1 Самуїла 1 глава

Перша книга Самуїлова (або Перша книга царів)
Українська Біблія. Турконяк → New International Version

Був соді чоловік з Арматаїм-Сіфа, з гори Єфрема, на ім’я Елкана, син Єремеїла, сина Іллі, сина Токея, у Насіві Єфрема.

There was a certain man from Ramathaim, a Zuphitea from the hill country of Ephraim, whose name was Elkanah son of Jeroham, the son of Elihu, the son of Tohu, the son of Zuph, an Ephraimite.

У нього було дві жінки, ім’я першої — Анна, ім’я другої — Феннана. І були у Феннани діти, а в Анни не було дитини.

He had two wives; one was called Hannah and the other Peninnah. Peninnah had children, but Hannah had none.

І чоловік ходив з року в рік зі свого міста, з Арматаїма, щоб поклонитися і принести жертву Господу, Богові Саваотові, у Силом. А там Ілі та два його сини Офні й Фінеес були Господніми священиками.

Year after year this man went up from his town to worship and sacrifice to the Lord Almighty at Shiloh, where Hophni and Phinehas, the two sons of Eli, were priests of the Lord.

Тож настав такий день, і Елкана приніс жертву, і дав частини своїй жінці Феннані, її синам і її дочкам.

Whenever the day came for Elkanah to sacrifice, he would give portions of the meat to his wife Peninnah and to all her sons and daughters.

Анні ж він дав одну частину, бо в неї не було дитини. Однак Елкана любив Анну більше за Феннану, та Господь закрив її лоно.

But to Hannah he gave a double portion because he loved her, and the Lord had closed her womb.

Оскільки Господь не дав їй дитини в її болі та в зневірі її болю, то через це була зневірена, бо замкнув Господь її лоно, щоб не дати їй дитини.

Because the Lord had closed Hannah’s womb, her rival kept provoking her in order to irritate her.

Так вона чинила з року в рік, коли вона приходила до Господнього дому. І була зневірена, плакала та не їла.

This went on year after year. Whenever Hannah went up to the house of the Lord, her rival provoked her till she wept and would not eat.

І сказав їй Елкана, її чоловік: Анно! А вона відповіла йому: Ось я, володарю! І сказав їй: Що з тобою відбувається, чому плачеш і чому не їси, і чому ти побиваєш твоє серце? Хіба я для тебе не є кращий за десятьох дітей?

Her husband Elkanah would say to her, “Hannah, why are you weeping? Why don’t you eat? Why are you downhearted? Don’t I mean more to you than ten sons?”

І після того, як попоїли вони в Силомі, Анна піднялася і стала перед Господом, а Ілі, священик, сидів на сидінні, на порозі Господнього храму.

Once when they had finished eating and drinking in Shiloh, Hannah stood up. Now Eli the priest was sitting on his chair by the doorpost of the Lord’s house.

Вона була пригноблена душею і молилася до Господа, і дуже плакала [1].

In her deep anguish Hannah prayed to the Lord, weeping bitterly.

І вона помолилася молитвою до Господа, кажучи: Адонай Господи, Елоі Саваот, якщо Ти справді зглянешся [2] на приниження Твоєї рабині та згадаєш мене і даси Твоїй рабі насіння чоловічої статі, то я дам його тобі в дар аж до дня його смерті. І він не питиме вина та п’янкого напою, і залізо [3] не підніметься до його голови.

And she made a vow, saying, “Lord Almighty, if you will only look on your servant’s misery and remember me, and not forget your servant but give her a son, then I will give him to the Lord for all the days of his life, and no razor will ever be used on his head.”

І сталося, коли помножила молитви перед Господом, і священик Ілі дивився на її вуста,

As she kept on praying to the Lord, Eli observed her mouth.

— вона говорила у своєму серці і її вуста рухалися, та її голосу не було чути, — тож Ілі вважав її за п’яну.

Hannah was praying in her heart, and her lips were moving but her voice was not heard. Eli thought she was drunk

І слуга Ілі сказав їй: Доки будеш п’яною? Нехай мине твоє вино, тож піди з-перед Господнього обличчя!

and said to her, “How long are you going to stay drunk? Put away your wine.”

Та Анна у відповідь сказала: Ні, володарю, я жінка, в якої тяжкий день, і вина чи п’янкого напою я не пила, а виливаю перед Господом мою душу.

“Not so, my lord,” Hannah replied, “I am a woman who is deeply troubled. I have not been drinking wine or beer; I was pouring out my soul to the Lord.

Не май твою рабу за хворобливу дочку, бо з великої моєї балакучості продовжила я аж до тепер.

Do not take your servant for a wicked woman; I have been praying here out of my great anguish and grief.”

А Ілі відповів: Іди в мирі, — сказав він їй, — і нехай Бог Ізраїля дасть тобі згідно з кожним твоїм проханням, яке ти в Нього просила.

Eli answered, “Go in peace, and may the God of Israel grant you what you have asked of him.”

А вона сказала: Твоя раба знайшла милість у твоїх очах! І жінка пішла своєю дорогою й увійшла до свого помешкання і їла та пила зі своїм мужем, а її обличчя більше не занепадало.

She said, “May your servant find favor in your eyes.” Then she went her way and ate something, and her face was no longer downcast.

І вони встають вранці, поклоняються Господу та ідуть своєю дорогою. І прийшов Елкана до свого дому в Арматаїмі, і пізнав свою жінку Анну, і Господь її згадав,

Early the next morning they arose and worshiped before the Lord and then went back to their home at Ramah. Elkanah made love to his wife Hannah, and the Lord remembered her.

і вона зачала. І сталося через певний час, і вона породила сина, і дала йому ім’я Самуїл [4] , і сказала: Адже я його випросила в Господа, Бога Саваота.

So in the course of time Hannah became pregnant and gave birth to a son. She named him Samuel,b saying, “Because I asked the Lord for him.”

І пішов чоловік Елкана і вся його сім’я принести жертву в Силом, жертву днів і його молитви, і всі десятини його землі.

When her husband Elkanah went up with all his family to offer the annual sacrifice to the Lord and to fulfill his vow,

Анна ж не пішла з ним, бо сказала своєму чоловікові: Аж доки дитина не піде, аж доки його не відлучу від грудей, — а тоді він з’явиться перед Господнім обличчям, і перебуватиме там навіки.

Hannah did not go. She said to her husband, “After the boy is weaned, I will take him and present him before the Lord, and he will live there always.”c

І сказав їй Елкана, її чоловік: Чини те, що добре у твоїх очах, сиди, аж доки не відлучиш його. Але нехай виконає Господь те, що вийшло з твоїх уст. І жінка сіла, і годувала свого сина, аж доки його не відлучила.

“Do what seems best to you,” her husband Elkanah told her. “Stay here until you have weaned him; only may the Lord make good hisd word.” So the woman stayed at home and nursed her son until she had weaned him.

А тоді вона пішла з ним до Силома з трилітнім телям і хлібами та ефою пшеничного борошна, і бурдюком вина, і ввійшла в Господній дім у Силомі, і дитина була з ними.

After he was weaned, she took the boy with her, young as he was, along with a three-year-old bull,e an ephahf of flour and a skin of wine, and brought him to the house of the Lord at Shiloh.

Вона привела його перед Господа, а його батько зарізав жертву, яку приносив з року в рік для Господа, і привів хлопчину, і зарізав теля. А Анна, матір хлопчини, привела його до Ілі

When the bull had been sacrificed, they brought the boy to Eli,

і сказала: Нехай живе душа твоя, справді, володарю, я — жінка, яка стояла перед тобою, котра молилася до Господа,

and she said to him, “Pardon me, my lord. As surely as you live, I am the woman who stood here beside you praying to the Lord.

молилася про цього хлопчину, і Господь виконав мені моє прохання, про яке я в Нього молила.

I prayed for this child, and the Lord has granted me what I asked of him.

Тож я віддаю його Господу на всі дні, які він житиме, на помазання для Господа.

So now I give him to the Lord. For his whole life he will be given over to the Lord.” And he worshiped the Lord there.

« 4 глава 2 глава »