3 Царств 2 глава

Третья книга Царств
Под редакцией Кулаковых → Переклад Куліша та Пулюя

 
 

Когда пришло Давиду время умирать, он завещал сыну своему Соломону:
 
Як же прийшла година, вмерти Давидові, заповів він синові свойму Соломонові, мовлячи:

«Я отправляюсь в путь, что предначертан всем,1 — а ты крепись и мужайся.
 
Я йду оце в ту дорогу, що нею ввесь сьвіт ійти мусить, ти ж кріпися й покажи себе мужем.

Повинуйся указаниям2 ГОСПОДА, Бога твоего: следуй Его путями, повинуйся тому, что Он установил и заповедал, что судил и о чем засвидетельствовал, как написано в Законе Моисея, — и преуспеешь во всем, что бы ты ни делал, к чему бы ни устремился!
 
І пильнуй того, що вимагає Господь, Бог твій, від тебе: ходи путьми його й держи його встанови, заповідї, права і сьвідчення, як се написано в Мойсейовому законї, щоб бути тобі розважливим у всьому, що чинити меш, і всюди, куди обернешся;

Тогда исполнит ГОСПОДЬ слово Свое, что дал мне, сказав: „Если потомки твои будут следовать праведными путями,3 будут верны Мне всем сердцем и всей душой, то не иссякнет твой род и не утратит престола Израилева“.
 
Щоб Господь справдив слово своє, що прорік про мене, а воно таке: коли сини твої будуть вважати на свою путь, щоб ходити передо мною в правдї від усього серця й від усієї душі, то не перестануть потомки твої седїти на престолї Ізрайлевому.

И еще: ты знаешь, как обошелся со мной Йоав, сын Церуи, и как поступил он с двумя военачальниками израильскими: с Авнером, сыном Нера, и с Амасой, сыном Етера.4 Он убил их в мирное время, пролив кровь как на войне, — и кровь эта запятнала пояс на его бедрах и обувь на ногах.
 
Далїй же: знаєш сам, що вкоїв менї Йоаб Саруєнко, що він заподїяв двом гетьманам Ізрайлевим, Абенирові Ниренкові та Амессї Етеренкові, повбивавши їх серед миру, як би на війнї, та проливши, як на війнї, кров на пояс, що був на череслах у його, й на обуву, що мав на ногах своїх.

Действуй мудро и не дай его седой голове мирно сойти в Шеол.
 
Оце ж чини по свойму розуму й не дай йому зїйти в землю на той сьвіт із волосом сивим.

А сыновьям Барзиллая из Гилада окажи милость: пусть они едят за твоим столом, ведь они помогли мне бежать от брата твоего Авессалома.
 
Синам же Галаадїя Берзеллїя яви ласку, щоб вони за твоїм столом їли, вони бо стали менї в пригодї, як я втїкав од брата твого Абессалома.

Есть еще рядом с тобой Шими, сын Геры, вениаминитянин из Бахурима. Он яростно проклинал меня в день, когда я отправился в Маханаим. Но, когда я возвращался, он вышел мне навстречу к Иордану, и я поклялся ему ГОСПОДОМ, что не казню его.
 
Далїй, маєш ще при собі Семея Геренка, Беняминїя з Бахуриму: сей проклинав мене тяжко, як ійшов я в Маханаїм, та він вийшов зустріч мене на Йордань, і я заприсяг Господом, кажучи: Я не страчу тебе!

Не оставь его безнаказанным, ведь ты мудрый человек и знаешь, как свести его в Шеол, обагрив кровью его седины».
 
Ти ж не зостав його без кари, бо ти чоловік мудрий, так знати меш добре, що йому заподїяти, щоб він пійшов на той сьвіт із сивим волосом скривавленим.

Давид отошел к праотцам и был погребен в Городе Давидовом.
 
І почив Давид із отцями своїми, й поховано його в Давидовому городї.

Он царствовал над Израилем сорок лет: семь лет в Хевроне и тридцать три года в Иерусалиме.
 
Царювання ж Давидового над Ізраїлем було сорок год: в Гебронї він правив сїм год, в Ерусалимі ж трийцять і три годи.

Соломон взошел на престол отца своего Давида, и царская власть его упрочилась.
 
І сїв Соломон на престолї батька свого Давида, а потуга його все кріпшала та й кріпшала.

Адония, сын Хаггит, пришел к Вирсавии, матери Соломона. «С миром ли ты пришел?» — спросила она, и тот ответил: «С миром».
 
І прийшов Адонїя, син Аггитин, до Бетсаби, матері Соломонової. І спитала вона: А мирний же приход твій? І відказав їй: Мирний.

И добавил: «Дело есть у меня к тебе». «Говори!» — отвечала она.
 
І почав: Треба менї поговорити з тобою. Каже вона: Говори.

«Ты знаешь, — сказал он, — что царство прочили мне и что весь Израиль видел во мне царя. Но царство досталось брату моему, такова была воля ГОСПОДА.
 
Тодї каже він: Знаєш сама, що царство було моє й що ввесь Ізраїль ждав, що царем буду я. Та воно пійшло инакше й припало царство мойму братові, бо Господь йому так призначив.

Об одном только я попрошу тебя, не откажи мне!» «Говори!» — повторила она.
 
Тепер в мене одна тільки просьба до тебе: не відмов менї. І каже вона йому: Говори.

«Поговори с царем Соломоном, ведь он не откажет тебе, — сказал он. — Пусть дадут мне в жены Авишагу из Шунема!»
 
І промовив він: Попроси царя Соломона — бо він тобі не відмовить — нехай оддасть за мене Абисагу з Сунаму.

«Хорошо, — отвечала Вирсавия, — я переговорю о тебе с царем».
 
І каже Бетсаба: Добре, я перемовлюсь із царем про тебе.

И Вирсавия отправилась к царю Соломону переговорить с ним об Адонии. Царь поднялся ей навстречу, поклонился и сел на свой престол, а матери царя поставили другой, чтобы она села по правую руку от него.
 
Як же ввійшла Бетсаба до царя Соломона, щоб із ним перемовитись про Адонїю, царь піднявся, вклонивсь перед нею та й сїв на свойму престолї. Поставлено престол і про цареву панїматку, й вона сїла з правого боку його.

«Есть у меня к тебе небольшая просьба, — сказала она, — не откажи мне!» «Проси, матушка, — ответил ей царь, — я тебе не откажу!»
 
І каже вона: Є в мене просьба невеличка до тебе, не відмов менї її. І відказав їй царь: Скажи тілько, панїматко, я певно тобі не відмовлю.

Та попросила: «Пусть Авишагу из Шунема дадут в жены Адонии, твоему брату!»
 
І промовила вона: Що, коли б Абисагу з Сунаму оддали за твого брата Адонїю?

«Отчего это ты просишь для Адонии Авишагу из Шунема? — отвечал царь Соломон матери. — Попроси уж тогда для него и царство, ведь он брат мой и старше меня, с ним и священник Эвьятар, и Йоав, сын Церуи!»
 
І відказав царь Соломон матері: О, чому ти просиш тільки Абисагу з Сунаму про Адонїя? Лучше проси вже йому й царства. Він же бо мій старший брат, до того ж має за собою сьвященника Абіятара та Йоаба Саруєнка.

И поклялся царь Соломон ГОСПОДОМ: «Пусть так-то и эдак поступит со мной Бог и добавит к тому еще, если Адония не поплатится жизнью за эти слова!
 
І поклявсь царь Соломон Господом так: Нехай менї те й те вдїє Бог, коли Адонїя виявив се бажаннє не про те, щоб наложити головою!

Жив ГОСПОДЬ, Который укрепил меня и, возведя на престол отца моего Давида, утвердил мой род5 по Своему обещанию, — сегодня Адония умрет».
 
Так певно, як живе Господь, що укріпив мене й посадив мене на престолї батька мого Давида, та по своїй обіцянцї устроїв менї дом: сьогоднї буде страчений Адонїя!

Царь Соломон послал Бенаю, сына Ехояды, и тот убил его.6
 
І дав царь Соломон наказ Банеї Йодаєнкові, й вбив його той, і вмер він.

А священнику Эвьятару царь велел: «Иди в Анатот, на свой земельный надел. Ты достоин смерти, но сегодня я не казню тебя, потому что ты носил ковчег Владыки ГОСПОДА перед отцом моим Давидом и разделял с ним все тяготы».
 
Сьвященникові ж Абіятарові повелїв царь: Ійди ув Анатот у твій хутор, бо й ти заробив смерть. Та сьогоднї тебе не страчу, бо ти носив скриню Господню перед моїм отцем Давидом, і все, що витерпів отець мій, терпів і ти з ним.

И Соломон удалил Эвьятара от священнического служения ГОСПОДУ — по слову, что сказано было в Силоме о потомстве Илия.
 
Так видалив Соломон Абіятара, щоб він більш не був сьвященником Господнїм; і справдилось Господнє слово, що сказав був про дом Ілїя в Силомі.

Слух об этом дошел до Йоава, который был за Адонию, хотя сторону Авессалома ранее не принял. Йоав спешно бежал в Шатер Откровения ГОСПОДНЕГО и схватился за рога жертвенника.
 
Як дойшла ж про се чутка до Йоаба — Йоаб же тягнув руку за Адонїєю, а до Соломона не прихилявся — то він втїк у намет Господень та й ухопився за роги жертівника.

Соломону рассказали, что Йоав бежал в Шатер ГОСПОДЕНЬ и припал к жертвеннику, и он отправил Бенаю, сына Ехояды, сказав: «Иди и убей его».
 
Як же з'ясовано цареві Соломонові: Йоаб утїк у намет Господень і стоїть коло жертівника, послав Соломон Банею Йодаєнка з наказом: ійди, вбий його.

Беная пришел в Шатер ГОСПОДЕНЬ и сказал Йоаву: «Царь велит тебе выйти!» Тот отвечал: «Нет, здесь я и умру!» Беная вернулся к царю и передал ему то, что сказал Йоав.
 
Як же прийшов Банея до намету Господнього, сказав йому: Такий царський наказ: Ходи сюди! той же відказує: Нї, тут хочу вмерти. І принїс Банея відповідь і каже: Так говорив Йоаб і так він менї відказав.

Царь сказал ему: «Поступи по его слову: убей его и похорони — и тем сними с меня и с рода отца моего вину за кровь, напрасно пролитую Йоавом.
 
І рече йому царь: Зроби так, як він промовив; убий його й поховай, щоб зняти з мене й з моєї родини кров, що Йоаб пролив безвинно.

Пусть Сам ГОСПОДЬ наведет на его собственную голову пролитую им кровь — ведь он напал на двух мужей честнее и лучше его и убил их мечом, так что отец мой Давид и не знал того, — на Авнера, сына Нера, военачальника израильского, и на Амасу, сына Етера, военачальника иудейского.
 
І нехай Господь оберне кров його на його голову, бо він убив двох таких, що були безвинні й лучші його, а мій отець Давид і не знав про те, Абенира Ниренка, гетьмана Ізрайлевого та Амессу Етеренка, гетьмана Юдиного.

Пусть будет вина за эту кровь на голове Йоава и на потомстве его вечной, а Давиду и потомству его, и роду его, и престолу пусть будет вечно мир от ГОСПОДА!»
 
Оце ж нехай кров їх навіки впаде на голову Йоабові й потомків його, а Давидові й потомкам його, й домові його, й престолові його по всї вічні часи нехай посилає Господь щасну долю!

Беная, сын Ехояды, пошел и убил Йоава. Тот был похоронен у себя дома в пустыне.
 
І пійшов Банея Йодаєнко та й убив Йоаба, й поховано його в домівцї його в степу.

Вместо него царь поставил над войском Бенаю, сына Ехояды, а священника Цадока назначил вместо Эвьятара.
 
І поставив царь Соломон Банею Йодаєнка намість його над військом, а сьвященника Садока поставив царь намість Абіятара.

Царь призвал к себе Шими и сказал ему: «Построй себе дом в Иерусалиме, живи в нем и никуда не уходи оттуда.
 
І послав царь і повелїв кликнути Семея й сказав йому: Збудуй собі будинок у Ерусалимі й зоставайсь тут жити, не виходячи нїкуди звідси.

В тот самый день, когда ты выйдешь из города и перейдешь поток Кедрон, ты умрешь и сам будешь виновен в своей гибели».7
 
Коли ж ізвідси вийдеш, хоч би поза потік Кидрон, так зараз — знай се — мусиш умерти; кров же твоя впаде на твою голову.

Шими отвечал: «Хорошо ты сказал! И как сказал владыка мой царь, так и поступит твой слуга». И Шими жил в Иерусалиме долгое время.
 
І відказав Семей цареві: Добре! як мій добродїй й царь повелїв, так і чинити ме раб твій. От і жив Семей у Ерусалимі довго.

Но когда прошло три года, двое рабов бежали от Шими к Ахишу, сыну Маахи, царю Гата. Шими сообщили о том, что видели его рабов в Гате.
 
Аж ось лучилось у три роки, що два раби Семеєві втекли до Анхуса Маашенка, царя Гетського. І переказано Семеєві: Раби твої в Гетї:

Верхом на осле он отправился к Ахишу на поиски и вернул из Гата своих рабов.
 
І зібрався Семей, осїдлав осла свого та й пустивсь у дорогу в Гет до Анхуса шукати рабів своїх. І вернувся Семей й привів раби свої з Гета.

Соломону сообщили, что Шими покидал Иерусалим, съездил в Гат и вернулся.
 
От і з'ясовано Соломонові, що Семей виходив з Ерусалиму в Гет і вернувсь назад.

Царь позвал к себе Шими и спросил: «Не ты ли клялся мне пред ГОСПОДОМ и не я ли предупреждал тебя: знай наверняка, что в день, когда ты уйдешь отсюда куда-нибудь, ты умрешь? И ты ответил мне: „Хорошо, слушаюсь тебя “.
 
І післав царь закликати Семея, та й каже йому: Чи ж я не поклявся тобі Господом і не завірив тебе: скоро ти звідсї пійдеш куди небудь, мусиш — знай се — вмерти? Ти ж відказав менї: добре! чую!

Что же ты не сдержал клятвы, данной пред ГОСПОДОМ, и не повиновался приказу, который я дал тебе?»
 
Чом же ти не вважив на виречену перед Господом божбу й на повелїннє тобі дане?

И еще царь сказал Шими: «Ты знаешь всё зло, что затаил в своем сердце и что причинил отцу моему Давиду. Пусть на твою голову наведет ГОСПОДЬ всё твое зло!
 
І рече царь надто Семеєві: Сам ти знаєш і серце твоє знає все те зло, яке ти заподїяв отцеві мойму Давидові. Нехай же Господь оберне твою злість на твою голову,

А Царь Соломон пусть будет благословен, и престол Давида пусть будет крепок пред ГОСПОДОМ вечно».
 
Царь же Соломон нехай буде благословен, і Давидів престол нехай буде непорушен перед Господом по вічні часи!

Царь отдал приказ Бенае, сыну Ехояды, тот пошел и убил Шими. И так утверждалась царская власть в руках Соломона.
 
І повелїв царь Банеї Йодаєнкові; він вийшов і стратив його, й той вмер.

Примечания:

 
Под редакцией Кулаковых
2  [1] — Букв.: всей земле.
3  [2] — Букв.: соблюдай повеления.
4  [3] — Букв.: блюсти пути свои.
5  [4] — Или: Итры — так в 2Цар 17:25.
24  [5] — Букв.: устроил мой дом, друг. возм. пер.: утвердил мою династию.
25  [6] — Букв.: и тот сразил его, и он умер.
37  [7] — Букв.: кровь твоя будет на голове твоей.
 
 


2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.