1 Самуїла 1 глава

Перша книга Самуїлова (або Перша книга царів)
Переклад Куліша та Пулюя → New International Version

Був один чоловік із Раматаїм-Зофиму, з гір Ефраїмових, на ймя Елкан, син Ерохама, сина Ілійного, сина Тохового Зуфієнка, Ефраїмій:

There was a certain man from Ramathaim, a Zuphitea from the hill country of Ephraim, whose name was Elkanah son of Jeroham, the son of Elihu, the son of Tohu, the son of Zuph, an Ephraimite.

І було в його дві жінки: одну звали Анна, другу Феннана. У Феннани були дїти, в Анни ж не було дїтей.

He had two wives; one was called Hannah and the other Peninnah. Peninnah had children, but Hannah had none.

І ходив сей чоловік що року з домівки своєї до Силому, молитись перед Господом Саваотом, і приносити жертви. Там були Ілїй, і два сини його Офнїй і Пинеес сьвященниками Господнїми.

Year after year this man went up from his town to worship and sacrifice to the Lord Almighty at Shiloh, where Hophni and Phinehas, the two sons of Eli, were priests of the Lord.

Що разу ж, як жертвував Елкана, давав жінцї своїй Феннанї і всїм її синам і дочкам по частинї жертівній;

Whenever the day came for Elkanah to sacrifice, he would give portions of the meat to his wife Peninnah and to all her sons and daughters.

Аннї же давав окрему частину, бо любив її більше, хоч Господь зачинив її матїрне лоно.

But to Hannah he gave a double portion because he loved her, and the Lord had closed her womb.

Перекірниця ж її допікала їй гіркими речами, щоб їй досадити, що Господь зачинив лоно її.

Because the Lord had closed Hannah’s womb, her rival kept provoking her in order to irritate her.

Так бувало воно що року, скільки нї ходили вони до Господнього дому, завдає було їй жалю, а та плаче й не їсть.

This went on year after year. Whenever Hannah went up to the house of the Lord, her rival provoked her till she wept and would not eat.

Поспитав же чоловік її Елкана: Анно, чого ти плачеш і не їси і чого така сумна? Хиба ж я тобі не дорожчий за десять синів?

Her husband Elkanah would say to her, “Hannah, why are you weeping? Why don’t you eat? Why are you downhearted? Don’t I mean more to you than ten sons?”

Як же вони раз у Силомі попоїли та напились, піднялась Анна та й пійшла перед Господа; Ілїй же, сьвященник, седїв саме на ослонї коло дверей Господнього храму.

Once when they had finished eating and drinking in Shiloh, Hannah stood up. Now Eli the priest was sitting on his chair by the doorpost of the Lord’s house.

І молилась вона в своїй журбі Господеві і плакала гірко.

In her deep anguish Hannah prayed to the Lord, weeping bitterly.

Та й обреклась таким обітом: Господи Саваот! коли змилосердишся над горем раби твоєї та й згадаєш мене і не забудеш раби твоєї та даси рабі твоїй музького пагоньця, дак я передам його Господеві: по ввесь вік його бритва не доторкнеться голови його.

And she made a vow, saying, “Lord Almighty, if you will only look on your servant’s misery and remember me, and not forget your servant but give her a son, then I will give him to the Lord for all the days of his life, and no razor will ever be used on his head.”

Тим часом як вона так довго перед Господом молилась, Ілїй придивлявсь її устам;

As she kept on praying to the Lord, Eli observed her mouth.

Анна ж промовляла тихцем, тільки губами ворушила, голосу ж її не чутно було, то ж Ілїй думав, що вона пяна.

Hannah was praying in her heart, and her lips were moving but her voice was not heard. Eli thought she was drunk

От і рече до неї: Чи довго ще останеш пяною? Йди, витверезись.

and said to her, “How long are you going to stay drunk? Put away your wine.”

І відказала Анна: Нї, панотченьку: я безщасна людина: вина й впоюючого напитку не пила я, тільки горе серця мого вилила перед Господом.

“Not so, my lord,” Hannah replied, “I am a woman who is deeply troubled. I have not been drinking wine or beer; I was pouring out my soul to the Lord.

Не вважай рабу твою за ледащу, бо я тільки з великої туги і печалї досї промовляла.

Do not take your servant for a wicked woman; I have been praying here out of my great anguish and grief.”

І відказав Ілїй: Іди з упокоєм; Бог Ізрайлів спевнить, про що ти його благала.

Eli answered, “Go in peace, and may the God of Israel grant you what you have asked of him.”

І рече вона: Ой коли б же раба твоя та здобулась на твою ласку! От і пійшла собі молодиця, та й їла і не була вже більш сумна.

She said, “May your servant find favor in your eyes.” Then she went her way and ate something, and her face was no longer downcast.

Назавтра вранцї рано поклонились вони перед Господом та й вернулись додому в Раму. Як же пригорнувсь тодї Елкана до жінки своєї, спогадав про неї Господь,

Early the next morning they arose and worshiped before the Lord and then went back to their home at Ramah. Elkanah made love to his wife Hannah, and the Lord remembered her.

І як надійшла пора, Анна завагонїла та й вродила сина, і назвала його Самуїль: бо (казала): у Бога я випросила його.

So in the course of time Hannah became pregnant and gave birth to a son. She named him Samuel,b saying, “Because I asked the Lord for him.”

Як ійшов же Елкана з усією родиною своєю знов, щоб принести Господеві рокову жертву і все, що він обіцяв,

When her husband Elkanah went up with all his family to offer the annual sacrifice to the Lord and to fulfill his vow,

Не пійшла з ними Анна, кажучи свойму чоловікові: коли хлопця відлучу, тодї відведу його, щоб він явивсь перед Господом та й зіставсь там довіку.

Hannah did not go. She said to her husband, “After the boy is weaned, I will take him and present him before the Lord, and he will live there always.”c

І каже їй Елкана, чоловік її: Чини, як тобі лучче; седи дома, покіль відлучиш його. Дай тількі Господи, щоб слово твоє справдилось. От і зісталась молодиця дома та й годувала сина докіль не відлучила.

“Do what seems best to you,” her husband Elkanah told her. “Stay here until you have weaned him; only may the Lord make good hisd word.” So the woman stayed at home and nursed her son until she had weaned him.

Як же відлучила, взяла вона його в дорогу, та ще й три бики та ефу муки й бурдюк вина, і прийшла до храму Господнього в Силом. Хлопець же був ще маленький.

After he was weaned, she took the boy with her, young as he was, along with a three-year-old bull,e an ephahf of flour and a skin of wine, and brought him to the house of the Lord at Shiloh.

І заколено бика, і привела мати хлопчика перед Ілїя.

When the bull had been sacrificed, they brought the boy to Eli,

І рече: Панотче, так правда, як живе душа твоя, я та жінка, що тут перед тобою стояла, благаючи Господа;

and she said to him, “Pardon me, my lord. As surely as you live, I am the woman who stood here beside you praying to the Lord.

Про се хлопятко благала я, і Господь ізглянувсь на моє благаннє, що заносила до його.

I prayed for this child, and the Lord has granted me what I asked of him.

Оце ж і я оддаю його Господеві на ввесь вік його, щоб служив Господеві. От і зоставила його там Господеві.

So now I give him to the Lord. For his whole life he will be given over to the Lord.” And he worshiped the Lord there.

« 4 глава 2 глава »