Об’явлення 6 глава

Об'явлення св. Івана Богослова
Переклад Огієнка → Cовременный перевод WBTC

І я бачив, що Агнець розкрив одну з семи печаток, і почув я одну з чотирьох тих тварин, яка говорила, як голосом грому: „Підійди́!“

И я увидел, как Агнец сломал первую из семи печатей и услышал, как одно из животных сказало голосом, подобным грому: "Приди".

І я глянув, — і ось кінь білий, а той, хто на ньому сидів, мав лука. І вінця́ йому да́но, і він вийшов, немов переможець, і щоб перемогти.

И посмотрел я тогда и увидел перед собой белого коня. У всадника в руках был лук и был дан ему венец, и он, победоносный, поехал побеждать.

І коли другу печатку розкрив, я другу тварину почув, що казала: „Підійди!“

Агнец сломал вторую печать, и я услышал, как второе животное сказало: "Приди".

І вийшов кінь другий, — червоний. А тому, хто на ньому сидів, було да́но взяти мир із землі та щоб убивали один о́дного. І меч великий був да́ний йому.

И вышел тогда другой конь, красный, как огонь. И всаднику было дано разрешение лишить землю мира и вынудить людей убивать друг друга. И дали ему большой меч.

І коли третю печатку розкрив, я третю тварину почув, що казала: „Підійди!“ І я глянув, — і ось кінь ворони́й. А той, хто на ньому сидів, мав вагу́ в своїй руці.

И сломал Агнец третью печать, и я услышал, как третье животное сказало: "Приди". И посмотрел я тогда, и был передо мной чёрный конь. Всадник держал в руках весы.

І я ніби голос почув посеред чотирьох тих тварин, що казав: „Ківш пшениці за динарія, і три ковші ячменю за динарія, а оливи й вина не марнуй!“

И услышал я нечто подобное звучанию голоса, исходившего оттуда, где были четверо животных. Голос сказал: "Одна мера пшеницы за серебряную монету, и три меры ячменя за серебряную монету. Но не испорти масла и вина!"

А коли Він четверту печатку розкрив, я четверту тварину почув, що казала: „Підійди!“

И Агнец сломал четвёртую печать, и я услышал голос четвёртого животного, произнёсший: "Приди".

І я глянув, — і ось кінь ча́лий. А той, хто на ньому сидів, на ім'я́ йому Смерть, за ним же слідом ішов Ад. І да́на їм вла́да була на четвертій частині землі забивати мечем, і голодом, і мором, і земни́ми звірми́.

И тогда я взглянул и оказался передо мной бледный конь и всадник, имя которому "Смерть", и за ним следовал Ад. И дана ему была власть над четвёртой частью земли убивать мечом, голодом и болезнями и с помощью диких животных.

І коли п'яту печатку розкрив, я побачив під же́ртівником душі побитих за Боже Слово, і за свідчення, яке вони мали.

Когда Агнец сломал пятую печать, я увидел под алтарём души умерщвлённых за то, что они были послушны слову Божьему и истине, которую получили.

І кли́кнули вони гучним голосом, кажучи: „Аж доки, Владико святий та правдивий, не будеш судити, і не мститимеш тим, хто живе на землі, за кров нашу?“

И кричали они громкими голосами: "Сколько же ещё, Господи Святой и Истинный, будешь Ты выжидать, не верша суда Своего и не наказывая тех, кто убил нас, обитателей земли?"

І кожному з них да́но білу одежу, і сказано їм іще трохи спочити, аж поки допо́внять число їхні співслуги, і брати́ їхні, що будуть побиті, як і вони.

И каждому из них были даны белые одежды и было сказано, чтобы подождали они ещё немного, пока ещё некоторое число их собратьев, слуг Христовых, будет, как и они, убито.

І коли шосту печатку розкрив, я поглянув, — і ось сталось велике трясіння землі, і сонце зчорніло, як міх волося́ний, і ввесь місяць зробився, як кров.

Когда Агнец сломал шестую печать, я взглянул, и произошло землетрясение великое. Почернело солнце и стало словно власяница, и вся луна стала кровавой.

І на землю попа́дали зорі небесні, як фіґове дерево ро́нить свої недозрілі плоди́, коли потрясе сильний вітер.

Звёзды небесные упали на землю, словно незрелые смоквы, опадающие со смоковницы, когда её раскачивает сильный ветер.

І небо сховалось, згорнувшись, немов той сувій перга́мену, і кожна гора, і кожен о́стрів порушилися з своїх місць.

Небеса раскололись и свернулись, как свиток, и все горы и острова сдвинулись со своих мест.

І зе́мні царі, і вельможі та тисячники, і багаті та сильні, і кожен раб та кожен вільний, — поховались у печери та в скелі гірські́,

Цари земные, правители, военачальники, богатые и сильные, — все: и рабы и свободные, попрятались в пещерах и среди скал в горах.

та й кажуть до гір та до скель: „Поспадайте на нас, і позакривайте ви нас від лиця Того, Хто сидить на престолі, і від гніву А́гнця!

И сказали они горам и скалам: "Обрушьтесь на нас и скройте нас от присутствия Сидящего на престоле и от гнева Агнца.

Бо прийшов це великий день гніву Його, і хто всто́яти може?“

Пришёл день гнева великого, и кто же сможет пережить его?".

« 5 глава 7 глава »