Роду 48 глава

Кніга Роду
Пераклад Чарняўскага 2017 → Новый русский перевод

 
 

Па гэтых падзеях было паведамлена Язэпу, што захварэў бацька яго. І ён узяў з сабой двух сыноў, Манасу і Эфраіма.
 
Некоторое время спустя Иосифу сказали: «Твой отец болен». И он взял с собой двух сыновей, Манассию и Ефрема.[237]

І сказалі старому: «Вось жа, сын твой Язэп прыйшоў да цябе». Ён, сабраўшы сілы, сеў на ложку
 
Иакову сказали: «К тебе пришёл твой сын Иосиф». И Израиль собрался с силами, приподнялся и сел на постели.

і, калі той увайшоў да яго, сказаў: «Усемагутны Бог аб’явіўся мне ў Лузе, які ёсць у зямлі Ханаан, і дабраславіў мяне,
 
Иаков сказал Иосифу: — Бог Всемогущий[238] явился мне в Лузе, в земле Ханаана, благословил меня

і сказаў: “Я пашыру цябе і размножу, і зраблю цябе мноствам народаў. Дам табе і нашчадкам тваім па табе гэтую зямлю на вечную ўласнасць”.
 
и сказал мне: «Я сделаю тебя плодовитым, размножу тебя, произведу от тебя множество народов и дам эту землю в вечное владение твоим потомкам».

Дык два твае сыны, якія нарадзіліся табе ў зямлі Егіпецкай, перш чым я прыйшоў да цябе сюды, мае будуць: Эфраім і Манаса будуць лічыцца маімі, як Рубэн і Сімяон.
 
Отныне двое твоих сыновей, рожденных тебе в Египте до моего прихода, станут моими. Ефрем и Манассия будут моими, как Рувим и Симеон;

Астатнія ж, якія народзяцца табе пасля іх, будуць тваімі і імем братоў сваіх назавуцца ва ўладаннях сваіх.
 
дети же, рожденные у тебя после них, будут твоими, они унаследуют часть земли из доли своих братьев.

У мяне, вось, калі я вяртаўся з Падан-Арама, памерла Ракель, маці твая, у зямлі Ханаан, у той жа дарозе, калі заставаўся яшчэ нейкі кавалак да Эфраты, і я пахаваў яе ля дарогі ў Эфрату, якая іншым імем называецца Бэтлехэм».
 
Когда я возвращался из Паддана[239], Рахиль, к горю моему, умерла в земле Ханаана, когда мы были ещё в пути, недалеко от Ефрафы. Поэтому я похоронил её там, у дороги в Ефрафу (то есть Вифлеем).

Бачачы ж сыноў яго, спытаўся ў яго: «Хто гэта?»
 
Увидев сыновей Иосифа, Израиль спросил: — Кто это?

[Язэп] адказваў: «Сыны мае, якіх даў мне Бог у гэтым месцы». «Падвядзі, — кажа, — іх да мяне, каб я іх дабраславіў!»
 
Иосиф ответил отцу: — Это сыновья, которых Бог дал мне здесь. И тот сказал: — Подведи их ко мне, чтобы мне благословить их.

А вочы Ізраэля дзеля вялікай старасці былі зацмёныя і не маглі выразна бачыць. Дык калі падвёў іх да яго, абняў іх і пацалаваў,
 
Глаза Израиля ослабли от старости, он почти ослеп. Иосиф подвел сыновей поближе к своему отцу, и тот поцеловал и обнял их.

і сказаў сыну свайму: «Не быў я пазбаўлены таго, каб убачыць цябе, звыш таго, паказаў мне Бог нашчадкаў тваіх».
 
Израиль сказал Иосифу: — Я и не мечтал вновь увидеть тебя, а Бог дал мне увидеть даже твоих детей.

Язэп, адсунуўшы дзяцей ад грудзей бацькі, пакланіўся яму тварам аж да зямлі.
 
Иосиф отвел их от колен Израиля и поклонился ему низко до земли.

І паставіў Эфраіма праваруч сябе, гэта значыць леваруч Ізраэля, а Манасу лявіцай сваёй, значыць, праваруч бацькі; і падвёў абодвух да яго.
 
Потом Иосиф поставил Ефрема справа от себя, по левую руку от Израиля, а Манассию слева от себя, по правую руку от Израиля, и подвел их ближе к отцу.

Той, выцягнуўшы правую руку, паклаў яе на галаву Эфраіма, малодшага брата, а левую руку — на галаву Манасы, старэйшага гадамі, змяняючы рукі.
 
Но Израиль протянул правую руку и возложил её на голову Ефрема, хотя он и был младше, а левую, перекрестив руки, он возложил на голову Манассии, хотя Манассия был первенцем.

І дабраславіў Якуб Язэпа, і сказаў: «Бог, у прысутнасці Якога хадзілі бацькі мае, Абрагам і Ізаак, Бог, Які пасвіў мяне ад юнацтва майго аж па сённяшні дзень,
 
Потом он благословил Иосифа и сказал: — Бог, перед Которым ходили отцы мои Авраам и Исаак, Бог, Который был пастырем моим всю мою жизнь до сегодняшнего дня,

Анёл, які вырываў мяне з усякіх бед, хай дабраславіць гэтых хлопцаў! Хай імя маё, а таксама імёны бацькоў маіх, Абрагама і Ізаака, прызываюцца над імі, і хай яны растуць у вялікае мноства на зямлі!»
 
Ангел, Который берег меня от всякого зла, — да благословит этих детей. Пусть продолжится в них мое имя и имена моих отцов Авраама и Исаака, и пусть многочисленно будет их потомство на земле.

Калі Язэп убачыў, што бацька яго паклаў правую руку на галаву Эфраіма, не спадабалася гэта яму. І, схапіўшы бацькаву руку, паспрабаваў перакласці з галавы Эфраіма на галаву Манасы.
 
Когда Иосиф увидел, что отец возложил правую руку на голову Ефрема, он огорчился и взял отца за руку, чтобы переложить её с головы Ефрема на голову Манассии.

І сказаў бацьку: «Не выпадае так, ойча, бо гэты першародны: пакладзі правіцу сваю на яго галаву!»
 
Иосиф сказал ему: — Нет, отец, вот этот — первенец; положи правую руку на его голову.

Але бацька, пярэчачы, сказаў: «Ведаю, сын мой, ведаю, і гэты таксама стане народам і памножыцца, але брат яго меншы большым будзе за яго, і патомства яго разрасцецца ў мноства плямёнаў».
 
Но отец отказался и сказал: — Я знаю, мой сын, я знаю. От него тоже произойдет народ, и он тоже станет велик. Но его младший брат будет выше него, и его потомки станут множеством народов.

І дабраславіў іх у той дзень, кажучы: «Табою будзе дабраслаўляць Ізраэль, і скажа: “Хай учыніць табе Бог, як Эфраіму і як Манасе!”» І даў ён пяршынства Эфраіму перад Манасам.
 
И он благословил их в тот день и сказал: «Ваши имена будет произносить Израиль как благословение, говоря: „Да сделает тебя Бог подобным Ефрему и Манассии“». Так он поставил Ефрема впереди Манассии.

І сказаў ён Язэпу, сыну свайму: «Вось, я паміраю, але Бог будзе з вамі і верне вас у зямлю бацькоў вашых.
 
Израиль сказал Иосифу: — Я умираю, но Бог будет с вами и возвратит вас в землю ваших отцов.

І я даю табе болей, чым братам тваім, на адну частку, якую здабыў я з рукі амарэя мечам і лукам сваім».
 
Я отдаю тебе, как высшему среди братьев, лишний горный кряж,[240] который я отвоевал у аморреев мечом и луком.

Примечания:

 
 
Новый русский перевод
1 [237] — Один из древн. переводов добавляет слова: и пошел к Иакову.
3 [238] — Евр. Эль-Шаддай. Так же в других псалмах, где присутствует это имя Бога.
7 [239] — То есть из северо-западной Месопотамии.
22 [240]Лишний горный кряж. Или: город Шехем. Много веков спустя останки Иосифа были захоронены в Шехеме (см. Нав 24:32).
 


2007–2024. Зроблена з любоўю для тых, што любяць і шукаюць Бога. Калі ў вас ёсць пытанні ці пажаданні, то пішыце нам: bible-man@mail.ru.