Евреям 12 глава

Послание Евреям
Русского Библейского Центра → Пераклад П. Татарыновіча

 
 

Давайте же ради всех этих свидетелей, толпяшихся вокруг нас, освободимся от житейской кабалы, от привязчивого греха и на своем поприще проявим такое же завидное терпение.
 
Таму вось і мы, маючы навокал сябе гэткую хмару сьветкаў, скіньма з сябе ўсякі цяжар і грэх, што так лёгка нас абмотвае, ды сьпяшэм вытрывала на прызначаную нам арэну змагання.

Будем взирать на Инициатора и Подвижника веры — Иисуса. Он в предвидении радости не побоялся позора, претерпел крестную смерть и теперь сидит по правую руку от Божьего престола.
 
І ўзіраймася на Езуса, галаву і дасканалючага завяршальніка веры, які маючы прад сабою радасьць, узяў крыж, ня гледзячы на зьняважлівую пагарду і засеў праваруч Божага пасаду.

Поразмыслите о том, какое Он претерпел над Собой от грешников глумление. Это поможет вам не изнемочь душой и не отчаяться.
 
Тож падумайце тады шчыра аб тым, каторы гэтулькі перацярпеў проці сябе дзікаварожых супраціваў ад грэшнікаў, каб не слабелі духам.

Вы еще не смертным боем бились, ополчившись против греха,
 
Выж яшчэ не проціставіліся да крыві проці граху,

И забыли поучение, которое Бог дает вам, как Своим сыновьям: «Сын мой! Не ставь себя выше наказания от Господа и не повергайся в уныние от Его укоризны.
 
а (мо) забыліся аб пацяшанні вас, як сыноў: «Сыне мой, ня будзь абыякавым да напамінаў Госпадавых, ані не падай духам, як цябе карае,

Господь, кого любит, с того взыскивает. Он не спускает никакому сыну, о котором печется».
 
Госпад бо таго карае, да каго міласьць мае, не шчадзіць удараў таму, каго за сына ўважае» (Прып. 3:11).

Если случается вам от Бога наказание, значит, Он держит вас за сыновей. Какого сына не наказывал отец?
 
трывайце ў карнасьці. Бог зьвяртаецца да вас, як да сыноў, а дзеж ёсьць сын, якога б не караў бацька?

Если же нет вам наказания, а оно есть всем сыновьям, то вы — безродные дети, не сыновья.
 
Каліж астаецеся без дысцыпліны, выхаванкамі якое ёсьць усе, дык знача не зьяўляецеся сынамі, але дзецьмі няпраўнымі.

К тому же, когда наказывали нас наши кровные родители, мы трепетали. У нас был перед ними страх. А перед Отцом духов? Ему тем более будем покорны — тогда будем жить.
 
А зрэштай, калі нашые цялесные айцы каралі нас, а шанавалі мы іх, дык ціж ня з большай адданасьцю Айцуу духаў павінны мы жыць?

Родители наказывали нас по своим понятиям, исходя из повседневного уклада жизни, а Он и вовсе полезное нам преподает — причастность к Его святости.
 
Тамтые, як самы зналі так нас дысцыплінавалі, праз кароткі час, а Гэты — каб зрабіць нас удзейнікамі Ягонай сьвятасьці.

Сиюминутное наказание удручает, от него радости нет, зато впоследствии те, кто способен извлечь из него урок, обретают умиротворенность праведности.
 
Праўда, сур’ёзная дысцыпліна, то абыдна сьпярша пасумны, заміж пагоднага, наводзіць настрой, затое пазьней тым, што дазналі яе на сабе, прыносіць цэнны плод праведнасьці.

Поэтому наберитесь сил, у кого опустились руки и в ногах слабость.
 
Выпрастуйце тады вашы ашляглыя рукі й стомленыя калені

Идите прямо. Ковыляние уводит в сторону — исправьте его, если оно есть.
 
ды прастуйце сьцежкі вашые, каб кульгавые ня зьбіваліся з дарогі, а лепш выдужалі.

Устанавливайте мир со всеми и святость — без нее никто не увидит Господа.
 
Старайцеся шчыра трымаць з усімі супакой-згоду ды дбайце аб сьвятасьці, безь якое ніхто ня ўбачыць Госпада.

Смотрите, чтобы никто у вас не лишился благодати Божьей, чтобы от нечаянного горького корня не вышло вам вреда и не осквернил он многих,
 
Пільнуйце, каб ніхто не застаўся без ласкі Божай, каб які горкі корэнь, пусьціўшы парасткі ўгору, не нарабіў закалоту, заражаючы многіх;

Чтобы не завелся среди вас какой-нибудь распутник или нечестивец, как Исав, который сторговал однажды похлебку за свое первородство.
 
каб не знайшоўся які распусьнік, або профан (паганец) як той Эзаў, што за адну страву прадаў сваё першародзтва.

Вы хорошо знаете, что впоследствии, желая вернуть себе отцовское благословение, он слезно просил об этом, но получил отказ, потому что раскаяние опоздало.
 
Хібаж ведаеце, што потым, як ён хацеў атрымаць багаслаўленства, дык быў адкінуты, бо ня мог асягнуць зьмены (бацькавай пастановы), хоць зы сьлязьмі прасіў.

Вы пришли не к тому урочищу на земле, где разгорелся пожар, где сумерки, где мрак и буря,
 
Вы-ж бо ня прыступалі да гары, да якое можна было рукою дакрануцца, ані да вагню палкага, ані занураліся ў хмарную цемру нвальнічную;

И рев трубы, и громогласные слова, о которых те, кто слышал их, просили, чтобы им ничего такого больше не слышать,
 
ані ўслухаліся ў гук сурмы і голас мовы, ад слухання якое (людзі) адпрашваліся;

Потому что свыше их сил было вынести слово заповедальное: «Зверя, ступившего на гору, побить камнями».
 
не маглі бо зьнесьці наказу: «навет і жывёліна, каліб да гары дакранулася, будзе ўкамянаваная» (Выйсь. 19:13).

Присутствовать при этом было так страшно, что Моисей сказал: «Я потрясен и ужасаюсь».
 
І так жахлівая была гэная зьява, што Майжэш сказаў: «Я цэлы ад страху дрыжу» (Паўт. Пр. 9:19).

Нет, вы пришли к горе Сион, ко граду Живого Бога, небесному Иерусалиму, к неисчислимому собранию ангелов, к торжествующему собору,
 
Але вы паступілі да гары Сыёну, да места Бога жывога, нябеснага Ерузаліму, да мірыядаў Анёлаў,

К Церкви первенцев, о которых есть запись на небесах, и к Судье всех — Богу, и к духам праведников, достигших совершенства,
 
на соленную скупу-збор вялізны радасны эклезіі першародных рэгістраваных у небе і да Бога, судзьдзі ўсіх, да духаў людзей справядлівых, асягнуўшых дасканальнасьць;

И к Посреднику нового договора — Иисусу. И к крови кропления — она, по сравнению с Авелевой, говорит о вещах лучших.
 
да Езуса пасярэдніка Новага Запавету (Тэстамэнту) і да крыві ачышчэння, што прамаўляе лепш, чым Аблява.

Смотрите, не будьте глухи к словам Говорящего. Если не сошло с рук тем, кто не услышал глашатая здесь, на земле, тем более не сойдет нам, если отвернемся от Того, кто взывает с небес.
 
Глядзеце, не адвяртайцеся ад Таго, хто прамаўляе; калі бо тамтых, што зракліся прамаўляўшага да іх на зямлі, ня мінула кара, далёка горэй будзе з намі, каліб адвярнуліся ад Яго, прамаўляючага цяпер да нас зь неба.

Его голос поколебал тогда землю, да и сегодня есть от Него обещание: «Еще раз потрясу и землю, и небо».
 
Голас ягоны тады ўзварухнуў землю, а і цяпер запавяшчае, кажучы: «Яшчэ раз устрасану ня толькі землю, але й неба» (Агг. 2:7).

Под словами «еще раз» надо понимать устранение из сотворенного мира всего зыбкого, чтобы незыблем был остаток.
 
Гэтае «яшчэ раз» абазначае перамену рэчаў падпалых пад зьмяняльны рух, тады як яны створаны, каб аставаліся непахіснымі, ненарушнымі.

Бог будет доволен, если мы с благодарностью примем Его незыблемое Царство, а наше служение Ему сопроводим преклонением и страхом.
 
Таму вось мы прыняўшы валадарства непахіснасьці ўдзячна карыстайма з ласкі, стараючыся Богу ўспадобным культам і богабоязьзю служыць.

Наш Бог — «огнь поядающий».
 
Бог бо наш — агонь, што травіць (Другзак. 4:24).



2007–2024. Сделано с любовью для любящих и ищущих Бога. Если у вас есть вопросы или пожелания, то пишите нам: bible-man@mail.ru.