarming locust has eaten; And what the swarming locust has left, the creeping locust has eaten; And what the creeping locust has left, the stripping locust has eaten.

Пробудіться, п'яни́ці, і плачте й ридайте за виногра́довим соком усі, хто вина напива́ється, бо ві́днятий він від уст ваших!

Awake, drunkards, and weep; And wail, all you wine drinkers, On account of the sweet wine That is cut off from your mouth.

Бо на Край Мій прийшов люд міцний й незчисле́нний, його зуби — як ле́в'ячі зуби, а па́ща його — як в леви́ці.

For a nation has invaded my land, Mighty and without number; Its teeth are the teeth of a lion, And it has the fangs of a lioness.

Виноград Мій зробив він спусто́шенням, Моє ж фі́ґове дерево геть полама́в, доще́нту його оголи́в та й покинув, галу́зки його побіліли.

It has made my vine a waste And my fig tree splinters. It has stripped them bare and cast them away; Their branches have become white.

Голоси́, як та дівчина, вере́тою опере́зана, за нарече́ним юна́цтва свого́.

Wail like a virgin girded with sackcloth For the bridegroom of her youth.

Жертва хлі́бна й жертва лита спини́лася в домі Господньому, впали в жало́бу священики, слу́ги Господні.

The grain offering and the drink offering are cut off From the house of the LORD. The priests mourn, The ministers of the LORD.

Опусто́шене поле, упала в жало́бу земля, бо спусто́шене збіжжя, вино молоде пересо́хло, зів'я́ла оливка.

The field is ruined, The land mourns; For the grain is ruined, The new wine dries up, Fresh oil fails.

Засоро́милися рільники́, голосили були виногра́дарі за пшеницю й ячмі́нь, бо ви́гинуло жниво поля.

Be ashamed, O farmers, Wail, O vinedressers, For the wheat and the barley; Because the harvest of the field is destroyed.

Усох виноград, а фіґа зів'я́ла, грана́тове дерево, й па́льма та яблуня, і повсиха́ли всі пі́льні дере́ва, бо Він висушив радість від лю́дських синів.

The vine dries up And the fig tree fails; The pomegranate, the palm also, and the apple tree, All the trees of the field dry up. Indeed, rejoicing dries up From the sons of men.

Опережіться веретою, — і ридайте, священики, голосіть, слуги же́ртівника, входьте, ночуйте в вере́тах, служителі Бога мого́, — бо хлі́бна жертва і жертва та лита затри́мана бу́де від дому вашого Бога!

Gird yourselves with sackcloth And lament, O priests; Wail, O ministers of the altar! Come, spend the night in sackcloth O ministers of my God, For the grain offering and the drink offering Are withheld from the house of your God.

Оголосіть святий піст, скличте збори, позбирайте старши́х, всіх мешка́нців землі до дому Господа, вашого Бога, і кли́чте до Господа.

Consecrate a fast, Proclaim a solemn assembly; Gather the elders And all the inhabitants of the land To the house of the LORD your God, And cry out to the LORD.

Горе дневі тому́! Бо близьки́й день Господній, і при́йде він від Всемогу́тнього, мов те спусто́шення!

Alas for the day! For the day of the LORD is near, And it will come as destruction from the Almighty.

Чи ж з-перед оче́й наших не відіймається ї́жа, з дому нашого Бога веселість та втіха?

Has not food been cut off before our eyes, Gladness and joy from the house of our God?

Поко́рчились зе́рна під своїми гру́дами, спорожні́ли комо́ри, поруйно́вані клу́ні, бо висохло збі́жжя.

The seeds shrivel under their clods; The storehouses are desolate, The barns are torn down, For the grain is dried up.

Як стогне това́р, поголо́мшені че́реди, — бо немає їм па́ші, ота́ри спусто́шені!

How the beasts groan! The herds of cattle wander aimlessly Because there is no pasture for them; Even the flocks of sheep suffer.

До тебе я кли́чу, о Господи, пожер бо огонь пасови́ща пустині, а жар попали́в усі дере́ва на полі.

To You, O LORD, I cry; For fire has devoured the pastures of the wilderness And the flame has burned up all the trees of the field.

Навіть пі́льна худо́ба пра́гне до Тебе, бо водні джере́ла посо́хли, огонь же поже́р пасови́ща пустині!

Even the beasts of the field pant for You; For the water brooks are dried up And fire has devoured the pastures of the wilderness.

« 14 глава 2 глава »