3 Царств 2 глава

Третья книга Царств
Под редакцией Кулаковых → Переклад Огієнка

Когда пришло Давиду время умирать, он завещал сыну своему Соломону:

І набли́зилися Давидові дні до смерти, і він наказав своєму синові Соломонові, говорячи:

«Я отправляюсь в путь, что предначертан всем,1 — а ты крепись и мужайся.

„Ось я йду дорогою всієї землі, а ти будеш міцни́й та станеш мужем.

Повинуйся указаниям2 ГОСПОДА, Бога твоего: следуй Его путями, повинуйся тому, что Он установил и заповедал, что судил и о чем засвидетельствовал, как написано в Законе Моисея, — и преуспеешь во всем, что бы ты ни делал, к чему бы ни устремился!

І будеш ти стерегти́ нака́зи Господа, Бога свого, щоб ходити Його дорогами, щоб стерегти́ постанови Його, заповіді Його, та устави Його й сві́дчення Його, як писано в Мойсеєвім Зако́ні, щоб тобі щастило в усьому, що будеш робити, і скрізь, куди зве́рнешся,

Тогда исполнит ГОСПОДЬ слово Свое, что дал мне, сказав: „Если потомки твои будут следовать праведными путями,3 будут верны Мне всем сердцем и всей душой, то не иссякнет твой род и не утратит престола Израилева“.

щоб ви́повнив Господь слово Своє, яке говорив мені, кажучи: Якщо сини твої будуть стерегти дороги свої, щоб ходити перед лицем Моїм у правді всім своїм серцем та всією душею своєю, то, сказав: Не буде переводу ніко́му від тебе на троні Ізраїлевім!

И еще: ты знаешь, как обошелся со мной Йоав, сын Церуи, и как поступил он с двумя военачальниками израильскими: с Авнером, сыном Нера, и с Амасой, сыном Етера.4 Он убил их в мирное время, пролив кровь как на войне, — и кровь эта запятнала пояс на его бедрах и обувь на ногах.

А також ти знаєш, що́ зробив мені Йоа́в, син Церуїн, що́ зробив він двом провідника́м Ізраїлевих військ, — Авнерові, Неровому синові, та Амасі, синові Єтеровому. Він повбивав їх, і пролив воєнну кров у час миру, і попля́мив воєнною кров'ю свого пояса, що на сте́гнах його, та санда́лі свої, що на нога́х його.

Действуй мудро и не дай его седой голове мирно сойти в Шеол.

І ти зро́биш за своєю мудрістю, і не даси зни́зитися сивині́ його мирно до шео́лу.

А сыновьям Барзиллая из Гилада окажи милость: пусть они едят за твоим столом, ведь они помогли мне бежать от брата твоего Авессалома.

А синам ґілеадянина Барзіллая зробиш ласку, і нехай вони будуть серед тих, що їдять за твоїм столом, бо вони отак прийшли до ме́не, коли я втікав перед Авесаломом, твоїм братом.

Есть еще рядом с тобой Шими, сын Геры, вениаминитянин из Бахурима. Он яростно проклинал меня в день, когда я отправился в Маханаим. Но, когда я возвращался, он вышел мне навстречу к Иордану, и я поклялся ему ГОСПОДОМ, что не казню его.

А ось з тобою Шім'ї, Ґерин син, веніяминівець із Бахуріму. А він прокля́в був мене гострим прокля́ттям того дня, коли я йшов до Маханаїму. Та він прийшов до Йорда́ну стрі́нути мене, і я присягнув йому Господом, говорячи: Не заб'ю тебе мечем!

Не оставь его безнаказанным, ведь ты мудрый человек и знаешь, как свести его в Шеол, обагрив кровью его седины».

А тепер не прощай йому́, бо ти муж мудрий, і знатимеш, що́ зробити йому, — і ти сивину́ його зведе́ш у крові до шео́лу“.

Давид отошел к праотцам и был погребен в Городе Давидовом.

І спочив Давид з батьками своїми, і був похо́ваний у Давидовім Місті.

Он царствовал над Израилем сорок лет: семь лет в Хевроне и тридцать три года в Иерусалиме.

А дні, що Давид царював над Ізраїлем, сорок літ: у Хевроні царював він сім літ, а в Єрусалимі царював тридцять і три роки.

Соломон взошел на престол отца своего Давида, и царская власть его упрочилась.

І сів Соломон на троні Давида, батька свого, і його царюва́ння було дуже міцне́.

Адония, сын Хаггит, пришел к Вирсавии, матери Соломона. «С миром ли ты пришел?» — спросила она, и тот ответил: «С миром».

І прийшов Адо́нія, син Гаґґітин, до Вірсавії, Соломонової матері, а вона сказала: „Чи при́хід твій — з миром?“ І він відказав: „З миром“.

И добавил: «Дело есть у меня к тебе». «Говори!» — отвечала она.

І сказав: „Справа в мене до те́бе“. А вона відказала: „Говори!“

«Ты знаешь, — сказал он, — что царство прочили мне и что весь Израиль видел во мне царя. Но царство досталось брату моему, такова была воля ГОСПОДА.

І він сказав: „Ти знаєш, що моє було це царство, і на мене звернув увесь Ізраїль своє обличчя, щоб мені царювати. Та відійшло царство, і доста́лось моєму братові, бо від Господа це сталось йому.

Об одном только я попрошу тебя, не откажи мне!» «Говори!» — повторила она.

А тепер одне бажа́ння жадаю я від тебе: Не відмовляй мені!“ А вона сказала йому: „Говори!“

«Поговори с царем Соломоном, ведь он не откажет тебе, — сказал он. — Пусть дадут мне в жены Авишагу из Шунема!»

І він сказав: „Скажи цареві Соломонові, — бо він не відмовить тобі, — щоб він дав мені шунаммітку Авішаґ за жінку“.

«Хорошо, — отвечала Вирсавия, — я переговорю о тебе с царем».

І сказала Вірсавія: „Добре, — я скажу́ про тебе царе́ві“.

И Вирсавия отправилась к царю Соломону переговорить с ним об Адонии. Царь поднялся ей навстречу, поклонился и сел на свой престол, а матери царя поставили другой, чтобы она села по правую руку от него.

І прийшла Вірсавія до царя Соломона, щоб сказати йому про Адонія. А цар устав назустріч їй, і вклонився їй, та й сів на своєму троні. І поставив він трона й для царевої матері, і вона сіла по прави́ці його.

«Есть у меня к тебе небольшая просьба, — сказала она, — не откажи мне!» «Проси, матушка, — ответил ей царь, — я тебе не откажу!»

І сказала вона: „Одне мале жада́ння бажаю я від тебе, — не відмов мені“. І сказав їй цар: „Жадай, мати моя, бо я не відмо́влю тобі“.

Та попросила: «Пусть Авишагу из Шунема дадут в жены Адонии, твоему брату!»

І сказала вона: „Нехай шунаммітка Авішаґ буде да́на братові твоєму Адонії за жінку“.

«Отчего это ты просишь для Адонии Авишагу из Шунема? — отвечал царь Соломон матери. — Попроси уж тогда для него и царство, ведь он брат мой и старше меня, с ним и священник Эвьятар, и Йоав, сын Церуи!»

І відповів цар Соломон та й сказав своїй матері: „І на́що ти про́сиш шунаммітку Авішаґ для Адонії? Та попроси для нього й царства, бо він брат мій, ста́рший від мене, і для нього, і для священика Евіятара, і для Йоава, Церуїного сина“!

И поклялся царь Соломон ГОСПОДОМ: «Пусть так-то и эдак поступит со мной Бог и добавит к тому еще, если Адония не поплатится жизнью за эти слова!

І присягнув цар Соломон Господом, говорячи: „Так нехай зробить мені Бог, і так нехай додасть, коли не на душу свою говорив Адонія це слово...

Жив ГОСПОДЬ, Который укрепил меня и, возведя на престол отца моего Давида, утвердил мой род5 по Своему обещанию, — сегодня Адония умрет».

А тепер, — як живий Господь, що міцно поставив мене й посадовив мене на троні мого батька Давида, і що зробив мені дім, як говорив був, — сьогодні буде вбитий Адо́нія!“

Царь Соломон послал Бенаю, сына Ехояды, и тот убил его.6

І послав цар Соломон через Бенаю, Єгоядиного сина, — і він ура́зив його, і той помер...

А священнику Эвьятару царь велел: «Иди в Анатот, на свой земельный надел. Ты достоин смерти, но сегодня я не казню тебя, потому что ты носил ковчег Владыки ГОСПОДА перед отцом моим Давидом и разделял с ним все тяготы».

А священикові Евіятарові цар сказав: „Іди до Анатоту на поля́ свої, бо ти чоловік смерти, а цього дня не вб'ю тебе, бо носив ти ковчега Владики Господа перед обличчям батька мого Давида, і що терпів ти в усьому, в чому терпів мій батько“.

И Соломон удалил Эвьятара от священнического служения ГОСПОДУ — по слову, что сказано было в Силоме о потомстве Илия.

І вигнав Соломон Евіятара, щоб не був священиком для Господа, щоб ви́повнилося слово Господнє, яке говорив у Шіло́ на дім Іліїв.

Слух об этом дошел до Йоава, который был за Адонию, хотя сторону Авессалома ранее не принял. Йоав спешно бежал в Шатер Откровения ГОСПОДНЕГО и схватился за рога жертвенника.

А звістка про це прийшла аж до Йоава, бо Йоав схилявся до Адонії, а до Авесалома не схилявся. І втік Йоав до Господньої скинії, і схопи́вся за роги же́ртівника...

Соломону рассказали, что Йоав бежал в Шатер ГОСПОДЕНЬ и припал к жертвеннику, и он отправил Бенаю, сына Ехояды, сказав: «Иди и убей его».

І доне́сено цареві Соломонові, що Йоав утік до скинії Господньої, і ось він при жертівнику. І послав Соломон Бенаю, Єгоядиного сина, говорячи: „Іди, — урази́ його!“

Беная пришел в Шатер ГОСПОДЕНЬ и сказал Йоаву: «Царь велит тебе выйти!» Тот отвечал: «Нет, здесь я и умру!» Беная вернулся к царю и передал ему то, что сказал Йоав.

І ввійшов Беная до Господньої скинії, та й сказав до нього: „Так сказав цар: Вийди!“ А той відказав: „Ні, я тут помру!“ І передав Беная цареві це слово, говорячи: „Так сказав Йоав, і так відповів мені“.

Царь сказал ему: «Поступи по его слову: убей его и похорони — и тем сними с меня и с рода отца моего вину за кровь, напрасно пролитую Йоавом.

І сказав йому цар: „Зроби, як я говорив, і врази́ його. І поховаєш його, і зді́ймеш невинну кров, що Йоав пролив був, з мене та з дому мого батька.

Пусть Сам ГОСПОДЬ наведет на его собственную голову пролитую им кровь — ведь он напал на двух мужей честнее и лучше его и убил их мечом, так что отец мой Давид и не знал того, — на Авнера, сына Нера, военачальника израильского, и на Амасу, сына Етера, военачальника иудейского.

І нехай оберне Господь його кров на його голову, що він ура́зив був двох мужів справедливих та ліпших від нього, і повбивав їх мече́м, а батько мій Давид того не знав: Авнера, Нериного сина, провідника́ Ізраїлевого війська, та Амасу, сина Єтеревого, провідника́ Юдиного війська.

Пусть будет вина за эту кровь на голове Йоава и на потомстве его вечной, а Давиду и потомству его, и роду его, и престолу пусть будет вечно мир от ГОСПОДА!»

І нехай зве́рнеться їхня кров на голову Йоава та на голову насіння його навіки. А Давидові й насінню його та дому його й трону його нехай буде мир від Господа аж навіки“.

Беная, сын Ехояды, пошел и убил Йоава. Тот был похоронен у себя дома в пустыне.

І пішов Беная, Єгоядин син, і вра́зив його, та й убив його. І був він похо́ваний у своїм домі в пустині.

Вместо него царь поставил над войском Бенаю, сына Ехояды, а священника Цадока назначил вместо Эвьятара.

А цар, замість нього, настанови́в над ві́йськом Бенаю, Єгоядиного сина, а священика Садока цар настановив замість Евіятара.

Царь призвал к себе Шими и сказал ему: «Построй себе дом в Иерусалиме, живи в нем и никуда не уходи оттуда.

І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав йому: „Збудуй собі дім в Єрусалимі, й осядеш там, і не ви́йдеш звідти ані сюди, ані туди.

В тот самый день, когда ты выйдешь из города и перейдешь поток Кедрон, ты умрешь и сам будешь виновен в своей гибели».7

І буде того дня, як ти ви́йдеш і пере́йдеш поток Кедро́н, то щоб ти добре знав, що конче помреш. Кров твоя буде на голові твоїй!“

Шими отвечал: «Хорошо ты сказал! И как сказал владыка мой царь, так и поступит твой слуга». И Шими жил в Иерусалиме долгое время.

І сказав Шім'ї до царя: „Добра це річ. Як наказав пан мій цар, так зробить раб твій'.“ І сидів Шім'ї в Єрусалимі багато днів.

Но когда прошло три года, двое рабов бежали от Шими к Ахишу, сыну Маахи, царю Гата. Шими сообщили о том, что видели его рабов в Гате.

І сталося в кінці трьох років, і втекли́ двоє рабів Шім'ї до Ахіша, Маахіного сина, ґатського царя. І доне́сли Шім'ї, говорячи: „Ось раби́ твої в Ґаті!“

Верхом на осле он отправился к Ахишу на поиски и вернул из Гата своих рабов.

І встав Шім'ї, й осідлав осла свого та й подався до Ахіша, щоб пошукати своїх рабів. І пішов Шім'ї, і привів своїх рабів з Ґату.

Соломону сообщили, что Шими покидал Иерусалим, съездил в Гат и вернулся.

А Соломонові доне́сено, що Шім'ї пішов з Єрусалиму в Ґат і вернувся.

Царь позвал к себе Шими и спросил: «Не ты ли клялся мне пред ГОСПОДОМ и не я ли предупреждал тебя: знай наверняка, что в день, когда ты уйдешь отсюда куда-нибудь, ты умрешь? И ты ответил мне: „Хорошо, слушаюсь тебя “.

І послав цар, і покликав Шім'ї та й сказав до нього: „Чи ж я не заприсяг тебе Господом, і не взяв свідка проти тебе, говорячи: Того дня, коли ти ви́йдеш і пі́деш туди чи сюди, щоб ти добре знав, що конче помреш? І ти сказав мені: Добра це річ, що я чув.

Что же ты не сдержал клятвы, данной пред ГОСПОДОМ, и не повиновался приказу, который я дал тебе?»

І чому́ ти не додержувався Господньої прися́ги та нака́за, що я наказав був тобі?“

И еще царь сказал Шими: «Ты знаешь всё зло, что затаил в своем сердце и что причинил отцу моему Давиду. Пусть на твою голову наведет ГОСПОДЬ всё твое зло!

І сказав цар до Шім'ї: „Ти знаєш усе те зло, і знало твоє серце, що зробив ти Давидові, батькові моєму. І поверне Господь твоє зло на твою голову.

А Царь Соломон пусть будет благословен, и престол Давида пусть будет крепок пред ГОСПОДОМ вечно».

А цар Соломон — благословенний, а Давидів трон буде стояти міцно перед Господнім лицем аж навіки“.

Царь отдал приказ Бенае, сыну Ехояды, тот пошел и убил Шими. И так утверждалась царская власть в руках Соломона.

І цар наказав Бенаї, Єгоядиному синові, і той вийшов і вра́зив його, — і він номер. І царство зміцніло в Соломоновій руці.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

2 [1] — Букв.: всей земле.

3 [2] — Букв.: соблюдай повеления.

4 [3] — Букв.: блюсти пути свои.

5 [4] — Или: Итры — так в 2Цар 17:25.

24 [5] — Букв.: устроил мой дом, друг. возм. пер.: утвердил мою династию.

25 [6] — Букв.: и тот сразил его, и он умер.

37 [7] — Букв.: кровь твоя будет на голове твоей.

« 1 глава 3 глава »