Буття 48 глава

Перша книга Мойсеєва: Буття
Переклад Огієнка → Новый русский перевод

І сталося по тих випадках, і сказано було Йосипові: „Ось батько твій хворі́є“. І він узяв із собою обох своїх синів, Манасі́ю та Єфре́ма.

Некоторое время спустя Иосифу сказали: «Твой отец болен». И он взял с собой двух сыновей, Манассию и Ефрема.[237]

І промовив він до Якова й сказав: „Ось до тебе прийшов твій син Йосип!“ І зміцнився Ізраїль, та й сів на постелі.

Иакову сказали: «К тебе пришёл твой сын Иосиф». И Израиль собрался с силами, приподнялся и сел на постели.

І сказав Яків до Йосипа: „Бог Всемогутній явився був мені в Лузі в землі ханаанській, і поблагословив мене.

Иаков сказал Иосифу: — Бог Всемогущий[238] явился мне в Лузе, в земле Ханаана, благословил меня

І сказав Він до мене: „Ось Я розплоджу́ тебе й розмно́жу тебе, і вчиню тебе громадою народів. А цю землю Я дам наща́дкам твої́м по тобі володінням навіки“.

и сказал мне: «Я сделаю тебя плодовитым, размножу тебя, произведу от тебя множество народов и дам эту землю в вечное владение твоим потомкам».

А тепер два сини твої, уроджені тобі в єгипетськім краї до прибуття мого до тебе до Єгипту, — вони мої! Єфрем і Манасія, як Руви́м і Симео́н, бу́дуть мої.

Отныне двое твоих сыновей, рожденных тебе в Египте до моего прихода, станут моими. Ефрем и Манассия будут моими, как Рувим и Симеон;

А нащадки твої, що породиш по них, — вони будуть твої. Вони будуть зватися на ймення своїх братів у наслідді своїм.

дети же, рожденные у тебя после них, будут твоими, они унаследуют часть земли из доли своих братьев.

А я, коли я прийшов був з Падану, померла мені Рахіль у Краї ханаанськім на дорозі, коли була ще ківра землі, щоб прийти до Ефрати. І я поховав був її там, на дорозі до Ефрати, — це Віфлеєм“.

Когда я возвращался из Паддана[239], Рахиль, к горю моему, умерла в земле Ханаана, когда мы были ещё в пути, недалеко от Ефрафы. Поэтому я похоронил её там, у дороги в Ефрафу (то есть Вифлеем).

А Ізраїль побачив синів Йо́сипових та й сказав: „Хто вони?“

Увидев сыновей Иосифа, Израиль спросил: — Кто это?

І сказав Йосип до батька свого: „Вони мої сини, що Бог дав мені тут“. А той відказав: „Візьми ж їх до мене, — і я їх поблагословлю́“.

Иосиф ответил отцу: — Это сыновья, которых Бог дал мне здесь. И тот сказал: — Подведи их ко мне, чтобы мне благословить их.

А очі Ізраїлеві стали тяжкі від старости, — він не міг дивитися. І Йосип підвів їх до нього, а той поцілував їх і пригорнув їх.

Глаза Израиля ослабли от старости, он почти ослеп. Иосиф подвел сыновей поближе к своему отцу, и тот поцеловал и обнял их.

І сказав Ізраїль до Йосипа: „Не сподівався я побачити обличчя твого, а ось Бог дав мені побачити й насіння твоє“.

Израиль сказал Иосифу: — Я и не мечтал вновь увидеть тебя, а Бог дал мне увидеть даже твоих детей.

І Йосип відвів їх від колін його, та й упав на обличчя своє до землі.

Иосиф отвел их от колен Израиля и поклонился ему низко до земли.

І Йосип узяв їх обох, — Єфрема своєю правицею від лівиці Ізраїля, а Манасію своєю лівицею від правиці Ізраїля, та й до нього підвів.

Потом Иосиф поставил Ефрема справа от себя, по левую руку от Израиля, а Манассию слева от себя, по правую руку от Израиля, и подвел их ближе к отцу.

І простяг Ізраїль правицю свою та й поклав на голову Єфрема, — а він молодший, а лівицю свою на голову Манасії. Він схрестив свої руки, хоч Манасія — перворідний.

Но Израиль протянул правую руку и возложил её на голову Ефрема, хотя он и был младше, а левую, перекрестив руки, он возложил на голову Манассии, хотя Манассия был первенцем.

І він поблагословив Йосипа, та й промовив: „Бог, що перед обличчям Його ходили батьки мої Авраам та Ісак, що пасе мене, відколи існую аж до цього дня,

Потом он благословил Иосифа и сказал: — Бог, перед Которым ходили отцы мои Авраам и Исаак, Бог, Который был пастырем моим всю мою жизнь до сегодняшнего дня,

Ангол, що рятує мене від усього лихого, — нехай поблагосло́вить цих юнаків, і нехай бу́де зване в них ім'я́ моє й ім'я́ батьків моїх Авраама та Ісака, і нехай вони множаться, як та риба, посеред землі“.

Ангел, Который берег меня от всякого зла, — да благословит этих детей. Пусть продолжится в них мое имя и имена моих отцов Авраама и Исаака, и пусть многочисленно будет их потомство на земле.

А Йосип побачив, що батько його кладе правицю свою на голову Єфремову, — і було це не до вподоби йому. І він підпер руку батька свого, щоб зняти її з-над голови Єфрема на голову Манасіїну.

Когда Иосиф увидел, что отец возложил правую руку на голову Ефрема, он огорчился и взял отца за руку, чтобы переложить её с головы Ефрема на голову Манассии.

І сказав Йосип до батька свого: „Не так, батьку мій, бо оцей перворідний, — поклади правицю свою на його голову!“

Иосиф сказал ему: — Нет, отец, вот этот — первенец; положи правую руку на его голову.

А батько його не хотів, і сказав: „3наю, мій сину, знаю! І він буде наро́дом, і він буде великий, але його менший брат буде більший від нього, а потомство його стане повнею наро́дів“.

Но отец отказался и сказал: — Я знаю, мой сын, я знаю. От него тоже произойдет народ, и он тоже станет велик. Но его младший брат будет выше него, и его потомки станут множеством народов.

І він поблагословив їх того дня, кажучи: „Тобою буде благословляти Ізраїль, говорячи: „Нехай Бог учинить тебе як Єфрема і як Манасію!“ І поставив Єфрема перед Манасією.

И он благословил их в тот день и сказал: «Ваши имена будет произносить Израиль как благословение, говоря: „Да сделает тебя Бог подобным Ефрему и Манассии“». Так он поставил Ефрема впереди Манассии.

І сказав Ізраїль до Йосипа: „Ось я вмираю... А Бог бу́де з вами, і поверне вас до Краю ваших батьків!

Израиль сказал Иосифу: — Я умираю, но Бог будет с вами и возвратит вас в землю ваших отцов.

А я тобі дав понад братів твоїх одну частку, яку я взяв був з руки амореянина своїм мечем та луком своїм“.

Я отдаю тебе, как высшему среди братьев, лишний горный кряж,[240] который я отвоевал у аморреев мечом и луком.

Примечания:

Новый русский перевод

1 [237] — Один из древн. переводов добавляет слова: и пошел к Иакову.

3 [238] — Евр. Эль-Шаддай. Так же в других псалмах, где присутствует это имя Бога.

7 [239] — То есть из северо-западной Месопотамии.

22 [240] — Лишний горный кряж. Или: город Шехем. Много веков спустя останки Иосифа были захоронены в Шехеме (см. Нав 24:32).

« 47 глава 49 глава »