3 Царств 19 глава

Третья книга Царств
Под редакцией Кулаковых → Українська Біблія. Турконяк

Ахав пересказал Иезавели всё, что сделал Илия и как он перебил мечом всех пророков Ваала.

Ахав сповістив своїй жінці Єзавелі все, що Ілля зробив, і як він мечем повбивав пророків.

Тогда Иезавель послала к Илии гонца с такими словами: «Пусть так-то и эдак поступят со мной боги и еще добавят, если завтра к этому часу я не покончу с тобой, как ты покончил с ними».

Єзавель послала до Іллі, кажучи: Якщо ти є Ілля, і я Єзавель, це нехай мені вчинить Бог і це додасть, бо завтра о цій же годині покладу твою душу так, як душу одного з них!

Илия испугался и, спасая свою жизнь, бежал в Беэр-Шеву, что в Иудее. Там он оставил своего слугу,

І злякався Ілля, встав, пішов задля своєї душі, прийшов до Вирсавії юдейської і залишив там свого слугу.

а сам ушел в пустыню. Отойдя на один день пути, он сел под можжевеловым кустом и стал молить о смерти. «Довольно, ГОСПОДИ! — говорил он. — Забери мою жизнь — я ведь не лучше моих предков».

Сам же пішов у пустелю дорогою на день ходи, прийшов і сів під одним ялівцем, і просив про свою душу, щоб померти, і сказав: Доволі тепер! Забери ж у мене мою душу, Господи, бо я не кращий за моїх батьків!

Он лег и заснул под этим кустом. Но его коснулся ангел и сказал: «Встань и поешь».

І він ліг, і там під деревом заснув. І ось хтось доторкнувся до нього, і сказав йому: Встань і їж!

Он взглянул и увидел у себя в изголовье лепешку, испеченную на углях, и кувшин с водой. Он поел, выпил воды и снова лег.

Ілля поглянув, і ось при його голові випічка з пшениці й посудина води. І він устав, поїв і попив, і, повернувшись, заснув.

Но вернулся ангел ГОСПОДЕНЬ и вновь коснулся его, сказав: «Встань и поешь, тебе предстоит дальний путь!»

І вдруге повернувся Господній ангел, доторкнувся до нього і сказав йому: Встань, їж, бо в тебе далека дорога!

Он встал, поел и попил. Подкрепившись, он отправился в путь и шел сорок дней и сорок ночей до Божьей горы, Хорива.

І він устав, поїв і попив, і йшов у силі тієї їжі сорок днів і сорок ночей, — аж до гори Хорив.

Там он нашел пещеру, вошел в нее и заночевал. И было ему слово ГОСПОДНЕ: «Что ты здесь делаешь, Илия?»

Він зайшов там у печеру і там зупинився для відпочинку. І ось до нього Господнє слово, і Він запитав: Чому ти тут, Ілле?

«Я горячо ревную о ГОСПОДЕ, Боге Воинств, — ответил он, — отвергли израильтяне Твой Завет, жертвенники Твои разрушили, пророков Твоих перебили мечом — один я остался, но и у меня хотят отнять жизнь».

А Ілля сказав: Я справді палав ревністю [1] за Господом Вседержителем, бо ізраїльські сини Тебе залишили, розвалили Твої жертовники, а Твоїх пророків повбивали мечем, і я один залишився! І моєї душі шукають, щоб її забрати!

ГОСПОДЬ сказал: «Выйди и встань на горе пред ГОСПОДОМ — и пройдет там ГОСПОДЬ. И ураганный ветер будет рушить горы и валить скалы пред ГОСПОДОМ, — но не в ветре ГОСПОДЬ. После ветра — землетрясение, но не в землетрясении ГОСПОДЬ.

Та Він сказав: Вийди вранці й стань перед Господом на горі. Ось Господь перейде. І буде великий, сильний вітер, що руйнує гори і нищить каміння перед Господом, та не у вітрі Господь. А після вітру — землетрус, та не в землетрусі Господь.

После землетрясения — пламя, но не в пламени ГОСПОДЬ. А после пламени — тонкий звук безмолвия».1

І після землетрусу — вогонь, та не у вогні Господь. А після вогню — голос легкого подиху, і там — Господь.

Когда услышал это Илия, то закрыл лицо накидкой, вышел и встал у входа в пещеру. И спросил его голос: «Что ты здесь делаешь, Илия?»

І сталося, коли Ілля почув, то покрив своє обличчя своїм плащем, вийшов і став під печерою. І ось до нього голос, і Він запитав: Чому ти тут, Ілле?

А Ілля сказав: Я справді палав ревністю [2] за Господом Вседержителем, бо сини Ізраїля залишили Твій завіт, знищили Твої жертовники, а Твоїх пророків повбивали мечем, і я один залишився! І моєї душі шукають, щоб її забрати.

ГОСПОДЬ сказал ему: «Иди в обратный путь через пустыню к Дамаску. Помажь Хазаэля в цари арамейские,

А Господь промовив до нього: Іди, повернися твоєю дорогою, підеш дорогою пустелі Дамаску і помажеш Азаїла на царя Сирії.

Иегу, сына Нимши, помажь в цари израильские, а Елисея, сына Шафата из Авель-Мехолы, помажь в пророки — вот твой преемник.

Ію, сина Намессія, помажеш на царя над Ізраїлем. Елісея, сина Сафата з Авелмаула, помажеш на пророка замість себе!

Кто избежит меча Хазаэля, того убьет Иегу, а кто спасется от меча Иегу, того убьет Елисей.

І буде, що того, хто врятувався від меча Азаїла, вб’є Ія, а того, хто врятувався від меча Ії, вб’є Елісей.

Я оставлю в живых семь тысяч человек в Израиле — всех, чьи колени не преклонялись перед Ваалом, чьи уста не целовали его».

І залишиш в Ізраїлі сім тисяч мужів, усі коліна, які не схилили колін перед Ваалом, і кожні уста, які йому не поклонилися.

Илия ушел оттуда и нашел Елисея, сына Шафата. Тот пахал поле на двенадцати парах волов и за последней шел сам. Проходя мимо, Илия набросил на него свою накидку.

І він пішов звідти, і знайшли Елісея, сина Сафата, а він орав волами, дванадцятьма парами волів перед собою, і він сам між дванадцятьма. І він прийшов до нього, і накинув на нього свій плащ.

Тот оставил волов и побежал за Илией, говоря: «Позволь мне поцеловать на прощанье отца и мать, и я пойду за тобой». «Возвращайся! — ответил Илия. — Разве я против?»2

Елісей залишив волів, побіг за Іллею і сказав: Попрощаюся з моїм батьком і піду за тобою! Та Ілля сказав: Повернися, бо я тобі вчинив!

Елисей вернулся, взял двух волов, зарезал их, развел из ярма и плуга костер, приготовил мясо и раздал его людям, чтобы они поели. А сам он отправился вслед за Илией и служил ему.

І той повернувся від нього, взяв пару волів, приніс у жертву та спік їх на знарядді для волів, і дав народові, і вони поїли. А він устав і пішов за Іллею, і служив йому.

Примечания:

Под редакцией Кулаковых

12 [1] — Или: трепетное безмолвие. Друг. возм. пер.: шепот, тихий и тонкий.

20 [2] — Букв.: ведь что я сделал тебе? Друг. возм. пер.: ведь я (еще) ничем не обременил тебя?

« 18 глава 20 глава »