3 Царств 19 глава

Третья книга Царств
Под редакцией Кулаковых → Переклад Огієнка

Ахав пересказал Иезавели всё, что сделал Илия и как он перебил мечом всех пророков Ваала.

А Аха́в доніс Єзаве́лі все, що́ зробив був Ілля, і все те, що він повбивав усіх пророків мече́м.

Тогда Иезавель послала к Илии гонца с такими словами: «Пусть так-то и эдак поступят со мной боги и еще добавят, если завтра к этому часу я не покончу с тобой, как ты покончил с ними».

І послала Єзаве́ль посланця́ до Іллі, говорячи: „Отак нехай зро́блять мені бо́ги, і так нехай додадуть, якщо цього ча́су взавтра я не зроблю́ душі твоїй, як зро́блено душі кожного з них!“

Илия испугался и, спасая свою жизнь, бежал в Беэр-Шеву, что в Иудее. Там он оставил своего слугу,

І побачив він це, і встав та й пішов, боячи́сь за душу свою́. І прийшов він до Юдиної Беер-Шеви, і позоставив там свого хло́пця.

а сам ушел в пустыню. Отойдя на один день пути, он сел под можжевеловым кустом и стал молить о смерти. «Довольно, ГОСПОДИ! — говорил он. — Забери мою жизнь — я ведь не лучше моих предков».

А сам пішов пустинею, дорогою одного дня, і сів під одним ялівце́м, і зажадав собі смерти, і сказав: „До́сить тепер, Господи! Візьми душу мою, бо я не ліпший від батькі́в своїх!“

Он лег и заснул под этим кустом. Но его коснулся ангел и сказал: «Встань и поешь».

І поклався він, і заснув під одним ялівце́м. Аж ось Ангол діткнувся його та й сказав йому: „Устань та попоїж!“

Он взглянул и увидел у себя в изголовье лепешку, испеченную на углях, и кувшин с водой. Он поел, выпил воды и снова лег.

І глянув він, аж ось у його голова́х кала́ч, спечений на вугіллі, та дзба́нок води. І він їв та пив, і зно́ву поклався.

Но вернулся ангел ГОСПОДЕНЬ и вновь коснулся его, сказав: «Встань и поешь, тебе предстоит дальний путь!»

І вернувся Ангол Господній удруге, і діткнувся його та й сказав: „Устань, попоїж, бо дорога тяжка́ перед тобою“.

Он встал, поел и попил. Подкрепившись, он отправился в путь и шел сорок дней и сорок ночей до Божьей горы, Хорива.

І він устав, і попоїв та напився. І він ішов, підкрі́плений тією їжею, сорок день та сорок ноче́й аж до Божої гори Хори́в.

Там он нашел пещеру, вошел в нее и заночевал. И было ему слово ГОСПОДНЕ: «Что ты здесь делаешь, Илия?»

І прибу́в він туди до печери, і переночува́в там, аж ось Господнє слово до нього. І сказав Він йому: „Чого́ ти тут, Іллє́?“

«Я горячо ревную о ГОСПОДЕ, Боге Воинств, — ответил он, — отвергли израильтяне Твой Завет, жертвенники Твои разрушили, пророков Твоих перебили мечом — один я остался, но и у меня хотят отнять жизнь».

А той відказав: „Я був дуже горливий для Господа, Бога Савао́та, бо Ізраїлеві сини покинули заповіта Твого та порозбива́ли же́ртівники Твої, а пророків Твоїх повбивали мече́м, — і позостався я сам. І шукали вони душу мою, щоб узяти її“.

ГОСПОДЬ сказал: «Выйди и встань на горе пред ГОСПОДОМ — и пройдет там ГОСПОДЬ. И ураганный ветер будет рушить горы и валить скалы пред ГОСПОДОМ, — но не в ветре ГОСПОДЬ. После ветра — землетрясение, но не в землетрясении ГОСПОДЬ.

А Він відказав: „Вийди, і станеш на горі перед Господнім лицем. Аж ось перехо́дитиме Господь, а перед Господнім лицем вітер великий та міцни́й, що зриває го́ри та скелі лама́є. Та не в вітрі Господь. А по вітрі — трус землі, та не в трусі Господь.

После землетрясения — пламя, но не в пламени ГОСПОДЬ. А после пламени — тонкий звук безмолвия».1

А по трусі огонь, — і не в огні Господь. А по огні — тихий ла́гідний голос“.

Когда услышал это Илия, то закрыл лицо накидкой, вышел и встал у входа в пещеру. И спросил его голос: «Что ты здесь делаешь, Илия?»

І сталося, як почув це Ілля, то закрив своє обличчя плаще́м своїм, та й ви́йшов, і став у входа печери. Аж ось до нього Голос, шо говорив: „Чого́ ти тут, Іллє́?“

А він відказав: „Я був дуже горливий для Господа, Бога Савао́та, бо Ізраїлеві сини покинули заповіта Твого та порозбивали же́ртівники твої, а пророків Твоїх повбивали мече́м, — і позоста́вся я сам. І шукали вони душу мою, щоб узяти її“.

ГОСПОДЬ сказал ему: «Иди в обратный путь через пустыню к Дамаску. Помажь Хазаэля в цари арамейские,

І сказав до нього Господь: „Іди, вернися на свою доро́гу на Дамаську пустиню. І при́йдеш, і пома́жеш Хазаїла на царя над Сирією.

Иегу, сына Нимши, помажь в цари израильские, а Елисея, сына Шафата из Авель-Мехолы, помажь в пророки — вот твой преемник.

А Єгу, Німшієвого сина, помажеш на царя над Ізраїлем, а Єлисе́я, Шафатового сина з Авел-Мехоли, помажеш на пророка замість се́бе.

Кто избежит меча Хазаэля, того убьет Иегу, а кто спасется от меча Иегу, того убьет Елисей.

І станеться, — хто втече від Хазаїлового меча, того вб'є Єгу, а хто втече від меча Єгу, того вб'є Єлисе́й.

Я оставлю в живых семь тысяч человек в Израиле — всех, чьи колени не преклонялись перед Ваалом, чьи уста не целовали его».

А в Ізраїлі Я позоста́вив сім тисяч, — усі коліна, що не схиля́лися перед Ваалом, та всі уста, що не цілували його“.

Илия ушел оттуда и нашел Елисея, сына Шафата. Тот пахал поле на двенадцати парах волов и за последней шел сам. Проходя мимо, Илия набросил на него свою накидку.

І пішов він ізві́дти, і знайшов Єлисе́я, Шафатового сина, а він оре́. Дванадцять за́прягів перед ним, а він при дванадцятому. І підійшов до нього Ілля та й кинув йому свого плаща́.

Тот оставил волов и побежал за Илией, говоря: «Позволь мне поцеловать на прощанье отца и мать, и я пойду за тобой». «Возвращайся! — ответил Илия. — Разве я против?»2

І позоставив той волів, та й побіг за Іллею й сказав: „Нехай поцілую я батька свого́ та свою матір, — та й піду́ за тобою!“ А той відказав йому: „Іди, але вернися, бо що́ я зробив тобі?“

Елисей вернулся, взял двух волов, зарезал их, развел из ярма и плуга костер, приготовил мясо и раздал его людям, чтобы они поели. А сам он отправился вслед за Илией и служил ему.

І вернувся він від нього, і взяв за́пряга волів та й прині́с його в жертву, а я́рмами волів зварив його м'ясо, і дав народові, а ті їли. І він устав, і пішов за Іллею, та й служив йому.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

12 [1] — Или: трепетное безмолвие. Друг. возм. пер.: шепот, тихий и тонкий.

20 [2] — Букв.: ведь что я сделал тебе? Друг. возм. пер.: ведь я (еще) ничем не обременил тебя?

« 18 глава 20 глава »