Да Жыдоў 7 глава

Ліст сьвятога Паўлы апостала да Жыдоў
Пераклад Яна Станкевіча → Библейской Лиги ERV

 
 

Бо гэты Мельхісэдэк, кароль Саліму, сьвятар найвышшага Бога, тый, што вышаў наўпярэймы Абрагаму, каторы зварачаўся ад паразы каралёў, і дабраславіў яго,
 
Мелхиседек был царём Салима и священником Всевышнего Бога. Встретив Авраама, возвращавшегося после победы над царями, Мелхиседек благословил его.

Катораму Абрагам запраўды й дзясятую дзель даў з усяго, каторы найперш выкладаецца «кароль справядлівасьці», адлі й «кароль Саліму», значыцца, «кароль супакою»,
 
И Авраам отдал ему десятую часть захваченного в битве. (Имя Мелхиседека, царя салимского, имеет два толкования: во-первых, Мелхиседек означает «царь праведности», а «царь Салима» также означает «царь мира»).

Без айца, бяз маці, без радаводу, ані пачатку дзён, ані канца жыцьця ня маючы, але ўпадобнены да Сына Божага, застаецца сьвятаром на векі.
 
Никто не знает, ни кто были отец и мать Мелхиседека, ни его родословной, никто не знает, когда он родился и когда умер. Подобно Сыну Божьему, он остаётся священником во веки веков.

Гляньце ж, які вялікі тый, катораму патрыярха Абрагам даў дзесяціну з усяго здабытку.
 
Вы видите, каково величие этого человека! Даже Авраам, наш патриарх, отдал ему десятую часть своей доли, захваченной в битве.

І тыя запраўды із сыноў Левавых, што адзержуюць сьвятарства, маюць расказаньне — браць з права дзесяціну зь люду, значыцца з братоў сваіх, хоць гэтыя пайшлі ізь сьцёгнаў Абрагамовых.
 
Закон гласит, что потомки Левия, которые становятся священниками, должны собирать десятину с народа. Они собирают десятину с собратьев своих, хотя и те и другие, — потомки Авраама.

Але гэны, што не паходзе з роду іхнага, узяў дзесяціну ад Абрагама і дабраславіў таго, каторы меў абятніцы.
 
Мелхиседек же, хотя и не произошёл от Левия, собрал десятину с Авраама и благословил имевшего обещание Бога.

бязь ніякага перачэньня меншага дабраславе вышшы.
 
Нет сомнения, что тот, кто раздаёт благословения, выше того, кто принимает их.

І тут, з аднаго боку, дзесяціну адзержуюць людзі сьмяротныя; а там, праз каторага ё сьветчаньне, што ён жывець.
 
Священники собирают десятину, но они всего лишь люди, которые живут, а потом умирают, Мелхиседек же, собравший десятину с Авраама, продолжает жить, как сказано в Писаниях.

І, казаў тый, таксама Леў, што адзержуе дзесяціны, пераз Абрагама дзесяціну даў:
 
Можно даже сказать, что Левий, собирающий десятину, в самом деле заплатил Мелхиседеку десятину через Авраама.

Бо ён быў яшчэ ў сьцёгнах айца свайго, як Мельхісэдэк пераняў яго.
 
Левий ещё не был рождён, но уже существовал в теле своего предка Авраама, когда Мелхиседек встретил его.

Дык, калі б запраўды дасканальнасьць была перазь сьвятарства Левіцкае (бо зь ім зьвязаны даны люду Закон іхны), што за патрэба была б паўставаць іншаму сьвятару подле парадку Мельхісэдэкавага, а не менавацца подле парадку Ааронавага?
 
Народу был дан закон, основанный на священничестве племени Левия, но никто не мог достичь духовного совершенства через это священничество. Так почему же была необходимость в том, чтобы появился другой священник, подобный Мелхиседеку, а не Аарону?

Бо калі мяняецца сьвятарства, канечне мяняецца й Закон.
 
Если произойдёт смена в священничестве, то и закон должен измениться.

Бо Тый, праз Каторага кажацца гэта, належа да іншага плямені, з каторага ніхто ня прыступіў да службы ля аброчніка;
 
Христос, о Котором сказано всё это, принадлежал к иному племени, чем Левиты, и никто из Его рода не служил у алтаря.

Бо яўна, што Спадар наш пайшоў зь Юды, праз каторага плямя Масей нічога не сказаў узглядам сьвятарства.
 
Очевидно, что наш Господь произошёл из рода Иуды, а Моисей не упоминал о священниках из этого племени.

І гэта яшчэ яўней, што паўстаець сьвятар іншы, подле парадку Мельхісэдэкавага,
 
И это становится ещё очевиднее, когда появляется священник, подобный Мелхиседеку.

Каторы ўстаноўлены ня подле закону расказаньня цялеснага, але подле магутнасьці жыцьця нераспушчальнага.
 
Он стал священником не по закону, основанному на уставах людей, а по воле неистребимой силы жизни.

Бо пасьветчана: «Ты сьвятар на векі подле парадку Мельхісэдэкавага».
 
Вот что сказано о Нём в Писаниях: «Ты стал священником на веки вечные, подобно Мелхиседеку».

Бо скасаваньне пярэдняга расказаньня бывае з прычыны яго слабасьці а бескарыснасьці,
 
Старая заповедь отныне отменена, потому что она бесполезна и бессильна.

Бо Закон нічога ня прывёў да дасканальнасьці, але ўведзена лепшая надзея, каторай бліжымся да Бога.
 
Закон Моисея ничего не мог сделать совершенным, теперь же нам даровано нечто лучшее, чем Закон, — надежда, благодаря которой мы приобщаемся к Богу.

І паколькі гэта было не бяз прысягі,
 
Важно также, что Бог дал клятву, когда сделал Иисуса Первосвященником. Когда те, другие люди, стали священниками, то это произошло без клятвы.

(Бо тыя сталі сьвятарамі бяз прысягі, а Гэты з прысягаю Таго, Хто сказаў празь Яго: «Прысягаў Спадар і ня будзе каяцца: "Ты сьвятар навекі подле парадку Мельхісэдэкавага"»),
 
Христос же стал священнослужителем, когда Бог поклялся, сказав: «Господь дал клятву и не изменит ей: „Ты будешь священником на веки вечные”».

Патолькі Ісус стаў паручнікам лепшае ўмовы.
 
Это означает, что Иисус, — залог более прочного соглашения.

Ды тых сьвятароў было шмат, бо сьмерць перакажала трываць ім;
 
Первосвященников было множество, так как смерть прерывала их служение.

А Гэты мае сьвятарства нямінаючае, бо застаецца на векі;
 
Иисус же будет жить вечно, и священничество Его — вечно.

Затым і запраўды можа супоўна спасаць тых, што бліжацца перазь Яго да Бога, будучы заўсёды жывы, каб прычыняцца за іх.
 
Поэтому Он и может спасти тех, кто придёт к Богу через Него, так как будет жить вечно и всегда будет ходатайствовать за них перед Господом.

Бо такі найвышшы сьвятар годзіцца нам: сьвяты, нявінны, беззаганны, аддзелены ад грэшнікаў і сталы над нябёсы,
 
Потому Иисус и является именно таким Первосвященником, какой нам нужен. Он — святой, безгрешный и невинный, не поддаётся влиянию грешников и вознесён над небесами.

Каторы ня мае патрэбы дзень у дзень, як тыя найвышшыя сьвятарове, абракаць аброкі сьпярша за грахі свае, потым за грахі люду; бо Ён зьдзеяў гэта за адзін раз, абрэкшы сябе Самога.
 
Ему не нужно каждодневно приносить жертвы, подобно другим первосвященникам: прежде всего за свои грехи, а потом за человеческие. Он принёс Себя в жертву раз и навсегда.

Бо Закон станове за найвышшых сьвятароў людзёў, што маюць заганы, але Слова прысяглае, просьле Закону, пастанавіла Сына, на векі дасканальнага.
 
Закон назначает первосвященниками тех, кто имеет человеческие слабости, клятвенное же обещание, пришедшее после закона, навечно сделало Первосвященником Сына Божьего, ставшего совершенным через страдания.



2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.