Исход 4 глава

Исход, Пятикнижие Моисея
Под редакцией Кулаковых → Переклад Куліша та Пулюя

 
 

«Ну а если не поверят они, — усомнился Моисей, — если слушать не захотят меня и скажут: „Не являлся тебе ГОСПОДЬ“?»
 
І відказав Мойсей і каже: А як же не звіряться менї, анї послухають голосу мого, та скажуть: Не являвсь тобі Господь?

«Что в руке у тебя?» — спросил его ГОСПОДЬ. «Посох», — ответил Моисей.
 
І промовив до його Господь: Що се в руцї у тебе? І каже він: Палиця.

«Брось его на землю», — повелел ГОСПОДЬ. Моисей бросил посох на землю, и тот вдруг превратился в змею. Моисей кинулся было бежать от нее,
 
І глаголе: Кинь її на землю. І кинув її на землю, і стала змієм. І відбіг Мойсей від його.

но ГОСПОДЬ сказал ему: «Протяни руку и схвати ее за хвост». Моисей протянул руку, поймал змею, а та в руке у него снова стала посохом.
 
І каже Господь Мойсейові: Простягни руку, та возьми за хвоста. І просьтяг руку і узяв його за хвоста. І стала палиця в руцї в його:

«Это для того, чтобы израильтяне поверили, что Я, ГОСПОДЬ, Бог отцов их, Бог Авраама, Бог Исаака и Бог Иакова, воистину являлся тебе».
 
Щоб упевнились, що явивсь тобі Господь, Бог батьків їх, Бог Авраамів, Бог Ізааків і Бог Яковів.

Затем ГОСПОДЬ велел Моисею положить руку за пазуху. Моисей засунул руку за пазуху, а когда вынул ее, она была белой как снег: проказа1 поразила ее.
 
Каже йому Господь знов: Засунь руку твою за пазуху собі. І засунув руку за пазуху собі, і як вийняв її зза пазухи своєї, аж се рука його побілїла від прокази, як сьнїг.

«А теперь снова спрячь руку за пазуху», — сказал ГОСПОДЬ. Моисей так и сделал, когда же вынул ее, она вновь была здоровой, как и всë тело его.
 
І каже знов йому: Засунь руку твою за пазуху собі. І засунув він знов руку за пазуху свою; і вийняв її зза пазухи своєї, і се стала вона як тїло його.

«И если они не поверят тебе и первое чудо не убедит их, они могут поверить второму,2 — продолжал ГОСПОДЬ. —
 
І станеться коли не піймуть віри тобі, анї послухаються знамення первого, так піймуть віри тобі й послухаються знамення другого.

Если же ни тому, ни другому не поверят знамению и не послушают тебя, зачерпни воды из Нила и вылей ее на землю; станет на земле вода, которую почерпнул ты из реки, кровью».
 
І станеться, коли не впевняться й сими двома знаменнями, і не послухають голосу твого, так візьмеш води річної, та й виллєш на суходіл, і вода, що взяв єси з ріки, візьметься кровю на суходолї.

Тут Моисей снова стал умолять ГОСПОДА: «О Владыка! Не речист я — никогда3 не был таким и даже теперь, когда Ты заговорил со мной, рабом Твоим, я плохо владею языком своим, нескладна речь моя».
 
І каже Мойсей Господеві: Ой Господе! Не проречистий я нї здавна, нї з того часу, як почав єси глаголати рабові твойму. Нї! покволий у мові й тугоязикий.

«Кто дал уста человеку? — спросил ГОСПОДЬ. — Кто делает немым или глухим, зрячим или слепым? Разве не Я, ГОСПОДЬ?
 
І каже Господь Мойсейові: Хто дав уста чоловікові? Або хто сотворив нїмого, чи глухого, чи видющого, чи слїпуючого? Хиба не я, Господь?

Так иди же! При устах твоих буду Я, и Я научу тебя, что говорить».
 
Оце ж ійди, і я буду в устах твоїх, і навчати му тебе, що тобі промовляти.

«И все же молю Тебя, Владыка, другого пошли кого-нибудь, кого хочешь пошли, только не меня!» — просил Моисей.
 
І рече Мойсей: Молю тебе, Господи, вибери луччого посла.

Прогневался тогда ГОСПОДЬ на Моисея: «Но разве нет у тебя брата Аарона, левита, как и ты? А он, Я знаю, умеет говорить. Вот он уже готов выйти навстречу тебе и, увидев тебя, обрадуется.
 
І запалав гнїв Господень на Мойсея, і рече: Хиба не знаю, що твій брат Арон, Левієнко, уміє добре промовляти? І се він вийде на зустріч тобі і, побачивши тебе, звеселиться в серцї свойму.

Ты расскажешь ему всё и объяснишь, что должен он сказать фараону, а Я буду и с тобой, и с ним, когда вы будете говорить, и в том, что вам предстоит сделать, буду руководить вами.
 
І промовляти меш до його, вкладувати меш слова мої в уста його, я ж буду в устах у тебе і в устах у його, і навчати му вас, що вам чинити.

Аарон обратится к народу от твоего имени — он будет устами твоими, а ты будешь ему вместо Бога.4
 
І він буде речником твоїм до людей, і він тобі буде устами, ти ж йому будеш Богом.

И посох этот возьми с собой: им ты будешь творить знамения».
 
І сю палицю візьмеш у руку твою, нею сотвориш знамення.

Вернулся Моисей к Иофору, тестю своему, и сказал ему: «Хотел бы я возвратиться к братьям моим в Египте, узнать, живы ли они еще». «Ступай с миром», — не стал удерживать его Иофор.
 
І пійшов Мойсей, та й вернувсь до Єтра, тесьтя свого, і каже: Пійду й вернусь до браття мого, що в Египтї, та побачу, чи вони ще живі. І каже Єтро Мойсейові: Ійди собі здоровий з миром.

В Мидьяне ГОСПОДЬ вновь говорил с Моисеем, Он сказал ему: «Возвращайся в Египет: все, кто замышлял убить тебя, уже умерли».
 
І рече Господь Мойсейові в Мидіян землї: Ійди, вертайсь у Египет; повмірали бо всї, що шукали душі твоєї.

Тогда отправился Моисей в Египет вместе с женой и сыновьями своими: они ехали верхом на его осле. Он взял с собою свой посох: для него это был теперь посох Божий.
 
І взяв Мойсей жену свою та хлопята свої, посадив їх на осла, та й вернувсь у Египет. І взяв Мойсей жезло Боже в руку свою.

А ГОСПОДЬ дал ему такое наставление: «Когда придешь в Египет, яви непременно перед фараоном те чудеса, совершить которые Я дал тебе силу. Но Я дозволю фараону коснеть в своем упрямстве,5 и он не отпустит народ.
 
І рече Господь Мойсейові: Як прийдеш в Египет, гляди, усї ті чудеса, що вложив я в руку твою, щоб ти сотворив перед Фараоном. Я ж закаменю серце йому, і не відпустить людей.

Тогда ты скажешь фараону: „Так говорит ГОСПОДЬ: „Израиль — сын Мой, первенец Мой.
 
Ти ж промовляти меш до Фараона: Тако глаголе Господь: Мій син, мій первенець Ізраїль.

Я велел тебе отпустить его, сына Моего, дабы совершил он должное служение Мне, но ты отказался отпустить народ Мой, за это Я предам смерти сына твоего, твоего первенца““».
 
І глаголю тобі: Відпусти сина мого, щоб він служив менї. Як же не схочеш відпустити, знай, я вбю сина твого, первенця твого.

Дорогой, на ночлеге, приступил ГОСПОДЬ к Моисею и уже готов был умертвить его.6
 
І сталось у дорозї, на попасї, що стьрів Господь його та й хотїв убити.

Но Циппора, жена его, схватив острый кремень, обрезала крайнюю плоть сыну своему и, коснувшись ею ног Моисея,7 воскликнула: «Ты жених мой, кровью обретенный!»8
 
І взяла Зипора гострого кременя, та й обрізала крайнє тїлце в синка свого, та й кинула до ніг йому, і каже: Крівавий жених ти менї.

ГОСПОДЬ оставил Моисея в живых. (Именно тогда, по причине этого обрезания, Циппора и произнесла слова: «Жених, кровью обретенный».)
 
І відійшов геть від його. Казала тодї вона: Крівавий жених задля обрізання.

Тем временем ГОСПОДЬ велел Аарону идти в пустыню навстречу Моисею. Аарон отправился в путь и, встретившись с Моисеем у горы Божией, по-братски приветствовал его поцелуем.
 
І рече Господь Аронові: Вийди в степ на зустьріч Мойсейові. І пійшов і зустьрів його під горою Божою, та й поцїлував його.

Моисей рассказал Аарону обо всем, что говорил ему ГОСПОДЬ, посылая в Египет, рассказал и обо всех знамениях, которые ГОСПОДЬ поручил ему явить.
 
І повідав Мойсей Аронові всї слова Господнї, що послав його, й усї знамення, що заповідав йому.

И пошли Моисей с Аароном и собрали всех старейшин народа Израилева.
 
І пійшов Мойсей з Ароном і поскуплювали до купи всїх старших мужів громадських Ізраїля.

Аарон передал им всё, что ГОСПОДЬ сказал Моисею, и на глазах у собравшихся сотворил те самые знамения.
 
І промовив Арон усї слова, що глаголав Бог до Мойсея, і сотворив знамення перед людьми.

Израильтяне поверили ему; и когда услышали, что ГОСПОДЬ увидел, какие они терпят муки, и позаботился о них, они пали ниц, благодарно преклонились пред Господом.
 
І вірували люде, і чувши, що Господь навідавсь до синів Ізрайлевих, і що зглянувсь на їх бідуваннє, похилились і поклонились до землї.

Примечания:

 
Под редакцией Кулаковых
6  [1] — Проказа — в ВЗ это общее название всех кожных болезней, а не только собственно лепры, болезни Хансена.
8  [2] — Букв.: и голоса первого знамения не услышат, то поверят голосу второго.
10  [3] — Букв.: ни вчера, ни позавчера.
16  [4] — Так в друг. пер.; букв.: ты будешь для него Богом.
21  [5] — Эти слова при их буквальном переводе: «Я сделаю сердце его упрямым / жестким / непреклонным» — создают впечатление, что упрямство фараона не зависело от его воли, а было навязано ему Богом. Такое представление глубоко ошибочно уже только потому, что, как не раз говорится в книге Исход, упрямство проявлял сам фараон (см. 8:15,32; 9:34), и это признавали позднее даже язычники (см. 1Цар 6:6). Слова: «Я сделаю сердце его упрямым» — говорят лишь о том, что все действия Бога, направленные на то, чтобы смягчить сердце фараона и привести его к покаянию (это то самое, что Бог желает сделать с каждым человеком — Иез 33:11; 1Тим 2:4), в случае с фараоном, по его же собственному выбору, привели к прямо противоположному результату.
24  [6] — Уже древние толкователи полагали, что по настоянию жены Моисей, нарушая установление Божье, не обрезал вовремя второго сына. Согласно одному из традиционных толкований, Бог не мог оставить без наказания непослушание Моисея, ведь тот шел в Египет, чтобы освободить от рабства народ обрезанный.
25  [7] — Букв.: ног его.
25  [8] — Букв.: жених / муж крови ты мне (эти же слова и в ст. 26). Наш перевод этого по-разному понимаемого выражения основывается на том, что в данном контексте при угрозе смерти для Моисея (см. примеч. к ст. 24) Циппора как бы дает за него выкуп, чтобы, пролив кровь своего сына, вновь приобрести Моисея как мужа, хотя и бросает при этом ему горький упрек.
 
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.